Гьойнюк

Гейнюк, що простягся в довжину приблизно на 4 кілометри і оточений Таврськими горами, – це справжня знахідка для туристів. Місцевий ландшафт прикрашають апельсинові та гранатові дерева, а гірський ланцюжок впритул спускається до морського узбережжя, утворюючи ущелини та скелі.

Природні пам’ятки, пляжі, невеликі магазини та супермаркети, готелі на будь-який смак та гаманець, історичні пам’ятники, нічні клуби та дискотеки, дитячі майданчики, водні розваги – це далеко не повний перелік того, чим відпочиваючі можуть заповнити своє дозвілля, приїхавши до цього чудового місця. І що чудово, навіть у високий сезон жодних давок на пляжах не спостерігається.

Село Гейнюк умовно можна поділити на дві частини. Житлові квартали, забудовані гарними віллами, розташовані ближче до гір Тавра. Неподалік від моря зосереджені готелі та вся туристична інфраструктура, а також ринки, сувенірні лавки, аптеки та школи, вивіски на яких обов’язково продубльовані російською мовою. Свіжий гірський вітер приносить із навколишнього селище заповідного лісу неповторний аромат сосен – у межах спекотної та перевантаженої туристами Анталії його ніде більше не відчуєш.

Багато туристів з легкої руки путівників, які не виділяють Гейнюк як окремий напрямок, часто не роблять жодної різниці між ним його більшим «собратом» Кемером. Відмінність між обома курортами справді незначна, але вона все ж таки є. Берегова лінія в Гейнюку виражена скелястіша, характеризується наявністю безлічі ущелин, тому для тих, хто цікавиться гірським туризмом і любить поблукати по скелях і знайомитися з природними пам’ятками, цей курорт-супутник Кемера стане чудовим вибором.

В античні часи Гейнюк входив до складу історичної області Пісідія, що займала південний захід півострова Мала Азія. У той час на цій території займалися розбійники.

У XI столітті сюди перебралися кочівники з Туркменії, яким природа цих місць настільки сподобалася, що вирішили тут влаштуватися. Населений пункт назвали Гейнюк, що перекладається як «родюча долина у місці небесно-блакитної сполуки».

Тим часом багато істориків і дослідників схиляються до того, що перші поселення на місці сучасного Гейнюка були засновані задовго до прибуття туркменських кочівників. На користь цієї версії говорить прокладений у горах, неподалік селища, Лікійський шлях, що з’єднував між собою древні міста. Швидше за все, ще тисячоліття тому їхнє населення торгувало з такими великими містами, як Фазеліс та Атталія. Історичні документи, що дійшли до наших днів, свідчать, що в Лікійський період на місці нинішнього курорту було місто Ідрас.

Популярність як курорт Гейнюк отримав лише наприкінці 80-х років минулого сторіччя. У цей період сюди почали надходити іноземні інвестиції, які вкладалися у розвиток туристичної інфраструктури. Селище почали забудовувати п’ятизірковими готелями та проклали трасу, яка з’єднала його із сусідніми Кемером та Анталією.

Гейнюк розташований у зоні середземноморського клімату, що зумовлює комфортні умови для відпочинку. Море тут тепле, а піщаний берег ідеально підходить для сонячних ванн.

Літо на курорті дуже спекотне. Воно, що характеризується великою кількістю сонячних днів та мінімумом опадів, починається наприкінці травня і триває аж до середини вересня. У травні розпочинається і пляжний сезон.

Найкращий час для відпочинку – червень, липень та вересень. У ці місяці температура повітря варіюється від +28 до +31,6 °С. У серпні та на початку вересня стовпчик термометра піднімається до +30…+36 градусів вище нуля. У літні місяці температура води коливається: якщо травні вона становить +22 °С, то наприкінці серпня зупиняється на позначці +27 °С.

У пік літнього сезону життя на вулицях курорту опівдні вже завмирає, бо надто спекотно, і «тиха година» триває до 16:00. На цей час краще не планувати жодних екскурсій, поїздок та намагатися не перебувати на відкритому сонці.

Спекотна погода тримається в Гейнюку приблизно до 15 вересня, після чого спека починає поступово спадати. На кінець першого місяця осені температура знижується до +27 °С. У жовтні стовпчик термометра показує +25…+28°С, а листопаді +23°С. Повільно знижується температура води. Якщо у вересні море прогрівається до +26 градусів, то листопаді лише до +20 °С. Кінець оксамитового сезону знаменується початком сезону дощів, що випадає на середину листопада.

Взимку туристичне життя у Гейнюку завмирає. У цей час року відпочивальникам тут робити нічого. Відповідно готелі закриваються, а вулиці порожніють. Ні засмагати, ні купатися температура повітря та води не дозволяє. Найневдаліший місяць для подорожі сюди – січень. У середньому дощі йдуть цілий тиждень, максимальна норма опадів за місяць становить 98,3 мм.

У березні та квітні в Гейнюку все ще пустельно. Активна підготовка до нового високого сезону розпочинається у середині травня, коли температура повітря підвищується до +25…+27 градусів, води – до +22 °С. У цей час готелі вже відкриваються, у них заселяються перші туристи.

Основні визначні пам’ятки Гейнюка як курорту складаються з природної краси. Це, перш за все, величні Таврські гори, а також печери та гроти, бухти та лагуни, не кажучи вже про чудові пляжі, які здобули любов туристів зі всього світу своїм затишком та комфортом.

