Туреччина

Місто Газіантеп – одне з найдавніших міст на території сучасної Туреччини. Його квартали розкинулися на однойменному горбистій плато в південно-східній частині держави, на висоті 850 метрів над рівнем моря. Газіантеп називають найбільш самобутнім містом Туреччини. Він відомий своєю насиченою та драматичною історією, блискучою сельджукською та османською архітектурою, безліччю музеїв та унікальними традиціями кулінарії, що перетворили його на один із гастрономічних центрів світу.

Основні моменти

Газіантеп є центром однойменної провінції та одним з найбільших міст країни, що займає важливе місце у її промисловості та торгівлі. Тут проживає понад півтора мільйона людей, більшість з яких – турки та курди. Століттями Газіантеп мав тісні комерційні та культурні зв’язки з Алеппо, тому не дивно, що сьогодні він виявився першим у переліку турецьких міст, куди попрямували біженці із Сирії.

Газіантеп знаходиться в регіоні, де зародилися перші цивілізації, і він досі зберігає пам’ять про стародавні культури, вірування, традиції. Його старовинні площі та звивисті вулички рясніють історичними пам’ятками, які тут ретельно оберігаються. На жаль, внаслідок катастрофічного землетрусу 2023 року частина з них зазнала руйнувань.

Символом Газіантепа є його історичні базари. Тут торгові лавки досі сусідять із майстернями ремісників, які виготовляють самобутні вироби, які користуються попитом у місцевих жителів та мандрівників, які полюють за красивими та недорогими речами ручної роботи. Втім, Газіантеп не входить до туристичних міст Туреччини. Здебільшого його гості – це цікаві люди, які бажають познайомитися з культурою регіону, пам’ятками давнини. Вони проводять час на екскурсіях по Газіантепу та його околицях, блукають численними музеями. Серед них сяють всесвітньо відомий Музей мозаїки Зевгми та Археологічний музей.

Ще одна категорія приїжджих – гурмани та ділові люди, які займаються ресторанним бізнесом. Чудова кухня Газіантепа, яка прославила його на весь світ, налічує понад 500 оригінальних страв. А замовлення місцевої пахлави, особливо у дні святкування Рамадану, приходять газіантепським майстрам-кулінарам від мусульман, які мешкають на всіх континентах. У 2015 році Газіантеп був включений фахівцями ЮНЕСКО до мережі креативних міст світу, у розділі «Гастрономія». Щорічно у вересні у місті проводиться Міжнародний гастрономічний фестиваль GastroAntep, під час якого шеф-кухарі ресторанів, відмічених мішленівськими зірками, проводять майстер-класи.

Історія Газіантепу

Гористий регіон, у якому знаходиться Газіантеп, – один із тих історичних ареалів Близького Сходу, де з’явилися перші постійні поселення людей. Їхні сліди датуються IV тисячоліттям до н. е. Територія сучасного міста, яке було відоме як Антеп (Айінтап, Айнтаб), оспорювалася вавилонянами, хетами, ассирійцями і опинилася під владою останніх за часів царювання Саргона II, в 722-705 рр. до зв. е. Ассірійців тут змінили перси, яких, у свою чергу, розгромив Олександр Македонський. Потім, аж до 636 н. е., у регіоні правили римляни та візантійці.

Історики вважають, що Антеп довгий час перебував у тіні міста Доліче (сьогодні Дюлюк), розташованого за 10 км на північ. Доліче спочатку служив ключовим релігійним центром хетів, а потім, за римлян, місцем відправлення культу Юпітера. Свій вплив він почав втрачати у VII столітті, коли з безроздільним східно-римським пануванням на цих землях покінчили араби. Разом з тим багато дослідників припускають, що ще при Селевкідах на місці самого Газіантепа розміщувалося важливе еллінський місто Антіохія-ад-Таурум (Антіохія в Таврійських горах).

