Мельбурн

Мельбурн вважається одним із основних комерційних, промислових та культурних центрів Австралії. Місто також часто називають «спортивною та культурною столицею» країни, оскільки в ньому проходять багато спортивних та культурних подій у житті Австралії. 1956 року Мельбурн приймав у себе літні Олімпійські ігри, а 2006 року — Ігри Співдружності. Тут же 1981 проходила зустріч глав держав Британської Співдружності націй, а в 2006 – саміт G20, в якому взяли участь керівники 19 найбільш розвинених країн.

Мельбурн був заснований вільними поселенцями в 1835 як сільськогосподарське поселення на березі річки Ярри (це сталося через 47 років після появи першого європейського поселення в Австралії). Завдяки золотій лихоманці у Вікторії місто швидко перетворилося на метрополію і стало до 1865 найбільшим і найважливішим містом Австралії. Але вже на початку XX століття він поступився пальмою першості Сіднею.

У період з 1901 року, коли була утворена Федерація Австралії, і до 1927 року, коли столицею держави стало місто Канберра, у Мельбурні розташовувалися австралійські урядові установи.

У 2008 році Мельбурн вперше обігнав Сідней за таким показником, як кількість грошей, витрачена у місті австралійськими туристами.

Місто оточене виноградниками, пляжами та лісами та претендує на звання «найідеальніше місце для життя в Австралії» та звання «культурної столиці». Тут для кожного знайдеться щось цікаве: від неоготичних храмів до елегантних пасажів, ресторанів світового класу, барів, клубів, мультикультурних театрів, сучасних будинків моди та дизайну, вишукані галереї мистецтв, сучасна архітектура та жива культура. Про історію міста, неймовірне багатство в період золотої лихоманки, і про роль міста як столиці з 1901 по 1927 рр., нагадують старовинні будинки в центрі міста.

Місто пожвавлено весь рік: тут увесь час відбуваються якісь фестивалі та карнавали. Обстановці додає особливий шарм елегантні трамваї. У Мельбурні – найбільша трамвайна мережа у світі. Ви зможете дістатися до будь-якого куточка міста, насолоджуючись його красою та чудовою погодою, і вам не зіпсують настрій високі ціни на бензин або задушливе метро зі стовпотвором народу.

Мельбурн є великим спортивним центром. Тут є дев’ять найважливіших професійних футбольних клубів. У Мельбурні відбувається Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу. Мельбурнський кубок – найграндіозніші стрибки в країні. Для кожного австралійця справу честі поставити на конячку, що йому сподобалася, хоча б 10 доларів. Отже, якщо хочете зродитися з місцевими жителями, не нехтуйте цією традицією, до того ж, якщо виграєте, буде подвійно приємно. Тільки особливо не захоплюйтесь, все-таки стрибки – це азартний вид спорту.

Також побудовано величезну кількість спортивних комплексів і для жителів міста, так що, перебуваючи тут, вам буде просто соромно, нарешті, не виконати давно дану собі обіцянку і не зайнятися спортом. Хоча самі «оззі», як називають себе австралійці, вважають за краще робити це біля телевізора, дивлячись спортивний канал.

Населення міста є строкатою мозаїкою національних громад. Думаю, знайдеться навіть російська громада. Ця різноманітність відбивається на зовнішності гучних ринків, ресторанів, гастрономічних магазинів і пекарень.

Мельбурн назавжди підкорить серця прекрасних дам, адже це місто так само є модною столицею Австралії! Тут знаходиться найбільший торговий центр Південної півкулі – Myers, а цілих 4 квартали займають найкращі бутіки та магазини. Chapel St. славиться магазинами дизайнерських речей.

У діловому центрі Мельбурна, званому тут CBD, футуристичні хмарочоси гармонійно поєднуються з піщаниковими фасадами вікторіанської доби.

У районі Фіцрой мельбурнська богема любить проводити час у кафе. Крім того, тут зосереджено книгарні з літературою нетрадиційного змісту.

Річмонд кишить безладно налаштованими аптеками, сімейними бакалійними магазинчиками, фруктовими кіосками і тушами, вивішеними в м’ясних лавках. Сюди треба приїжджати по продукти всім сімейством.

