Парк Гюльхане тягнеться на території 16 гектарів. Біля головного входу розташований симпатичний комплекс водойм, через які перекинуті містки. Основна алея прорізає всю територію парку, від неї в різних напрямках розбігаються десятки менших доріжок. Ландшафтні дизайнери прикрасили парк Гюльхане чудовими клумбами хитромудрих форм, пишними кущами ароматних троянд, яких тут понад 80 000. Гілки старих платанів уподобали великі зелені папуги, рідкісні гості в цих краях.
У північно-східній частині парку Гюльхане кілька доріжок сходяться на майданчику, в центрі якого височіє 18-метрова Готська колона, відома також як Колона готова. Це один з найдавніших і небагатьох пам’ятників, що добре збереглися, прикрашали вулиці Константинополя задовго до турецького завоювання. Монолітна мармурова колона стоїть на прямокутному постаменті, її вершина увінчана декоративною капітель у коринфському стилі. В основі видно напівстертий латинський напис, що містить подяку Фортуні за перемогу над готами. Вважається, що цей тріумфальний монумент було споруджено або Клавдієм II, або Костянтином Великим. Обидва імператори прославилися перемогами над ордами готів, розгромлених їхніми військами у III та IV століттях.
Середньовічний історик Никифор Григор повідомляє, що у вершині колони колись стояла статуя мегарського царевича Візанта, який заснував місто Візантій в 667 року до зв. е. Інші хроніки згадують, що колону вінчала статуя грецької богині долі та удачі Тихе, що відповідає римській Фортуні.
Нижче Колони готові серед дерев видніються руїни стародавнього християнського монастиря, побудованого в 578 році, в епоху правління імператора Юстина II. Збереглися залишки цегляних арок, що вросли в землю, різьблені капітелі колон з православними хрестами.
Неподалік знаходиться підземна цистерна для збирання води. Можливо, ця споруда була для постачання водою монастиря. Вхід у цистерну закритий, її існування вказує лише невелика вентиляційна башта, оточена металевою огорожею. Жодних пояснювальних банерів тут немає.
У західній частині парку знаходиться Музей історії ісламської науки та техніки. Експозиція розташовується у відреставрованому корпусі султанських конюшень, що примикає до зовнішніх оборонних стін комплексу палаців Топкапи. Перед входом до будівлі музею встановлено об’ємну інсталяцію з металу, що нагадує півсферу середньовічної астролябії. Під нею знаходиться глобус із контурами світу, відомого давнім географам.
У залах музею представлено 140 приладів та механізмів, винайдених ісламськими вченими у період з VIII по XVI ст. У 12 розділах демонструються механічні пристрої, прилади та складні інструменти. Привертає увагу лабораторія середньовічного алхіміка, цікаво оглянути й астрономічні прилади, інструменти керманичів океанських вітрильників, що дозволяли капітанам орієнтуватися за зірками. Великий розділ присвячений мистецтву ісламських годинникарів, які вміли створювати найскладніші механізми. Всі експонати являють собою майстерно виконані копії, виготовлені за описами і кресленнями, що збереглися, а також по оригіналам, що зберігаються в приватних колекціях або зарубіжних музеях.
Частина артефактів відтворена за книгою арабського інженера Ісмаїла аль-Джазарі, який жив у XII столітті. Він народився у невеликому місті на берегах річки Тигр у Месопотамії. У зрілому віці цей вчений-практик створив свою головну працю – «Книгу знань про хитромудрі інженерні пристрої», де він описав та проілюстрував 50 своїх дивовижних винаходів. Відомо, що цією енциклопедією механіки було захоплено геній епохи Відродження Леонардо да Вінчі, а самого аль-Джазарі сьогодні називають предтечею сучасної кібернетики та робототехніки. Так, у книзі докладно описаний автоматичний андроїд у вигляді покоївки, що розливає в чаші напої, механічні музиканти, які розважають гостей на бенкетах, причому мелодії можна було програмувати за допомогою складного кулачкового механізму. Серед винаходів арабського механіка знайдеться безліч дотепних пристроїв, які використовуються досі.
У музеї цікаво оглянути відтворені за книгою аль-Джазарі «Слонові годинники», які зустрічають відвідувачів у холі. У корпусі слона приховані резервуари з водою, що приводить у рух фігури, розташовані у високому паланкіні, встановленому на спині тварини. Час відзначається цвіріньканням механічної пташки, з настанням чергової години погонич слона вдаряє в літаври. Загальна висота пристрою сягає 5 метрів.
До речі, такий чудовий годинник відтворений у кількох примірниках. Один із них знаходиться у вестибюлі торгового центру Ibn Battuta Mall у Дубаї, копії демонструються у музеях Швейцарії, Великобританії, Саудівської Аравії. Найбільш рання копія механізму з XV століття прикрашає інтер’єр медресе у турецькому місті Мардіні.
Музей ісламської науки та техніки відкрито щодня з 09:00 до 20:00, вартість квитка – 100 турецьких лір (5,21$). Каси закриваються о 19:00.
Ліворуч від південно-західного входу до парку Гюльхане кутова оборонна вежа перебудована в круглу ротонду з рисами стилю ампір. З вікон цього павільйону султани спостерігали за парадними процесіями. У 1920-х роках тут збиралися турецькі інтелектуали – члени Спілки образотворчих мистецтв, які підтримували реформи Ататюрка. Сьогодні у вежі діє затишний літературний музей із бібліотекою, що носить ім’я романіста та поета Ахмета Хамді Танпінара. На першому поверсі розгортаються пересувні виставки, на другому ярусі розташований меморіальний кабінет письменника. Літературний музей приймає відвідувачів щодня з 10:00 до 19:00, безкоштовний вхід. У неділю та у свята тут вихідний.