Під час арабо-візантійських воєн Антеп неодноразово зазнавав руйнувань. 962 року візантійці відвоювали його, але незабаром на ці землі прийшли турки-сельджуки. В 1067 вони захопили фортецю Антепа, побудовану ще римлянами і відновлену візантійцями. Місто перейшло під управління еміра Дамаска, але вже через 20 років він був узятий хрестоносцями і приєднаний до Едеського графства – християнської держави, заснованої західними лицарями під час Першого хрестового походу.

До кінця XIX століття в Антепі мешкало близько 45 000 чоловік. Приблизно дві третини населення складали мусульмани – переважно турки та частково араби. Християни, що жили в Антепі, здавна належали переважно до вірменської громади. Вона припинила своє існування на заході Османської імперії, коли тут почалися масові переслідування та вбивства вірмен.

У 1918 році, після закінчення Першої світової війни, Антеп опинився під окупацією англійців, які пізніше передали його французькій військовій адміністрації. А 1919 р. місто стало одним із центрів боротьби турецьких національно-патріотичних сил проти іноземної інтервенції. Опір завершився створенням суверенної турецької держави, і в 1921 році в назві міста з’явився префікс «газі», що означає «сміливий», «доблесний». З того часу Антеп став Газіантепом, хоча й сьогодні у розмовній мові турки частіше використовують його колишнє ім’я.

26 лютого 2023 року Газіантеп опинився в зоні лиха через катастрофічний землетрус. Епіцентр першого поштовху знаходився всього за 37 км на північний захід від міста. Тут було зруйновано або пошкоджено близько 900 будівель.

Довгий час тут правили представники вірменської знаті, і протягом деякого часу в середині XII століття та на початку XIII століття Антеп перебував під контролем Кілікійського вірменського королівства, потужного союзника хрестоносців. З того часу тут почав активно поширюватися вплив вірменської громади, яка стала найбагатшою етнічною групою. Вірмени, які сповідували християнство, відіграли значну роль в історії, культурі міста, сприяли його процвітанню.

Турки-османи на чолі із султаном Селімом I завоювали Антеп у 1516 році, поклавши край майже чотирисотрічному неспокійному періоду, коли після сельджуків на місто почали претендувати монголи та мамлюки. В османський період Антеп, що вперше опинився в центрі імперії, а не в регіоні, що вічно оспорюється, перетворився в одне з найбільших міст держави. За свідченнями османського мандрівника Евлії Челебі, який побував тут у 1641 і 1671 роках, це велике і добре укріплене місто поділялося на 22 квартали, в яких розташовувалися 100 мечетей, медресе, заїжджі двори, лазні, криті базари, що об’єднували3.

Географія та природа

На географічній карті Газіантеп можна виявити неподалік турецько-сирійського державного кордону. Кордон пролягає приблизно за 80 км від цього міста. Регіон, де знаходиться місто, відомий і як Північна Месопотамія. Від Стамбула Газіантеп відокремлюють 1140 км, від Анкари – 650 км сухопуттям. До курортів Турецької рів’єри звідси – від 500 км, а до найближчих добре облаштованих пляжів доведеться їхати 188 км, вони знаходяться на узбережжі затоки Іскандерунського Середземного моря.

Горбисте плато, на якому побудований Газіантеп, займає висоту від 600 до 1000 метрів. Воно тягнеться на заході Південно-Східної Анатолії, від Таврських гір до долини річки Євфрат, що протікає за 40 км від міста. Місцевість, де розташована провінція Газіантеп, а також сусідні з нею Кахраманмараш та Хатай, знаходиться у сейсмоактивному регіоні, у зоні тектоніки материкових плит. Тут зустрічаються два діючі геологічні розломи – розлом Мертвого моря та Східно-Анатолійський, на якому і стався у 2023 році землетрус магнітудою 7,8. За шкалою магнітуд такий землетрус розцінюється як руйнівний.

На околицях Газіантепа не виростають природні ліси, але є рукотворні – соснові. Тут також культивуються оливи, фісташкові дерева, розбиті виноградники, на північний захід простягаються степи, пасовища. У межах міста протікає струмок Аллебен, уздовж берега якого тягнеться величезний парк – легкі Газіантепа. Ставок не призначений для купання: рівень води в ньому невисокий, до того ж у спеку він помітно знижується.