Район Карлтон є маленькою мельбурнською Італією, де тісняться італійські ресторани, звичайні кафе та кафе-морозиво.

Праран – район пафосний. Тут уздовж бульварів вишикувалися бістро, де виконують кул-джаз, антикварні магазини та бутіки з яскравими вітринами.

Біля затоки розташовується район Сент-Кілда, відомий безліччю різних розваг. Сюди збираються нічні гуляки. Район також популярний у любителів солодощів. Тут розташовуються найкращі у місті пекарні.

Найпрестижнішими і найбагатшими передмістями Мельбурна вважаються Саут-Ярра та Турак. Їхні вулиці потопають у зелені, а за високими огорожами ховаються розкішні особняки, біля дорогих магазинів паркуються лімузини.

Якщо вам вдасться потягнути жіночу половину вашого сімейства подалі від магазинів, то ви зможете насолодитися самі та порадувати ваших дітей відвідуванням наступних місць.

Відвідавши Зоопарк коал і колонію пінгвінів, ви зможете подивитися дивовижну картину: відразу після заходу сонця карликові пінгвіни вишиковуються шеренгою і по пляжу прямують до свого житла. Думаю, така ваша дитина не забуде ніколи. А от підростаючим хлопчикам буде, мабуть, цікаво побувати в Соверейн-Хілл – селищі золотошукачів. Надивившись вестернів, вони зможуть відчути себе тут справжніми ковбоями.

Познайомитись з природою ближче, і здійснити заміську прогулянку можна у долині Ярри. Ви зможете помилуватися зеленими лісами, грядами гір та виноградниками. Тут ростуть ясені-гіганти висотою до 100м, а густі папороті створюють надійне середовище для проживання кенгуру, вомбатів і качконосів. А в Національному парку Грімпієнс ви зможете відволіктися від сірих буднів і поспостерігати за мальовничими водоспадами.

Мельбурн унікальний тим, що тут приємно і жити, і відпочивати. У вас не буде проблем із проведенням захоплюючого дозвілля всією сім’єю, та й окремо кожен член вашого клану зможе із задоволенням провести час на вулицях цього міста.

Територія, прилегла до річки Ярра і затоки Порт-Філліп, де нині розташовується Мельбурн, до приходу європейців була населена представниками племені австралійських аборигенів вурунджери. Вважають, що аборигени проживали у цій місцевості щонайменше 40 000 років.

Перша спроба заснувати тут європейську колонію була зроблена англійцями в 1803 році, коли вони утворили каторжне поселення в районі Салліван-Бей, проте це поселення було покинуто лише через кілька місяців.

У травні та червні 1835 року територія, на якій зараз розташовується центральна та північна частини міста, була обстежена Джоном Бетманом, одним із засновників Асоціації Порт-Філліп, який уклав з вісьмома вождями племені вурунджери договір про продаж 600 000 акрів (2400 км). Він вибрав для поселення північний берег Ярри і оголосив, що «на цьому місці буде збудовано село», після чого повернувся до міста Лонсестон у Тасманії, що мала тоді назву «Земля Ван-Дімена». Однак, коли поселенці, надіслані Асоціацією, прибули на місце для заснування села, вони виявили, що тут уже існувало поселення, утворене групою людей на чолі з Джоном Паскоу Фокнером, які прибули сюди на борту корабля «Ентерпрайз» 30 серпня 1835 року. Зрештою, обидві групи дійшли згоди про спільне освоєння території. Договір, який уклав Бетман з аборигенами, незабаром було скасовано адміністрацією Нового Південного Уельсу, що керувала на той час територією всієї континентальної Австралії. Це означало, що земля переходить у власність Корони, однак права людей, які мешкали тут, були закріплені, і новоствореному місту було надано право на існування.

В 1836 губернатор Бурк оголосив місто адміністративним центром округу Порт-Філліп, що входив до складу колонії Новий Південний Уельс, а в 1837 затвердив перший план міста, відомий під назву «План Ходдла». Наприкінці того ж року місту було надано остаточну назву — Мельбурн, на честь прем’єр-міністра Великобританії, Вільяма Лема, 2-го віконта Мельбурн, родовий маєток якого містився в містечку Мельбурн, Дербішир, Англія. Мельбурн був оголошений містом після оголошення 25 червня 1847 року жалуваної грамоти Королеви Вікторії.

