Нині значення слова «Голлівуд» знають у всіх кінцях землі. Видови, які вони влаштовують на екранах, приваблюють усіх поціновувачів кіномайстерності. Голлівудський кінематограф безперечно є лідером серед своїх «колег». Але нерідко поняття «американський кінематограф» та «Голлівуд» поєднують.
Голлівудський кінематограф безумовно є найпопулярнішим у світі. Голівуд має значний вплив і кінематограф інших країн. Не секрет, що саме голлівудські фільми задають моду у багатьох жанрах кіно. Вони є визначальними і у виборі сюжету, і у підборі ансамблю акторів, і у створенні іміджу фільму для рекламної кампанії. Нині цією кіноімперією таки диктується мода кіно. Щорічно вона видає тисячі фільмів. А це вже щось!
А починалося все з невеликої ділянки землі на околицях маленького містечка Лос-Анджелес (зараз, коли воно далеко не маленьке, це звучить досить смішно). Його у 1886 році набуло скромної родини американських переселенців Вілкокс. Дейда Вілкокс запропонувала назвати це місце «Голлівудом». Чому? Від слів holly – гостролист і wood – ліс. Від вас і вийшло Hollywood. Знали б вони тоді про те, до чого призвело це їхнє придбання, що сусідило з німецькими селянами та резервацією індіанців. Життя пливло своїм ходом. Незабаром подружжя Вілкокс вирішило здавати землю в оренду, і десь до 1903 року поступово їх ранчо потонуло в глибині нового селища, яке потім було удостоєно честі приєднатися до Лос-Анджелеса на правах передмістя. У той час, народжене братами Люм’єром, кіно все більше й більше підкорювало серця романтиків, які мріяли втілити свій світ ілюзій у видиму картину. Не обійшло воно і полковника Вільяма Н. Зелінга, який і заклав перше каміння фундаменту для будівництва величезної імперії кіно в Голлівуді. Він викупив у Вілкоксів частину землі для філії своєї чиказької кінокомпанії.
Хоча всі його дії були законними, але без перешкод йому не вдавалося попрацювати над своєю улюбленою справою. Втім, як завжди буває у житті. 1907 року 1907 року в Америці пройшла хвиля постійних суперечок щодо прав власності на проекційну апаратуру. Так звана «патентна війна» призвела до заборони щодо відкриття на території Лос-Анджелеса та його околицях нікельодеонів. Причиною було те, що у таких напівпідпільних кінотеатрах, де за вхід платили 5 центів (англійською «нікель», «одеон» – театр), крутилися викрадені фільми на неліцензованій техніці. Ось і довелося муніципалітету Лос-Анджелеса боротися з цим неспокійним явищем. Але як би там не було, інтерес до кіно не зменшувався, а навпаки, зростав. У 20-ті роки на півдні Каліфорнії, в районі вже знайомого нам містечка Голлівуд була створена і почала швидко розвиватися кіноіндустрія Америки. На той час інтерес до кіно в Америці розвивався паралельно до заселення країни потенційними глядачами. Наприклад, у 1907 році тільки з Європи до Америки приїхало 1 285 000 чоловік, що дало новий сильний поштовх розвитку кінематографу. Саме емігранти зробили приголомшливий внесок у розвиток кіноіндустрії країни. Багато хто з них став великими режисерами та продюсерами, яких добре пам’ятає історія кіно і до наших днів, а їхні роботи стали класикою світового кіно. Хто це? Одними з них були засновники найбільших кіностудій країни: Адольф Цукор (Угорщина), який розпочинав свою кар’єру як підмайстер у хутра, заснував «Paramount»; Карл Лемль (Німеччина) – торгував одягом, заснував “Universal”, брати Уорнер (Польща) – рекламували велосипеди, заснували “Warner Brosers”, Луїс Б. Майєр (Росія, Мінськ) – промишляв перепродажем металобрухту, заснував “Metro-Goldwin-Mayer”. До речі, зупинимося на останній. Чому? Тому що вона протягом 30 років була провідною студією в Голлівуді. А це, погодьтеся, варте уваги.
Але почнемо ми не з Майєра, а з вихідця з єврейської родини Семуеля Гебліца (Sachmuel Gelbfisz). Ця людина була однією з найуспішніших біженців зі Східної Європи. Народився він у Варшаві у 1892 році. Його, зовсім ще молодого, змусила доля покинути батьківщину, і утік спочатку до Лондона, а потім до Нью-Йорка. Обставини склалися так, що йому довелося навіть змінити своє ім’я на Семюел Голдфіш (Samuel Goldfish).
Так в 1913 році його життєва дорога лягла на американську землю і зупинилася в Каліфорнії, де він і освоїв нову професію, пов’язану з технологією виробництва кіно, що рухається.
Свою кінодіяльність він розпочав разом із двома його однодумцями (Едгар та Арчібалд Селвін – Edgar та Archibald Selwyn). Незабаром він знову змінив своє ім’я на американське – Голдвін (він об’єднав перший склад свого старого прізвища GOLDfish з останнім складом прізвища своїх партнерів SelWYN). А в 1925 році, разом із вже відомим нам російським емігрантом Льюїсом Мейєром (Louis B. Mayer) Семюел Голдвін заснував студію Metro-Goldwyn-Mayer, яка домінувала в Голлівуді, як ми вже згадували, близько 30 років.