Клімат та погода

Клімат Газіантепу визначається як суміш середземноморського та континентального. Загалом для району характерні літня спека і майже повна відсутність дощів з червня по вересень. Влітку та на початку осені у місті вдень зазвичай +35…+37 °С, вночі повітря охолоджується до +20…+22 °С. Через віддаленість морської берегової лінії вологість тут дуже низька.

У жовтні спека спадає, тим часом у Газіантепі +17…+25 °С. У листопаді тут уже +10…+16°С.

Зима в місті прохолодна, температура часто опускається нижче за нуль, але зазвичай незначно. Рекордний мороз, зафіксований тут: -17,5 °С. Зимові місяці – дощові, але в цю пору можливий і сніг. Іноді на вулицях навіть утворюється недовговічний сніговий покрив.

Визначні пам'ятки Газіантепа

Центром Газіантепа прийнято вважати бульвар Ататюрка, Станційну дорогу (İstasyon Caddesi), а також фортецю, збудовану на вершині 30-метрового пагорба. Історія цієї цитаделі, ймовірно, сягає II тисячоліття до н. е. – часів Хетської імперії. Імовірно, спочатку на її місці був спостережний пост. Тут же свої укріплення звели римляни, а пізніше фортифікацію неодноразово завойовували, перебудовували, розширювали візантійці, хрестоносці, сельджуки та, нарешті, османи. У XVI столітті, за Сулеймана I замок був реконструйований капітально.

Остання реставрація фортеці проводилася в 2000 році, але в результаті землетрусу 2023 опорна стіна цитаделі і її бастіони впали.

Жертвою стихії став і розташований у фортеці Панорамний музей оборони та героїзму Газіантепа. Постраждала також мечеть Ширвані, що стояла поруч, датована XVII століттям. Експертами ЮНЕСКО проводиться ретельна інвентаризація пошкоджень заради якнайшвидшого відновлення цих важливих історичних пам’яток.

Знакова релігійна пам’ятка Газіантепа ховається на околиці Старого міста, оточена найвищими сучасними будинками. Це мечеть Омерія, найдавніша у місті, хоча точна дата її будівництва невідома. Існує думка, що звідси у VII столітті почалося поширення ісламу в регіоні, а назва мечеті пов’язана з іменами чи то халіфа Омара ібн аль-Хаттаба, чи то халіфа Омара ібн Абдул-Азіза. Її часто називають мечеттю Двох Омарів.

Перші письмові згадки про цю пам’ятку відносяться до 1210, коли проводився її ремонт. Чергові реконструкції мечеті здійснювалися у 1786, 1850 та у 2006 роках. В її екстер’єрі привертають увагу чудові зразки різьбленої кам’яної кладки на балюстрадах балкону мінарета, головні ворота та міхраб, прикрашені чорним, білим та червоним мармуром. На корпусі мінарету можна побачити сліди від снарядів часів війни за незалежність Туреччини. Інтер’єр мечеті дуже простий, виділяється лише люстра і настінний годинник.

Ще одна відома релігійна споруда Газіантепа – мечеть Бояджі (мечеть Бояджіоглу). Її будівництво почалося ще на початку XIII століття, а свій остаточний вигляд вона набула у 1575 році. Мінарет мечеті – одна з візитівок міста, а її мінбар, звідки імам читає п’ятничну проповідь, належить до найстаріших дерев’яних кафедр у світі. В інтер’єрах привертають увагу рядки з Корану, прикрашені зірками та геометричними орнаментами.

Важливий символ Газіантепа – мечеть Куртулус (мечеть Визволення), одна з найвідоміших у Туреччині. Ця культова споруда з рисами неокласицизму та готики мало схожа на традиційну турецьку мечеть, видаючи своїм виглядом, що було зведено християнами. Наприкінці ХІХ століття будівлю почав будувати відомий османський архітектор вірменського походження Саркіс Балян. Воно стало відомим як собор Святої Марії або церква Святої Богоматері. Газіантепські вірмени молилися до 1915 року, коли їх депортували до Османської Сирії.