Коли штат Вікторія отримав статус незалежної колонії у 1851 році, Мельбурн став його столицею. З моменту відкриття золота в штаті в 1850-х роках та початку золотої лихоманки місто почало стрімко розвиватися, забезпечуючи регіон усім необхідним і служачи основним портом південного сходу Австралії. Під час бурхливого розвитку Мельбурна в 50-х і 60-х роках XIX століття було збудовано багато найвідоміших міських будівель, таких як: будівля парламенту Вікторії, будівля казначейства, Державна бібліотека, Верховний суд, університет, центральна пошта, будівля уряду, а також собори Святого Павла і Святого Патрика. Центральні міські квартали були добре сплановані, у місті було прокладено численні бульвари та розбито сади та парки. У роки Мельбурн став основним фінансовим центром країни: у ньому розташувалися штаб-квартири кількох найважливіших банків. У 1861 році у місті була утворена перша в Австралії біржа.

До 80-х років XIX століття бурхливий розвиток Мельбурна продовжився. Місто стало одним із найбільших міст Британської імперії, одночасно вважаючись одним із найбагатших міст світу. У ці роки процвітання Мельбурн прийняв у себе кілька міжнародних виставок у спеціально для цього побудованому Виставковому центрі. Один із журналістів, який відвідав місто у 1885 році, назвав місто «Дивовижний Мельбурн». Ця фраза прижилася, і місто продовжують називати так протягом усього ХХ століття. Бурхливе міське будівництво призвело до буму, який досяг своєї кульмінації у 1888 році. В цей час ціни на нерухомість підігрівалися оптимістичними прогнозами промислового розвитку. В результаті було збудовано велику кількість висотних будівель, офісів, «кавових палаців», прибуткових будинків. Не всі вони збереглися в результаті подальшого розвитку міста, забудови сучасними висотними будинками, а також після знесення багатьох будівель тієї епохи через посилення правил протипожежної безпеки. Однак, незважаючи на це, Мельбурн досі відомий своєю Вікторіанською архітектурою. Цей період також характеризується широким розвитком громадського транспорту і, зокрема, мережі радіальних трамвайних колій.

Період процвітання прийшов до кінця, коли в 1891 році в місті почалася сильна економічна криза, яка привела міські фінанси до повного хаосу: у цей період у Мельбурні закрилося 16 невеликих банків та інвестиційних спільнот, а 133 компанії оголосили про свою ліквідацію. Мельбурнська фінансова криза послужила поштовхом для початку економічної кризи у всій Австралії, яка тривала протягом усіх 90-х років XX століття, а також Австралійської банківської кризи 1893 року. Ефект, який депресія справила економіку міста, важко переоцінити. І хоча місто продовжувало повільно розвиватися, наслідки кризи давались взнаки протягом перших десятиліть XX століття.

З моменту утворення Австралії як незалежної держави 1 січня 1901 Мельбурн був оголошений тимчасовою столицею країни. Перший федеральний парламент розпочав свої засідання у будівлі Королівського виставкового центру з 9 травня 1901 року. Уряд Австралії перемістився в Канберру в 1927 році, проте Мельбурн залишався резиденцією генерал-губернатора Австралії аж до 1930 року. Багато найважливіших державних інститутів залишалися в Мельбурні протягом усього XX століття.

Місто було також штаб-квартирою об’єднаних військ союзників на чолі з американським генералом Дугласом Макартуром на тихоокеанському театрі під час Другої світової війни з 1942 до 1944 року. У воєнний період промисловість Мельбурна отримала численні військові замовлення, що перетворило місто на основний промисловий центр Австралії. Після війни місто продовжило зростати швидкими темпами завдяки в основному різко зросла імміграції, а також престижу міста як організатора літніх Олімпійських ігор 1956 року.

