Сахара

Конечно, пустыня такого размера не могла бы занять территорию одной или двух африканских стран. Она захватывает Алжир, Египет, Ливию, Мавританию, Мали, Марокко, Нигер, Судан, Тунис и Чад.

С запада Сахара омывается Атлантическим океаном, с севера ограничена Атласскими горами и Средиземным морем, а с востока – Красным морем. Южная граница пустыни определяется зоной малоподвижных древних песчаных дюн на 16° с.ш., к югу от которой располагается Сахель – переходный регион к Суданской саванне.

Сахару складно віднести до якогось конкретного типу пустелі, хоча переважно тут переважає піщано-кам’янистий тип. У її складі виділяють такі регіони: Тенере, Великий Східний Ерг, Великий Західний Ерг, Танезруфт, Хамада-ель-Хамра, Ерг-Ігіді, Ерг-Шеш, Аравійську, Алжирську, Лівійську, Нубійську пустелі, пустелю Талак.

Клімат Сахари унікальний та зумовлений її розташуванням у зоні висотних антициклонів, низхідних потоків повітря та сухих пасатів північної півкулі. У пустелі вкрай рідко йдуть дощі, а повітря – сухе та гаряче. Небо Сахари безхмарно, але воно не здивує мандрівників блакитною прозорістю, оскільки в повітрі постійно знаходиться найтонший пил. Інтенсивний сонячний вплив та випаровування вдень змінюється сильним випромінюванням уночі. Спочатку пісок нагрівається до 70° С, пашить жаром від скель, а ввечері поверхня Сахари охолоджується набагато швидше за повітря. Середня температура липня становить 35°.

Висока температура, з її різкими коливаннями, дуже сухе повітря роблять перебування в пустелі дуже важким. Тільки з грудня до лютого настає “цукрова зима” – період із відносно прохолодною погодою. У зимовий час температура в Північній Сахарі вночі може падати нижче за 0°, хоча вдень вона піднімається до 25°. Іноді тут навіть випадає сніг.

Незважаючи на те, що пустелю зазвичай є суцільним шаром гарячого піску, що утворює бархани, Сахара має дещо інший рельєф. У центрі пустелі височіють гірські масиви, висотою понад 3 км, а от по околицях сформувалися галечникові, кам’янисті, глинисті та піщані пустелі, в яких практично відсутня будь-яка рослинність. Саме там і живуть кочівники, що переганяють стада верблюдів по рідкісних пасовищах.

Рослинність Сахари становлять кущі, трави та дерева в нагір’ї та оазах, розташованих по руслах річок. Деякі рослини повністю адаптувалися до суворого клімату та ростуть протягом 3 днів після дощу, а потім 2 тижні сіють насіння. При цьому родюча лише мала частина пустелі – ці ділянки беруть вологу з підземних річок.

Відомі всім одногорбі верблюди, частина з яких одомашнена кочівниками, все ще живуть невеликими стадами, харчуючись кактусовими колючками та частинами інших пустельних рослин. Але це не єдині копитні, що мешкають у пустелі. Вилорогі Аддакси, Гривісті барани, газелі Доркас і антилопи Орікс, вигнуті роги яких за довжиною майже рівні тулубу, також чудово пристосувалися до виживання в таких складних умовах. Світле забарвлення вовни дозволяє їм не лише рятуватися від спеки вдень, але й не замерзнути вночі.

Декілька видів гризунів, серед яких піщанка, Абессинський заєць, що виходить на поверхню тільки в сутінках, а вдень ховається в норах, тушканчик, що має напрочуд довгі ноги, що дозволяють йому пересуватися величезними стрибками як кенгуру.

У пустелі Сахара живуть і хижаки, найбільшим у тому числі є фенек – невелика лисичка з широкими вухами. Також там мешкають оксамитові коти, рогаті гадюки та гримучники, що залишають на поверхні піску звивисті сліди, і ще багато інших видів тварин.