Після проголошення Туреччини республікою вірменські святині були продані на аукціоні, а будівля собору використовувалася спочатку у військових цілях, а потім стала в’язницею. У 1986 році колишня церква стала мечеттю, пізніше тут розпочався ремонт, що закінчився у 2017 році. Тепер мечеть Куртулус знову потребує реставрації, оскільки її купол і мінарети впали внаслідок нещодавнього землетрусу.

У Газіантепі чимало інших примітних стародавніх мечетей. У низці з них, під землею, знаходяться кастелі – унікальні історичні споруди водної архітектури, які сьогодні перетворені на музеї. Ця цікава особливість Газіантепа пов’язана з його місцем розташування на плато. Крім струмка Аллебен, тут немає водних артерій, і ще за мамлюків у місті та його околицях почали створювати підземну систему для збирання та розподілу води. Це стало можливим завдяки тому, що Газіантеп побудований на м’якому вапняку, і значна частина опадів легко просочується в грунт, утворюючи підземні води.

У міські райони вода надходила з джерел підземними тунелями, вирубаних у вапнякових брилах. Ці канали, які вже в період Османської імперії перетворилися на справжнє павутиння, тут називають лівас. Найвідоміші кастелі знаходяться під мечетями Шейха Фетхуллаха, Ахмета Челебі. Музеями також є кастель Козлуджі, розташований на південь від однойменної мечеті, кастел Есенбек, датований XIV століттям. А найстарішою в Газіантепі підземною спорудою є кастель Піширіджі, збудований наприкінці XIII століття і ховається під старовинним будинком XVI століття. Доступ до кастеля відкрито, вхід сюди безкоштовний.

Прогулюючись історичними кварталами Газіантепа, неможливо не звернути увагу на самобутні старовинні будинки, зведені з тесаного каменю. Більшість з них збудовані на 2-3 поверхи, але зустрічаються будівлі та вище. За їхніми значними та строгими фасадами ховаються затишні двори, які тут називають «хаят» (у перекладі – «життя»). Це житлові простори з терасами, часто викладеними мозаїкою, клумбами, невеликими басейнами. Сьогодні в багатьох старовинних кам’яних будинках, що зберігають тепло взимку і тішать прохолодою в спекотні дні, влаштовані бутик-готелі, інші будинки перетворені на музеї.

Більшість старовинних котеджів зосереджена в історичному районі Бей Махаллесі. В одній із таких будівель сьогодні розташувався цікавий етнографічний музей Хасана Зюзера. На трьох поверхах цього будинку розміщуються експозиції, що відображають тисячолітню культуру Газіантепа, традиції міських ремесел. Тут цікаво поблукати кімнатами з автентичними інтер’єрами, побачити льох, вирубаний у скелі, оглянути групи воскових скульптур, що ілюструють традиційний побут місцевих жителів. У музеї також представлено цікаву колекцію зброї.

В одному з особняків початку XX століття розташувався Музей гастрономії Еміне Гегюш із чудовою експозицією, що розповідає про історію та розвиток кулінарії в Газіантепі. Тут цікаво оглянути зразки старовинного посуду, дізнатися про тонкощі приготування арабських, турецьких, курдських страв. У музеї розміщена інформація про найкращі ресторани міста, багато з яких є історичними.

У самобутніх будинках розміщуються також невеликі приватні музеї, присвячені традиціям скляного, мідного виробництва. У класичному особняку початку XIX століття, який є зразком кам’яної та дерев’яної архітектури, знаходиться Музей історії ісламської науки і технологій. Його експозиції присвячені астрономії, географії, мореплаванню, фізиці, хімії, медицині.

Варто заглянути і в Музей фонду ложі Мавлеві, який є частиною історичного комплексу мечеті Текке, побудованого в XVII столітті. У музеї демонструються твори культури древнього суфійського ордена мевлеві, який також називають Братством дервішів, що кружляють.