У наступні десятиліття активно розвивалася мережа автострад, а значне збільшення особистого автомобільного парку дозволило розвивати прилеглі до міста райони. Центральна частина Мельбурна стала більш сучасною завдяки втіленню в життя численних проектів модернізації міської інфраструктури. Початок економічного підйому та розвитку гірничодобувної галузі наприкінці 60-початку 70-х років XX століття благотворно позначилося на місті. До Мельбурна було перенесено головні офіси багатьох найбільших компаній, а також Австралійський резервний банк. Місто залишалося фінансовою і діловою столицею Австралії до кінця 70-х років, після чого, однак, воно поступово поступалося лідируючими позиціями Сіднею.

Економіка Мельбурна сильно постраждала під час економічного спаду у Вікторії між 1989 та 1992 роками. У цей час припинили своє існування багато економічних інститутів міста. 1992 року до влади прийшла урядова коаліція, очолювана Джефом Кеннеттом. Нова адміністрація розпочала кампанію з оновлення економіки міста, були запущені численні інвестиційні проекти, розпочалася компанія з розвитку Мельбурна як туристичний центр. У місті було проведено багато всесвітньо відомих фестивалів та заходів, таких як етап Формули 1.

Великими проектами цього періоду були роботи з реконструкції та будівництва Музей Мельбурна, Площі федерації, Мельбурнського центру виставок та зборів, Краун-Казіно, Сіті-Лінк (платне шосе, що проходить центром міста). Одночасно було проведено приватизацію деяких об’єктів інфраструктури Мельбурна, включаючи системи електропостачання та громадського транспорту, а також змінено системи фінансування багатьох громадських сфер, у тому числі охорони здоров’я та освіти.

Починаючи з 1997 року, у Мельбурні спостерігається значне зростання населення та робочих місць. У розвиток міста, насамперед у промисловість та ринок нерухомості, вкладаються значні міжнародні інвестиції. За даними 2006 Статистичного бюро Австралії, Мельбурн з 2000 року займає перше місце серед найбільших міст Австралії за показниками економічного зростання і приросту населення.

Мельбурн був заснований на північному березі річки Ярра в 1835 на ділянці площею 1,6 км на 0,8 км. Будівництво у місті велося відповідно до Плану Ходдла (англ. Hoddle Grid), розробленого Робертом Ходдлом, який був на той час землеміром колонії. Усі головні вулиці центральної частини Мельбурна досі проходять у точній відповідності до цього плану. Центр міста відомий своїми історичними вулицями та пасажами, найвідоміші з яких Блок-Плейс та Ройял-Аркейд, на території яких розташовуються численні магазини та кафе. Центральна частина рясніє численними історичними та цікавими в архітектурному відношенні будинками, такими як Королівський виставковий центр, будівля парламенту Вікторії, Центральний зал Мельбурна. І хоча місце, де почалося будівництво міста, досі вважається центром, воно не є демографічним центром через те, що у XX столітті Мельбурн переважно зростав у східному напрямку.

Мельбурн багато в чому можна назвати типовим австралійським містом, оскільки його розвиток, особливо у XX столітті, визначалося розвитком спальних районів, де могла б здійснитися мрія кожної австралійської сім’ї про свій окремий будинок з невеликою ділянкою землі. Більшість метрополії Мельбурна характеризується відносно низькою щільністю населення. Прокладання мережі радіальних залізниць та трамвайних колій сприяло саме такому розвитку міста, коли люди воліли селитися в районах із відносно низькою ціною на землю та поблизу так званих «транспортних коридорів».

Завдяки величезній кількості парків, садів та бульварів Мельбурн дуже часто називається «місто-садом», а штат Вікторія відомий як «Штат садів» ще з XIX століття. Більшість найвідоміших садів та парків розташовані в безпосередній близькості від центру міста. У Мельбурні знаходяться п’ять із шести найвищих будівель Австралії, найвищою з яких на сьогоднішній день є Eureka Tower.

Згідно з дослідженням з визначення найбільш зручного для життя міста, проведеного журналом Економіст, Мельбурн тричі займав перші місця у 2002, 2004 та 2005 роках. Це дослідження враховує такі показники, як культура, клімат, вартість життя, рівень злочинності, охорона здоров’я. В останні роки ціни на житло, що швидко зростають, відсунули Мельбурн на 36-у позицію в списку найдорожчих міст світу і на 2-ю позицію серед австралійських міст.

