Так як острів заминає невелику територію та віддалений від основних морських шляхів, він мало відомий широким масам туристів. Загублений в океані і не має репутації райського куточка, що властиво іншим островам Океанії, Норфолк, на перший погляд, не може запропонувати туристові нічого надприродного. Але це зовсім так.
Острів начебто ” застиг ” межі XVIII-XIX століть, придбавши, проте, всі атрибути сучасної технологічної цивілізації як сучасних засобів зв’язку й комунікацій, і досить розвиненої островів Океанії виробничої сфери. На Норфолку немає міст або великих поселень – люди живуть тут у фермах, що вільно розташувалися, і невеликих затишних селищах, розкиданих по всій території острова.
Кінгстон
У Кінгстоні розташовані практично всі адміністративні установи острова – резиденція губернатора, будівля адміністрації острова, зал засідань уряду, будівля суду та інші. Усі вони займають історичні будівлі міста – старі солдатські бараки, комісаріат та інші споруди доби британської колонізації. Будівля колись знаменитої норфолкської в’язниці зруйнована, залишилися лише стіни, але вони вважаються популярною місцевою пам’яткою.
Там, де тюремні стіни закінчуються берегом затоки Слаутер-Бей, розташована меморіальна дошка на честь загиблого корабля “Сіріус”. Якщо ж пройти повз Салт-Мілл до мису Пойнт-Хантер (названий на честь капітана “Сіріуса”), то можна познайомитися з однією з найсимпатичніших заток на цій планеті – Емілі-Бей. Тут же, на півострові, лежать поля Норфолкського гольф-клубу – одного з наймальовничіших на планеті.
Самі поля для гри в гольф невеликі (всього 9 лунок), але оточують їх настільки приголомшливі панорами, розкішний вид на Тихий океан, на острів Філіп, історичні будівлі Кінгстона і могутні сосни Норфолк, що тільки це приваблює сюди безліч гостей з усього світу.
Музей острова Норфолк розташований у старій будівлі портового пакгауза (Pier Store). На першому поверсі представлена історія флагманського корабля ВМФ її величності “Сіріус” і розповідається про його значну роль у розвитку британського флоту (корабель зазнав катастрофи в бухті Слаутер-Бей, тому основу колекції складають предмети, які вдалося підняти з дна моря).
На другому поверсі представлена експозиція з історії так званого Третього поселення (1856 рік), розповідається про трагедію бунтівного “Баунті”, прибуття піткернійців на Норфолк, історії меланезійської християнської місії, а також присутня невелика експозиція, що розповідає про розвиток виробничої сфери і фо.
Пакгауз Комісаріату розташований на першому поверсі будівлі, відомої у наші дні як церква Усіх Святих. Експозиція пакгаузу розповідає про дивовижну історію острова, відновлену за археологічними розкопками на місці чотирьох поселень.
Представлені такі унікальні предмети, як фрагменти полінезійського вогнища, скляний бісер часів так званого Першого поселення, різки, які широко використовувалися під час Третього поселення, та кераміка з оригінальними підписами піткернійців. Поруч височіє комплекс Старих та Нових військових бараків, масивні стіни яких і схожі на фортечні вежі були спеціально збудовані з таким розрахунком, щоб протистояти будь-якому повстанню.
Офіс королівського інженера та Будинок охорони були збудовані в епоху Другого поселення поряд із знаменитим Кінгстонським пірсом. У першому з них зараз можна придбати книги з історії Норфолка, випити чашку чаю або кави, а Будинок охорони використовується як тематична бібліотека, де також представлено колекцію фотографій та інших документів, що стосуються історії острова. Зовсім поруч лежить зовсім умиротворююче старе кладовище, де склепи і напівприховані травою надгробки різко виділяються на тлі товстих сосен і галасливих поряд, за невисокою огорожею, океанських хвиль.
Неподалік знаходиться ще одна місцева пам’ятка – побудований у грегоріанському стилі Будинок номер 10 (1844) на Кваліті-Роу. Коли 1856 року на острів переїхали вихідці з Піткерна, тут оселилося подружжя Крістчан та 15 їхніх дітей. Будинок мешкав до 1988 року, а потім відреставрований у дусі свого першого господаря, Томаса Селлера, і перетворений на музей побуту перших переселенців.
Схід по Кваліті-Роу, в тому місці, де дорога проходить над яром, що збігає до Семетері-Бей, розташована одна з найколоритніших місцевих визначних пам’яток – красивий невеликий Кривавий міст. Він отримав своє ім’я після того, як каторжники, що знемагали від хвороб і знущання наглядачів, буквально збунтувалися і перебили охорону, замурувавши тіло головного наглядача в полотно мосту.
Коли південна зміна наглядачів прийшла замінити своїх невдалих попередників і поцікавилася, куди ті зникли, смертельно втомлені, але майже щасливі каторжани відповіли: “О! Вони пішли скупатися в затоці. Ми думаємо, що вони, мабуть, потонули”.
Ще острів’яни свято вірять у існування на території Норфолку цілого сонму привидів. Враховуючи “каторжне” минуле острова, це зовсім не дивно – лише під підставою місцевої в’язниці, як вважається, лежать останки кількох десятків в’язнів, не кажучи вже про такі “романтичні” місця, як Кривавий міст або старий цвинтар.
Тому місцеві жителі при нагоді із задоволенням організують щось на кшталт екскурсій найбільш “таємничими” місцями Норфолка, що супроводжуються цілим набором легенд і чуток про бачених або навіть сфотографованих духів, що змінюються місцями літери на надгробках або інші прояви місцевого “потойбічного світу”.