В експозиції представлені рукописи Корану, килими, що колись прикрашали підлогу мечетей, оригінальні свічники, одежі дервішів. Тут також можна побачити реконструкцію з манекенами адептів суфізму, які проводять богословські бесіди. Вхід до музею безкоштовний.

Безумовно, необхідно відвідати Археологічний музей Газіантепа, розташований у центрі міста, на İstasyon Caddesi, 35. Він був заснований Себахат Гегюш, однією з перших жінок-археологів республіканської Туреччини, і відчинив свої двері у 1969 році. Найбагатша колекція музею зібрала артефакти періодів неоліту та ранньої бронзи, язичницькі надгробки, елліністичні та римські скульптури, саркофаги, стели, вироби зі скла, османські монети, медальйони. Музей приймає відвідувачів з 08:00 до 17:00.

З початку 2000-х років в Археологічному музеї виставлялися унікальні мозаїки, знайдені під час розкопок античного міста Зевгма, розташованого за 40 км від Газіантепа, на західному березі Євфрату.

Але у 2011 році ці унікальні витвори мистецтва були перевезені до спеціально збудованого для них музейного комплексу. Сьогодні це Музей мозаїки Зевгми – одне з найбільших у світі зібрань мозаїки.

Величезний П-подібний музейний комплекс, що займає площу 30 000 м², розташований в районі Шехіткаміль, на проспекті Haci Sani Konukoglu.
У його стінах демонструються сотні творів мозаїчного мистецтва загальною площею 2448 м2, сюжети картин ілюструють добре відомі міфи та легенди. Перлина колекції – «Циганка». Це експресивний портрет смаглявої дівчини з виразними очима. Шедевр, що вражає не менше, ніж Джоконда, розміщений в окремій темній кімнаті, де постійно звучить приємна мелодія.

Знамениті мозаїчні композиції “Тріумф Діоніса”, “Ерос і Психея”, “Океан і Тефія”, “Метіох і Парфенопа”, інші панно ефектно розміщені в інтер’єрах, стилізованих під античні приміщення. В оформленні залів задіяні справжні римські фонтани, мармурові колони та скульптури, бронзова статуя Марса, саркофаги, майстерно створені надгробні стели. У музеї встановлено масштабні інтерактивні дисплеї, на яких демонструються фільми про історію міста Зевгма, археологічні розкопки на його території. Є тут і ігрові монітори для охочих самостійно створити комп’ютерне мозаїчне панно, дотримуючись оригіналу. У музеї працює кафе, продають сувеніри. Він відкритий з 10:00 до 18:00, відвідування коштуватиме 150 лір. Варто зауважити, що з квітня 2023 року ціни на квитки до всіх державних музеїв Туреччини підняли на 100 %, і тепер вартість візиту становить не менше 100 лір.

Газіантеп та його околиці можуть похвалитися великими зеленими зонами, природними та рукотворними, які стали популярними місцями відпочинку для місцевих мешканців та туристів. У самому центрі міста тягнеться парк культури ім. 100-річчя Ататюрка. Сюди приїжджають відпочити на лоні пишної природи, влаштувати пікнік. У парку є спортивний та дитячий майданчики.

Південний кордон Газіантепа окреслює один із найбільших міських парків Туреччини – Yeşil Vadi («Зелена долина»). Доглянуті зелені зони з місцями для пікніка є сусідами з тематичними парками атракціонів для дітей та дорослих, кафе та ресторанами, спортивними центрами. Парк перетинає штучну річку з підвісними мостами. По ній можна вирушити у водну подорож катамаранами або надувними лебедями.

Серед популярних місць відпочинку – і Фестивальний парк, чудовий зразок ландшафтного дизайну. Його територію прорізають алеї, облямовані плодовими деревами, прикрашають оригінальні фонтани, клумби та газони, об’єднані у складний мозаїчний візерунок. У парку є ігрові майданчики для дітей, мотузкове містечко, виконане у формі фортеці, численні кафе. Ця локація задумувалась як місце проведення фестивалів, концертів, для цих заходів тут встановили велику відкриту сцену. Окремий простір облаштований для проведення спортивних змагань, також тут знаходиться майданчик, звідки можна вирушити у подорож на повітряній кулі.

