Сучасні українці – нащадки давніх слов’ян, які колись витіснили із цієї території скіфів та сарматів. Приблизно 5 столітті. виникли перші князівські об’єднання, які започаткували становлення державності. 882 рік – дата заснування Київської Русі, столицею якої став Київ.
Це була розвинена в економічному та культурному плані держава, яка мала достатню військову міць, щоб тривалий час протистояти численним набігам кочівників та постійно розширювати свої території. Важлива віха у долі як Київської Русі, а й усього православного світу, – прийняття християнства 988 року.
Історія процвітаючої держави практично закінчується після завоювання його монголо-татарами, а згодом Великим князівством Литовським.
Надалі територія була поділена між Молдавським князівством, Угорським королівством та Золотою Ордою, Польщею та литовською державою.
Нова сторінка в історії українського народу – створення Гетьманщини із центром у Запорізькій Січі. Це була унікальна державна освіта, яка розпочиналася як об’єднання козаків – так називали себе етнічні українці, які з різних причин тікали з території Речі Посполитої та Російського царства. Найбільші повстання припали на 17 століття – під проводом Богдана Хмельницького були відвойовані значні території як у східному, так і західному напрямках. Неможливість протистояти військовій силі сусідніх держав стала причиною проведення Переяславської ради, внаслідок якої було підписано угоду з Москвою – Україна тривалий час була поділена на Лівобережну та Правобережну.
Іван Мазепа зробив спробу виходу з-під влади Росії, проте повстання було придушене. На початку 18 століття діяльність гетьманів почала контролюватись спеціально створеною колегією, а 1775 року Запорізька Січ була остаточно ліквідована. Після поділу Польщі, Москві відійшли більша частина Правобережної України та Волинь.
У 19 столітті відбувався активний розвиток промисловості, але водночас створювалися несприятливі умови для розвитку української культури та формування національної ідеї. Наприклад, було заборонено використання української мови практично у всіх сферах, окрім побутової. Але незважаючи на це, продовжував функціонувати театр, видавалися книги.
У 1917 році було створено Українську Народну Республіку – автономну федерацію з виконавчим органом у Києві (Центральна Рада). Паралельно біля сучасної держави існувало кілька політичних об’єднань, боротьба влади яких призвела до громадянську війну, перемогу у якій здобули більшовики. Приблизно в цей же час формується Західно-Українська Народна Республіка, яка включала Східну Галичину. УНР та ЗУНР об’єдналися у січні 1919 року, а 1922 року Україна увійшла до складу СРСР.
На початку 1930-х радянським урядом проводилася масова колективізація. Для українського селянства цей період став справжньою трагедією, оскільки було взято курс на придушення та буквально фізичне знищення сильного незалежного селянина. На цей час після короткого періоду українізації припадає хвиля масових репресій, під час яких службами НКВС виявлялися так звані «вороги народу». Найчастіше це були представники вільнодумної інтелігенції – діячі культури та науки.
На початку Другої Світової війни, за угодою між СРСР та Німеччиною, Західна Україна увійшла до складу УРСР.
22 червня 1941 року німецькі війська напали на Київ. Упродовж чотирьох років республіка перебувала під окупацією. Перший Український фронт Червоної Армії брав активну участь у визволенні територій, яке остаточно відбулося у серпні 1944 року. Після війни проводилося активне відновлення промисловості.
Незалежність Україна отримала у 1991 році – за вихід із СРСР на референдумі проголосувало понад 70% населення. Молода держава продовжує активно розвиватися, проте стикається також із численними труднощами, яка вже пережила кілька революцій (у 2004 та 2014 роках).