Бернт-Пайн
Діловим та географічним центром острова є містечко Бернт-Пайн. Це цілком сучасне поселення – тут трохи житлових будинків, але саме тут зосереджені багато туристичних компаній і банків, розташовуються офіси інформаційного центру, пошти, поліцейської ділянки, а також аеропорт (на південний захід від міської межі), кращі магазини, кафе та ресторани. Крім них тут цікавий, мабуть, лише один із головних музеїв на острові – музей Міддлгейт-Роуд у південно-східній частині Бернт-Пайн, що належить Норфолкскому коледжу.
Зібравши практично всі матеріали про історію острова починаючи з 1790 року, музей має велику колекцію експонатів про перші поселення людей на Норфолку, подвиги уродженців острова на службі у збройних силах її величності у всіх війнах XX століття, старі фотографії (найраніші датуються 1867 роком), велику колекцію морських жителів. Регулярно проводяться тут і так звані “Філм-Івнінгс” (“Вечори фільмів”), на яких об’єднано три екскурсійні тури музеєм та історичні мініатюри у відео-форматі. Слід зазначити, що такий серйозний підхід до своєї історії на крихітному острові викликає у багатьох туристів велике подив.
Церкви острова здебільшого досить скромні та невибагливі. Єдиним по справжньому красивим культовим місцем округу вважається церква Чент-Барнабас-Чапель на розі Дуглас-Драйв, що належить англіканській діаспорі (відкрита цілодобово, як і інші церкви на острові).
Яскрава маленька церква вважається однією з найкрасивіших в тихоокеанському регіоні, і в наші дні послугами цього храму користуються всі бажаючі – тут проводяться хрестини, весілля, відспівування для представників майже всіх конфесій, є навіть чинний орган.
Ботанічний сад острова Норфолк створено 1986 року спільними зусиллями уряду острова та урядами країн британської Співдружності як місце, де охороняються рідкісні екземпляри унікальної флори Норфолка. Це єдиний збережений у незмінному вигляді куточок унікального норфолкського лісу.
Парк розташований на площі всього в 5,5 га, але при цьому планування та склад експонатів розроблені так вдало, що всі рослини легкодоступні та чудово вписуються в загальний інтер’єр парку – позначається багаторічний досвід англійських ландшафтних дизайнерів.
Флора Норфолка заслуговує на окрему увагу – через віддаленість острова від великих масивів суші, на час появи перших поселень європейців в 1788 році тут було лише 178 “рідних” різновидів рослин.
Зважаючи на те, що на такій же площі землі в прибережній Австралії росте приблизно 400 видів, це небагато. Але всі вони відносяться до розряду рідкісних або мають ряд особливостей, що різко відрізняють їх від родичів, які ростуть в інших районах планети. Норфолк – батьківщина величної норфолкської сосни, насіння якої є одним із важливих експортних продуктів острова, а сама сосна зображена на місцевому гербі та прапорі.
Тропічний ліс, шматочок якого і збережений у Ботанічному саду, весь перевитий жилистими ліанами. Земля також покрита товстим килимом “повзунків”, що стелиться, та інших кучерявих рослин, які вже стали рідкісними всюди на острові, так як випас великої рогатої худоби привів до їх знищення. Плеті “блудвуда” (або “кривавого дерева”, Baloghia inophylla) та “залізної ліани” (Pouteria ladoa) красиво покривають смуги відчуження парку та середні поверхи лісу. У гарячі літні місяці плоди “кривавого дерева” буквально вибухають від зрілості та нагріву, розкидаючи своє насіння далеко навколо і наповнюючи повітря п’янким ароматом.
Акуляче дерево (Dysoxylum patersonii) має сильний та гострий аромат, особливо в період цвітіння (травень-червень) та після дощу. Маленькі 5-пелюсткові вершково-жовті квіти зазвичай розташовані у верхній частині його крони і є улюбленим об’єктом фотозйомок.
Ботанічний сад буквально насичений різноманітними птахами. Для зелених папуг навіть відведено спеціальний вольєр, тому парком постійно розносяться їхні голоси “кек-кек-кек”. У нижньому ярусі лісу водиться “тамей” або “золотий свистун”, який зовсім не боїться людей і може підлітати дуже близько до туристів, демонструючи походження своєї місцевої назви.
Його мелодійний свист “уїх-уїх-уїх-уїт-сііп” є одним з найкрасивіших голосів птахів у норфолкських лісах. Найбільш звичайний птах у парку – “фантайл”, який буквально ходить по п’ятах за туристами, вишукуючи комах, розритих підошвами людей (його пісня – енергійна “солодка балаканина”), а найколоритнішою визнано непоказний на перший погляд птах-примара.
На самій півночі острова, біля підніжжя гори Маунт-Бейтс, височить меморіал на честь капітана Кука, від якого розбігаються пішохідні стежки схилами невисоких місцевих гір. А на вершині гори Маунт-Бейтс можна виявити руїни радарної установки часів Другої світової війни.
Острів Філіп
Прогулянка по колись зеленому острову Філіп, що лежить за кілька кілометрів на південь від головного острова, входить у програму практично всіх візитів на Норфолк як зразок безвідповідального ставлення людини до живої природи. Ендемічний дощовий ліс цього невеликого клаптика землі був колись повністю винищений козами, кроликами і свинями, що розводяться тут, а тонкий шар грунту практично повністю змитий дощами, тому зараз сам острів нагадує безводний масив вулканічних порід, що височіє зі свинцево-синіх вод океану.
В даний час Австралійське товариство охорони живої природи спільно з місцевими ентузіастами займається відновленням флори на острові, а сам він передано під управління національних парків Норфолка. Незважаючи на крихітні розміри цього безлюдного острова, тут гніздяться деякі рідкісні види птахів, а сам острів нагадує фантастичний краєвид з чужої планети – його вулканічні схили несуть усі відтінки червоного, буквально переливаючись на тлі синього океану та блакитного неба.
