Великий Бар’єрний риф (Great Barrier Reef) – найбільший кораловий риф у світі. Він знаходиться біля північно-східного узбережжя Австралії, простягнувшись у довжину вздовж материкової мілини майже на 2300 км. Ширина рифу у північній частині становить 2 км, а південній – близько 150 км. Цей підводний витвір мистецтва є однією з найвідоміших і наймальовничіших пам’яток Австралії, щорічно залучаючи туристів з усього світу.

Структура Великого Бар’єрного рифу утворена мільярдами крихітних організмів, відомих як коралові поліпи. Це єдиний на землі результат життєдіяльності організмів, що видно з космосу! Найбільша коралова екосистема нашої планети налічує понад 2 900 окремих коралових рифів та 900 островів у Кораловому морі. Площа рифу становить 348 698 км (для порівняння, площа Великобританії – 244 820 км). Про цей величезний морський парк знято рекордну кількість пізнавальних фільмів про природу.

Великий Бар’єрний риф на мапі

Великий бар'єрний риф, Австралія
хмарно24°C (хмарно)Відчувається як: 24°CВітер: 26.4 км/годВологість: 77%

Екосистема Великого Бар'єрного рифу

Практично неможливо описати багатство підводного світу, яке можна зустріти на Великому Бар’єрному рифі!

Видова різноманітність вражає уяву! У морському парку знайшли свій будинок понад 1500 видів риб, 4000 молюсків, понад 200 видів птахів.

Рифова спільнота тварин включає кишковопорожнинні організми (поліпи, медузи), безліч видів молюсків (черевоногих, двостулкових, головоногих та ін), морських черепах, змій, черв’яків, голкошкірих (морські їжаки, зірки, змієхвостки), донних і вільноплаваючих дюгоні).

Весь цей вир життя існує, підкоряючись суворим законам природи і природного відбору, де кожен може бути і хижаком, і жертвою.

Непідробний інтерес викликають і акули. У Великому Бар’єрному рифі мешкають найрізноманітніші морські хижачки, які є “санітарами коралового саду”. На дні видобувають їжу скватинові, килимові, різнозубі, комірні та інші види донних акул.

Тут можна побачити акул-няньок, леопардових, котячих, колючих представників цих хрящових риб. У товщі води серед коралових заростей господарюють численні рифові акули, відловлюючи і поїдаючи дрібну рифову живність і рибу. Зустрічаються і великі акули – піщані, мологолові, лимонні і навіть білі.
Дайвери, плавці та серфери повинні бути особливо обережні у цих місцях.

Тут живе і знаменита китова акула! Вона занесена до Книги рекордів Гіннеса як найбільша риба планети. Але боятися її не варто: “морський монстр” харчується виключно планктоном.

Постійне полювання біля рифу ведуть дельфіни та косатки. Їхніми жертвами найчастіше стають дитинчата китів-горбачів та малих полосатиків. Саме біля Великого Бар’єрного рифу з червня до серпня відбувається розмноження китів-горбачів. На островах рифу, розташованих у південній частині, відкладають яйця морські черепахи, які зараз перебувають під загрозою зникнення.

Усі “смачні” морські жителі – величезні восьминоги, кальмари, лангусти, омари, також живуть біля Великого Бар’єрного рифу. А останнім часом спостерігаються величезні популяції морської зірки “терновий вінець”. Сьогодні ця морська зірка – найбільша загроза Великому Бар’єрному рифу. За кілька місяців вона може знищити велику кількість коралів.

На місці проживання цих зірок, які своєю отрутою здатні вбити навіть дорослу людину, утворюється цвинтар з коралів. Поки що не вигадані дійсно ефективні методи боротьби з “терновим вінцем”, і, на жаль, знищення цілих рифів відбувається дедалі частіше.

Крім морських мешканців на коралових островах мешкає понад 200 видів птахів. Щодо флори, вона представлена ​​вкрай бідно. У районі рифу ледве набереться 40 видів рослин, здатних вижити за умов, де навіть підземні води відрізняються великим вмістом солі. Але цей недолік із лишком компенсує унікальна водна фауна.

При своїй величі та масивності Великий Бар’єрний риф досить вразливий. Так як його мешканці є невід’ємною взаємозалежною частиною екосистеми, то варто популяції одного виду істот різко зменшитися або збільшитися – рифу загрожуватиме серйозна небезпека.

Така ситуація була в 70-х – 80-х роках минулого століття, повторившись і сьогодні, коли різко збільшилася кількість морських зірок “Терновий вінець”.

Іншою серйозною проблемою стало масове знебарвлення коралів через різке потепління води. Водорості, що мешкають у самих коралах, гинуть, і симбіоз порушується. Корали витісняють загиблі водорості, які, власне, і надають їм таке яскраве та привабливе забарвлення.