Щодо системи зірок, то її в американському кіно не було. Імена акторів та актрис ніде не згадувалися. Усі були приховані під псевдонімами. У березні 1910 року ситуацію змінив Карл Лемль і уклав договір із актрисою Флоренс Лоуренс. Після цього поступово під впливом фахівців кінобізнесу одна за одною почали з’являтися зірки, кожна з яких мала своє екранне амплуа. Сам інститут зірок у голлівудському кіно почав виникати приблизно у 1920-х роках і сформувавшись у 1930-х досяг повного світанку у 1940-х та 1950-х. Зірки здавалися глядачам ідеалами. Майбутніх зірок спеціально готували на курсах за самих кіностудій. Величезна піар-індустрія при великих кіностудіях спеціально працювала над створенням та підтримкою іміджу зірок. Жовта преса пильно стежила за кожним кроком акторів, розповідаючи про всі події в їхньому житті та їх ексцентричні витівки, які таким чином перевіряли межі своєї популярності.
Історію світового кінематографа неможливо уявити без двох найбільших зірок епохи зародження Голлівуду – Мері Пікфорд (Mary Pickford) та Дугласа Фербенкса (Douglas Fairbanks). Це були найяскравіші зірки Голівуду. На їхню частку дісталася така популярність, яку навіть сьогодні нема з чим порівняти.
Справжнє ім’я Мері Пікфорд було Gladys Smith, вона народилася 1893 року в Канаді, у місті Торонто. Дебютувала на сцені театру віком 7 років. Її називали “Кохана всієї Америки” (America’s Sweetheart). Світову популярність отримав образ молодої, наївної, доброчесної дівчини-підлітка, що склався в її виконанні, американської “попелюшки”. Протягом 20 років зовнішність цієї чудової актриси зберігала юнацьку безневинність і чистоту, що відіграло для неї величезну роль як для актриси.
Роки її творчості збіглися з тими самими роками, коли відбувалося формування американського кінематографа. І Мері Пікфорд була серед найважливіших його творців. Перша американка, яка заробила мільйон доларів за один рік, ділова жінка унікального розуму та прозорливості. Вона була однією з перших, хто зрозумів, що таке кіно і яка його роль. Вона була дуже проникливою і розумною і відчувала, що Голлівуд – це майбутній лідер кінематографу. Не дарма її називали “найсвітлішою головою Голлівуду”, маючи на увазі аж ніяк не її золотисті локони.
Друга зірка на той час – Дуглас Фербенкс (справжнє ім’я Дуглас Елтон Ульман – Douglas Elton Ulman). Він народився 1883 року в Денвері, штат Колорадо. Вже змалку його приваблював театр. За деякими даними, він уперше вийшов на сцену віком 12 років. З 1902 виступав на Бродвеї і до 1910 завоював становище одного з провідних акторів театру, став живим уособленням «ідеального американця» — молодого, активного, готового підкорити весь світ романтика. У 1915 році Фербенкс вирушив з Нью-Йорка до Голлівуду, де відбувся його екранний дебют. Знаменита усмішка і вражаюче атлетичне становище зробили Фербенкса одним із найпопулярніших акторів епохи. Особливу популярність йому принесли такі фільми, як Три мушкетери (The Three Musketeers), Багдадський злодій (The Thief of Bagdad), Залізна маска (The Man in the Iron Mask) та Знак Зорро (The Mark of Zorro).
Дві голлівудські зірки досягли величезних висот. І, як часто трапляється, в 1920 Дуглас Фербенкс і Мері Пікфорд одружилися. Їхній особняк Pickfair ще довго залишався найбільшим і найпрестижнішим особняком у Beverly Hills. У 20-30 роки в Pickfair навіть знімалися сцени деяких фільмів. Бути запрошеним на прийом у цей особняк вважалося особливою честю. Газети і кіно-альманахи повідомляли буквально про кожну подробицю гостей Pickfair.
Наприкінці 60-х років стався розвал студійної системи. З того часу розпочався новий (сучасний) етап у голлівудському кіно. Інтерес до традиційних, шаблонних студійних фільмів за участю зірок неухильно падав, і багато навіть великих кіностудій було поставлено на межу руйнування. Студійні боси дивувалися про те, яке кіно хоче бачити глядач. Розпочалися експерименти. Серед молодих режисерів, яким було надано шанс продемонструвати свої здібності, опинилися Джордж Лукас, Стівен Спілберг, Мартін Скорсезе, Френсіс Форд Коппола, Браян Де Пальма. І саме ця група режисерів сформувала сучасний кінематограф у тому вигляді, як він увійшов у XXI століття. Їхні фільми наприкінці 1960-х та на початку 1970-х мали величезний успіх. Завдяки саме їм і виникло слово блокбастер. Керівники великих студій почали довіряти молодим режисерам. Більше того, запрошувати їх для зйомок стало модно та вигідно. Адже вони, вийшовши з кіношкіл та маленьких студій, вміли вкладатись у дуже невеликі бюджети.