Адміністрація Мельбурна управляє центральною частиною міста, яка включає Центральний діловий район і деякі прилеглі райони. Однак глава адміністрації, лорд-мер Мельбурна, часто (особливо під час закордонних поїздок) розглядається як представник Великого Мельбурну, який включає всю територію метрополії. Дійсний лорд-мер Мельбурна Джон Со був нагороджений в 2006 році престижною нагородою «Світовий Мер».

Решта території Великого Мельбурна поділена на 30 місцевих муніципалітетів. Усі вони мають статус міських адміністрацій, за винятком чотирьох районів, які мають статус приміських. Районні адміністрації утворюють поради та відповідають за цілу низку функцій (які передаються ним урядом штату Вікторія згідно з Актом місцевого самоврядування від 1989 року), такі як міське планування та збирання сміття.

Більшість заходів, що зачіпають інтереси всього міста, проводяться урядом штату Вікторія, яке засідає у будівлі Парламенту штату Вікторія, розташованій на вулиці Спрінг-Стріт. У сферу відповідальності уряду включено: громадський транспорт, головні дороги, управління рухом транспорту, поліція, освіта, планування та управління міською інфраструктурою. У зв’язку з тим, що дві третини населення Вікторії проживає в Мельбурні, уряд штату має традиційно великий вплив у міських справах. Така ситуація не є унікальною для Австралії, оскільки в багатьох штатах уряди штатів керують ще більшими метрополіями.

Мельбурн – культурна та спортивна столиця Австралії. У місті проводиться велика кількість щорічних культурних заходів, тут розташовані багато найбільших австралійських музеїв та виставок. Унікальна та місцева архітектура.

Музична культура має глибоке коріння в місті. Багато відомих австралійських музикантів є вихідцями з Мельбурна. В останні роки місто набуло популярності у світі як один з основних центрів стріт-арту. Цей вид сучасного міського мистецтва став популярним у Мельбурні настільки, що це знайшло відображення у путівниках. Місто вважається одним із основних світових центрів вікторіанської архітектури (1837—1901), в якому збереглася велика кількість будівель цього стилю. Архітектурний образ міста також не мислимо без прекрасних зразків сучасної архітектури, що з’явилися в Мельбурні, починаючи з середини XX століття.

Театральне життя в Мельбурні дуже різноманітне. Місто є будинком для Національного балету Австралії. Королівський мельбурнський філармонічний оркестр був заснований у місті в 1853 році і є найстарішим професійним оркестром Австралії і єдиним званням «Королівський». У Мельбурні розташовано більше театрів, ніж у будь-якому іншому місті Австралії. Також місто є головним центром австралійської моди. Тут щороку відбувається Мельбурнський фестиваль моди.

Сучасний Мельбурн є багатонаціональним і мультикультурним співтовариством. Майже чверть населення штату Вікторії складають люди, що народилися за межами Австралії, і Мельбурн є місцем проживання для вихідців із 233 країн, які розмовляють 180 мовами та проповідують 116 різних релігій. У місті розташовується друга за величиною азіатська громада в Австралії, до складу якої входять найбільші в’єтнамська, індійська та шриланкійська громади країни.

Першими людьми, які населяли територію сучасного Мельбурна, були австралійські аборигени, зокрема представники племен банаронг, вурунджери та ватаронг. І зараз місто є важливим центром життя аборигенів. Загальна чисельність корінних жителів Австралії становить Мельбурні понад 20 000 людина (0,6 % населення міста).

Першими європейськими жителями міста були англійці та ірландці. Саме до них належали всі перші поселенці, які прибули до штату Вікторія під час золотої лихоманки та становили більшість іммігрантів аж до початку Другої світової війни. Відкриття золота і початок золотої лихоманки в 50-х роках XIX століття стало початком бурхливого розвитку Мельбурна. Протягом перших кількох місяців з моменту відкриття золота у Вікторії населення Мельбурну збільшилося майже на 75%, з 25 тисяч до 40 тисяч. Це зростання тривало, не знижуючись протягом наступних десятиліть, і вже до 1965 Мельбурн обігнав Сідней за чисельністю населення. У наступні роки золотої лихоманки у Вікторію та Мельбурн стали прибувати значні групи вихідців із Китаю, Німеччини та Сполучених Штатів.