Найвідоміша визначна пам’ятка Гейнюка – однойменний каньйон, який справедливо називають головною перлиною серед цієї пишноти. Він є частиною природного парку Олімпос-Бейдаглари, в горах якого знаходиться виток невеликої гірської річки Гейнюк, і є ущелиною довжиною близько 14 км, висотою 350 м і шириною 6 м. Завдяки своїй протяжності каньйон дотягує до гірського масиву Бейдаґлари, крутого та скелястого, там і закінчується.

Щоб дістатися до каньйону Гейнюк, слід рухатися від шосе у напрямку гір, потім перетнути русло висохлої річки і далі йти через селище приблизно 2 км.
Весь шлях займе не більше півгодини, а безліч покажчиків не дадуть заблукати. Від селища можна дістатися пішим ходом, так і на таксі. Поїздка із центру населеного пункту в один бік коштуватиме 10 євро.

Гуляти каньйоном цікаво, захоплююче, але не так легко: втомитися можна вже через пару годин. Такі прогулянки підходять для сильних тілом і духом, адже йти доведеться гірською дорогою. Однак панорамні види на навколишні гірські вершини настільки вражають, що ця картина стане гарною винагородою за докладені зусилля.

Частина шляху пролягає мілководдям, тому є сенс брати з собою купальний костюм і зручне взуття, яке не шкода буде намочити. Сланці чи туфлі на високих підборах не підійдуть. Не зайвим буде прихопити з собою чохол для речей, що не промокає, запас води і щось перекусити.

Лівою стіною каньйону починається дорога до невеликого, але мальовничого водоспаду, до якого доведеться йти близько 2 км. Від правої стіни відходить стежка – вже згаданий вище античний Лікійський шлях, який отримав таку назву, оскільки пролягав територією стародавньої Лікії. Загальна довжина цього маршруту становить 509 км, його крайніми точками є міста Фетхіє та Анталія. Лікійський шлях привабливий для туристів не тільки своїм віком і вражаючою протяжністю, а й тим, що дозволяє побачити сучасну Туреччину з незвичайного боку, в якій мальовниче узбережжя гармонійно сусідить із давніми пам’ятками. Для такої подорожі найкраще вибрати ранню весну чи середину осені. Потрібно бути готовим до труднощів у перший день походу стежкою, оскільки необхідно буде подолати 700-метровий підйом.

Гейнюк не відрізняється достатком і яскравих рукотворних пам’яток, що запам’ятовуються. Втім, і тут можна знайти кілька цікавих місць, на фоні яких туристи із задоволенням фотографуються. Наприклад, глобус, на який нанесена назва міста, і п’ятизірковий готель Queen Elizabeth Elite Suite, що знаходиться на вулиці Ататюрка в оточенні декількох басейнів, має вигляд величезного корабля. «Улюбленцем» туристів, на тлі якого теж виходять чудові знімки, можна назвати і пам’ятник Ататюрку, засновнику сучасної турецької держави. Ця архітектурна пам’ятка знаходиться на однойменній вулиці селища.

На окрему увагу заслуговує арка при в’їзді в Гейнюк з боку траси Анталія – ​​Кемер. Це одна з візитних карток курорту, що є великою і масивною плитою, яку підтримують 8 колон – чотири по центру і по дві з обох країв. Домінантою арки є невеликий постамент прямокутної форми, де встановлено державний прапор Туреччини. По суті, ця арка – в’їзна брама до Гейнюка.

Поблизу селища знаходиться Динопарк. Його величезна територія 30 000 м² відмінно підходить для сімейного відпочинку. У цьому унікальному місці «живуть» високі, виконані реальне зростання фігури древніх мешканців юрського періоду – динозаврів. Причому вони не просто стоять, як пам’ятники, а імітують рухи тварин і звуки, що видаються ними. Ті, хто побачив ці високоточні моделі вперше, не можуть позбутися враження, що зустрілися з реальними велетнями, які населяли Землю в доісторичний період. Динозаври захоплюють насамперед маленьких відвідувачів парку, і спеціально для них тут організовано ще один вид розваг – розкопки, під час яких діти, як справжні археологи, шукають рештки цих величезних істот. На території парку багато зелених насаджень, тому спекотна погода не завадить ні знайомству з динозаврами, ні розкопкам, ні відпочинку на атракціонах, включаючи водні. У парку Діно також є планетарій та 7D кінотеатр.

На околиці Гейнюка знаходиться мечеть Merkez Eyup Sultan Camii – релігійна пам’ятка курорту. Гарна будівля культового об’єкту з усіх боків оточує мальовничий парк. На п’ятничний намаз приходять майже всі місцеві жителі. Щоправда, якщо ви не володієте турецькою мовою, богослужіння навряд чи буде вам цікавим, бо ви нічого не зрозумієте. Незважаючи на це, туристи все ж таки із задоволенням відвідують цю тиху і затишну мечеть для омивання. Торгових точок на її околицях немає, а дістатися Merkez Eyup Sultan Camii можна навіть громадським транспортом.

Оцінити краси місцевої природи можна і в Райській бухті з її скелястими торосами та бурхливою стихією.
Любителі нічних купань прив’язуються до цієї пам’ятки раз і назавжди. Незабутні враження залишає особливе світіння води в темряві – ефект, що виникає завдяки мікроорганізмам, що живуть у ній. Це явище дуже рідко трапляється на нашій планеті.