За 10 км від центру Газіантепа простягається природний парк Бурч (Burç Tabiat Parkı). На його території знаходиться найбільший за площею зоопарк у Туреччині. П’яту частину з 1 000 гектарів населеної різними тваринами землі відведено під сафарі-парк. Тут можна спостерігати за благородними оленями, ланями, козулями, газелями, мавпами, кенгуру, що живуть у природному середовищі. У парку Бурч влаштовані місця для пікніків, дитячі майданчики, збудовані котеджі, працюють ресторан та кафе. Нещодавно тут відкрили парк караванів, розрахований на 40 автомобілів із трейлерами. Ця локація вже набула популярності серед місцевих жителів та іноземних туристів.

Газіантеп – одне з найбільш сприятливих місць для знайомства з банною культурою Туреччини. Багато хаммами були побудовані ще за часів Османської імперії та приймають відвідувачів досі. Так, історична лазня Наіб, яка має 600-річну історію і розташована поряд із замком, пережила недавній руйнівний землетрус без наслідків. Більше того, під час стихійного лиха під її куполом та за потужними стінами змогли сховатися люди. Лазня з масажними кабінетами обслуговує жінок із 09:00 до 17:00. Час із 18:00 до 24:00 виділено для чоловіків.

У районі Шахінбей розташована одна з найвідоміших лазень Газіантепа – Göymen Hamamı, що відкрилася в XVII столітті і вражає своєю кам’яною архітектурою в стилі Османа. Продовжують служити людям та хаммам Хуссейн-паші, збудований у 1727 році, а також інші громадські лазні. Туристи, які вважають таку розвагу сумнівною, можуть здійснити пізнавальну екскурсію до Музею хаммама. Він розмістився у будівлі, зведеній у XVI столітті як лазневий комплекс Лала Мустафи-паші. Музейний простір оформлений у традиційному для історичних хамамів стилі. Реалістичності йому надають композиції, створені з воскових скульптур, оригінальне освітлення, старовинні аксесуари для лазні.

Місцеві турбюро пропонують цікаві екскурсії околицями Газіантепу. Можна вирушити, наприклад, до Дюлюка, найстарішого міста в цьому регіоні і одного з найдавніших у світі. Він розташований за 10 км від Газіантепа і приваблює туристів своїми архітектурними та природними пам’ятками. Поруч із цим поселенням знаходяться руїни знаменитого підземного храму Мітри – божества римського містичного культу.

Варто відвідати і руїни Зевгми – міста на березі Євфрату, заснованого в ІІІ столітті до н. е. Селевком Нікатором, одним із полководців Олександра Македонського. Нижні райони були затоплені під час будівництва ГЕС Біреджик, чому передували археологічні розкопки та порятунок мозаїчних шедеврів, які були перевезені до Газіантепу. У верхніх частинах міста продовжуються дослідження. Тут розкопано руїни римської агори, житлових вілл, стадіону, театру. Археологічні пам’ятки відкриті для відвідування.

У теплу пору року в Газіантепі організовуються сільські тури, які називають «сахре». Вони включають подорожі по сусіднім гірським плато, нагір’ям, порослим соснами, кедровими деревами, ялицями, платанами, плодовими деревами, з якими сусідять великі поляни пахучих польових квітів і гірських тюльпанів. У програмі таких екскурсій – відвідування традиційних сіл, де туристів пригощають місцевими стравами та ароматною кавою, приготованою на вугіллі.

