Мачу-Пікчу часто називають “місто в небесах” або “місто серед хмар”, іноді називають “втраченим містом інків”.
Хто б не збудував місто Мачу-Пікчу, він подбав спочатку спланувати його до найдрібніших деталей. З одного боку стоять палаци знаті та храми. Будинки жерців, науковців та митців оточують головну міську площу. Селянам відводився далекий схил гори, де вони мешкали по сусідству зі стійлами для тварин та коморами. Усі будівлі у місті зведені з дикого каменю, здобутого тут же, у гірській каменоломні. Досі жоден муляр у світі не зміг перевершити в мистецтві майстрів інків, які примудрялися з дивовижною точністю підігнати кожен камінь.
Інки спланували Мачу-Пікчу так, що місто могло існувати незалежно від решти світу; людина могла провести тут усе своє життя, не залишаючи рідного міста. Південний схил було відведено під сільськогосподарські потоки. Тут було вирубано тераси, які засипали родючим ґрунтом, що доставлявся з долини Урубамба. Ці тераси (або по-індіанськи «андени», що й дало назву самим горам – «Анди») були укріплені низькими кам’яними огорожами. Таким чином, селяни могли збудувати іригаційну систему, не побоюючись, що вода вимиє родючий шар.
Зрошення полів здійснювалося через майстерну систему каналів, що підводили воду із джерел високо в горах. Минуло вже 500 років, а вода все ще справно надходить на поля через цю систему.
Грандіозний Храм сонця в Мачу-Пікчу є видатним прикладом архітектури стародавніх інків з незвичайною кам’яною кладкою та круглими вежами з вікнами, ідеально розташованими для того, щоб сонце проникло в центральний храм у день червневого зимового сонцестояння.
Під храмом розташовується Королівська гробниця, витесана в скелях, а також Королівський квартал з жителями, що згруповані навколо функціонуючого каналу з водою і з’єднаними між собою фонтанами.
Неподалік знаходиться храм Трьох Вікон зі Священною площею, Основний храм, Сакристія та Будинок жерця.
На вершині сходів можна побачити знаменитий стародавній календар «Інтихуатана», що мовою інків означає «місце, до якого прив’язується сонце», по ньому розраховували астрономічні явища та проведення сільськогосподарських робіт. На вершині гори лежить священний камінь, що нагадує сонячний годинник. Вважається, що сонячний годинник використовувався для визначення року, місяця, дня та години.
Храм Місяця – ще одне святилище, що відвідується не так часто, тут чимало містичних заглиблень, ніш та порталів, є також різьблені трони та вівтар – мета його ще не до кінця зрозуміла. Храм Кондора осторонь центральної площі примітний темною скелею, що символізує крила величезної птиці, і скелею блідого кольору внизу, що зображує його голову.
Майстерність стародавніх архітекторів, які зуміли створити оригінальні трапецієподібні дверні та віконні отвори, характерні для стародавніх будівель інків, прославляє сонце, їхнє найголовніше божество, основа всієї системи релігійних поглядів. Саме слово «інка» – означає «єдиний» та «син сонця».