Великий Бар’єрний риф – це восьме диво світу, гідне захоплення і потребує дбайливого відношення. Він підтримує життя та біорізноманіття живих організмів, завдяки чому у 1981 році був обраний ЮНЕСКО як об’єкт Всесвітньої спадщини. Більшість рифів знаходиться під захистом Морського національного парку, який допомагає обмежити шкоду від результатів людської діяльності – риболовлі, забруднення навколишнього середовища, туризму.

Історія

Великий Бар’єрний риф приваблював людей із давніх часів. Ще близько 10 000 років тому австралійські аборигени та мешканці островів протоки Торреса оселилися на коралових островах.

У 1768 році французький мореплавець Луї де Бугенвіль виявив Великий Бар’єрний риф під час дослідницької експедиції, проте не став претендувати на закріплення прав на його територію за Францією. Таким чином, першовідкривачем Великого Бар’єрного рифу став відомий дослідник Джеймс Кук. 11 червня 1770 року його корабель HM Bark Endeavour налетів на мілину рифу, отримавши значні збитки. Приплив приплив врятував корабель і дозволив продовжити плавання. Цей випадок залишив глибокий слід у душі мореплавця; у своєму щоденнику Кук писав: “…Небезпеки, які нам раніше вдалося уникнути, були нікчемні перед загрозою бути викинутими на рифи, де за мить від корабля нічого б не залишилося”. Продовжуючи шлях на північ, Джеймс Кук виявив поблизу острова Лізард судноплавний прохід і зміг вийти у відкрите море.

Багато кораблів, що маневрують між кораловими островами, зазнавали краху. Але дослідження тривали, адже через протоку Торреса проходили маршрути до найбільших торгових міст Індії та Китаю, а також найкоротший шлях із Тихого океану до Індійського океану. Десятиліттями моряки сперечалися, який маршрут безпечніший: зовнішній (кораловим морем з проходом через риф) або внутрішній (між берегом і рифом). Одним із найвідоміших серед затонулих на Великому Бар’єрному рифі суден стала HMS Pandora, що затонула 29 серпня 1791 року. У 1815 році Чарлз Джефріс став першою людиною, яка зуміла пройти на кораблі вздовж усього Бар’єрного рифу з боку суші. Але тільки в 1840-і роки, після того, як була докладно досліджена і нанесена на карту більша частина Великого бар’єрного рифу, цей маршрут став безпечнішим. У ХІХ столітті вчені розпочали докладним дослідженням рифа. У цей час сюди прибувають ділові люди, сподіваючись реалізувати свій комерційний потенціал. До кінця XIX століття до Лондона, Сінгапуру та Гонконгу вже експортувалися перли та трепанги, здобуті з Великого бар’єрного рифу. Тут, біля східних берегів Австралії, багато працював і відомий французький вчений-мандрівник Жак Ів Кусто.

Завітавши на цей розкішний морський парк, туристи потрапляють у справжню, барвисту, незабутню казку, яку неможливо передати на фотографіях! Ми сподіваємося, що Великий Бар’єрний риф зможе зберегтися як екосистема і наші нащадки ще не одне десятиліття зможуть насолоджуватися цим природним шедевром.

Туристам

Національний фонд назвав Великий Бар’єрний риф візитною карткою Квінсленду. Туризм є важливою складовою економічної діяльності в регіоні, яка приносить щороку понад 3 млрд. дол.

На великих островах збудовано готелі, розвинена інфраструктура. Ці місця – втілення ідеї “раю на землі”: неповторна природа, відмінний клімат, напрочуд комфортна температура води та повітря, білі піщані пляжі, комфортабельні готелі та привітний обслуговуючий персонал. Це ідеальне місце для любителів активного відпочинку.

Можна, наприклад, орендувати спорядження для підводного плавання та користуватися послугами дайвінг-інструкторів. Відмінним проведенням часу стануть морські прогулянки на яхтах і катамаранах, рибалка і всілякі водні види спорту. Не менше розваг і на суші: міні-гольф, картинг, відвідування парку з екзотичними австралійськими тваринами, кінні та велопрогулянки. На острові Хамільтон навіть збудовано аеропорт.

Невеликий острів Бедарра сподобається тим, хто хоче відпочити в тиші та сховатися від сторонніх очей. Одночасно тут можуть відпочивати не більше 32 осіб, тому що до послуг гостей лише 16 вілл. Також можна оселитися на час відпустки на курортах Данк, Бремптон, Хацман, Кеппел, Хаймам, Херон, Магнетік, Орфей, Грін. Але є на Великому Бар’єрному рифі та острови, на які ще жодного разу не ступала нога людини.