Газіантеп славиться своїми ринками – це історичні пам’ятки, торговельні центри, де можна придбати чудові сувеніри, подарунки. Найбільшою популярністю користуються вироби з міді, і за ними туристи вирушають на ринок мідників Bakırcılar Çarşısı, розташований на Saray Caddesi. Ось уже 500 років тут звучать звуки молоточків, якими місцеві майстри створюють свої унікальні витвори. В одноповерхових самобутніх магазинах, декорованих деревом, продаються витончені статуетки з міді та латуні, чудові мідні глеки, чайні та кавові сервізи, таці та скрині, інкрустовані перламутром. Тут можна знайти і раритетні вироби, які налічують не одну сотню років.

Серед інших найпопулярніших історичних ринків – Zincirli Bedesten та Kemikli, розташовані в районі Шахінбей. У кожному з них працює понад 70 магазинів. Відвідувачам пропонуються майстерно зіткані килими, прикраси із золота, срібла, перламутру, коралів, намистин, одяг з бісерною вишивкою, тканина кутна з м’якою, яскравою текстурою, вироби зі шкіри. Туристи із задоволенням купують тут і знамениті єменки – шкіряне взуття без підборів, виготовлене вручну. Крім традиційних чорних та коричневих єменок, на ринках пропонуються і кольорові. Як смачні сувеніри можна придбати всілякі спеції, запашні трави, сушені абрикоси, фіги, і, звичайно, традиційну пахлаву та фісташки різних сортів.

Ринки Газіантепа приємно радують ввічливістю, ненав’язливістю продавців та цінами. Місцеві сувеніри, інші вироби обійдуться вам приблизно на третину дешевше, ніж у Стамбулі, та майже вдвічі дешевше, ніж на курортах Середземного моря.

У Газіантепі знаходиться найбільший у регіоні торговий центр Sanko Park. Тут розташувалися брендові магазини, є кінотеатр, фуд-корт, на першому поверсі відкрито ковзанку. У центрі міста працюють досить великі ТЦ – Forum Gaziantep Alışveris Merkezi та Primemall Gaziantep AVM.

Унікальна кулінарна культура Газіантепа формувалася протягом тисячоліть, вражаючи багатством страв. Ще в давнину казали: «Якби світ був будинком, Антеп був би його кухнею». Місцева кухня налічує понад 30 видів кебабів, супів, страв з йогуртом, понад 40 видів страв з баклажанів з м’ясом та без. Тут можна нарахувати десятки варіантів рецептів приготування фрикадельок, страв, фаршированих овочами, а про види десертів.

У місцевій гастрономії є маса прянощів і спецій – м’ята, естрагон, кмин, фенхель, кориця, а щоб надати стравам пікантну кислинку, кухарі широко використовують лимон, виноград, кислий сумах, гранат. У багатьох стравах відчувається смак яблук, айви, слив, мигдалю, абрикосів, фісташок.

Газіантеп відомий як столиця пахлави. Кулінарні гуру стверджують, що справжня пахлава призначена для того, щоб насолоджуватися і смаком, і поглядом людини. Їй належить мати красивий жовто-золотистий колір, вона повинна бути легкою, а не важкою через надлишок сиропу. В ароматі газіантепської пахлави завжди будуть присутні ніжні нотки фісташок і свіжої олії, а надкушуючи її, ви неодмінно відчуєте апетитне потріскування тонко розкатаного тіста.

Ще один символ Газіантепу – фісташки. Ними ласують як перекушування, їх додають у різні страви, використовують як інгредієнти для соусів.

Неповторний смак має місцеве оливкове масло, чий колір може змінюватися від прозоро-зеленого до жовтого. Маслянистість оливок, з яких його готують, може на 35% перевищувати маслянистість цих плодів, вирощених в інших регіонах Туреччини.

З чудовими стравами Газіантепа найприємніше знайомитися в історичних ресторанах та кав’ярнях з їхньою неповторною атмосферою. Серед подібних закладів – Hısvahan Gourmet Restaurant, розташований на Lale Pasa Caddesi, 27, неподалік замку і з чудовим видом на нього. Цей ресторан належить до найвідоміших у місті та найдорожчих. Повноцінна щільна вечеря з вином на двох тут коштуватиме від 2600 лір (близько 100$), але в ресторані є фіксоване меню за 500 лір з персони. Воно включає кілька закусок, одна гаряча страва і десерт – всі порції маленькі, дегустаційні. Алкоголь у вартість сета не входить.

Неодмінно варто заглянути в найстарішу в місті кав’ярню Tahmis Kahvesi. Вона була відкрита ще в XVII столітті поряд з базарною площею, служила городянам та торговцям місцем, де можна було відпочити та перекусити у спекотні дні. Історичну будівлю реконструювали, зберігши у її стінах автентичну обстановку. Кафе славиться своєю кавою та десертами – рахат-лукумом, фісташковими кошиками, халвою, пахловою. Кава та десертна тарілка коштує тут приблизно 180 лір.

Щоб дізнатися про смак справжньої домашньої газіантепської кухні, пообідайте у ресторані Yesemek Gaziantep Mutfagı, розташованому за адресою: Kavaklık Mahallesi Ordu Caddesi, 12/A. Тут чудово готують м’ясні страви, особливо шашлики, фрикадельки, знаменитий бейран (гострий суп з баранини та рису), коржики, лаваш, солодощі. Вартість основних страв у ресторані починається від 100 лір, можна замовляти півпорції. Дегустаційна тарілка з першої та другої страви обійдеться у 140 лір.

Бажаючі скуштувати чудові газіантепські кебаби можуть замовити їх у Kebapçı Halil Usta. Цей кулінарний заклад розташований поряд із Музеєм мозаїки. Тут завжди багато місцевих жителів, а вони знаються на якісній їжі. Крім кебабів тут пропонуються шашлики, фрикадельки, курка, обсмажена шматками. Вартість великої порції однієї м’ясної страви або міксу плюс айран – 260 лір (близько 10$).

І ділові люди, і туристи, які приїжджають до Газіантепу, легко знайдуть тут відповідний готель. Багато мандрівників вважають за краще зупинятися в бутік-готелях, що розмістилися в історичних будівлях. Їхня реставрація здійснювалася із збереженням автентичного декору, меблювання, а в деяких готелях постояльці навіть користуються старовинними дверними ключами. При цьому комфортабельні готельні номери оснащені сучасними зручностями.

З-поміж додаткових цікавих місць, які цей готель має поблизу, — Anadolu Evleri, розташований неподалік від базару мідників, Aynur Hanim Konagi Butik Otel з 8 номерами, кожен з яких має власне ім’я, залежно від матеріалу, застосованого в декорі, наприклад, мідь, срібло, перламутр. Можна вибрати і Sirehan Hotel, колишній караван-сарай зі 111 елегантними, стилізованими під старовину номерами. Вартість добового проживання в подібних готелях – 67-90$.

У Газіантепі збудовано багато сучасних готелів. До них належать мережевий готель Double Tree by Hilton Gaziantep 4*, готелі Dedeman Park Gaziantep 4*, Novotel Gaziantep 4*, Holiday Inn Gaziantep 4*. У їх номерах можна зупинитися, заплативши від 80 до 130$ на добу.

Серед найкращих бюджетних бізнес-готелів міста – Ibis Gaziantep, розташований на Istasyon Caddesi, 78. Номер тут коштуватиме 40-50$.

Приблизно такі ж ціни у симпатичному бюджетному міні-готелі Arif Bey Konagi, який знаходиться поблизу мечетей Куртулуш та Омеріє.

Вулиці Газіантепу покриває густа мережа автобусних та трамвайних маршрутів. Багато хто з них пов’язує центральні квартали з віддаленими спальними районами і досягає навколишніх приміських селищ. Для туристів на зупинках вивішені банери зі схемами проїзду до основних визначних пам’яток міста. Таксі краще викликати телефоном, звернувшись до адміністратора готелю. У цьому випадку вам одразу буде відома вартість поїздки.

На автовокзал Газіантепа прибувають автобуси з усієї Туреччини. Автобусний термінал знаходиться за 6 км на північний схід від центру міста. У Газіантепі є також залізничний вокзал, але міжміське залізничне сполучення нині не діє, крім ближніх приміських маршрутів.