Собор Діви Марії

Сідней був заснований в 1788 як каторжне поселення. Незважаючи на те, що серед ув’язнених було багато католиків-ірландців, вільне сповідання католицизму було заборонено. Можливість для будівництва католицької церкви в Сіднеї виникла лише після 1820 року, коли в Австралії було оголошено свободу віросповідання. Перший камінь у основу католицької церкви було закладено 29 жовтня 1821 року губернатором Маккері. Через короткий час церква була завершена, вона була збудована у неоготичному стилі, мала форму латинського хреста. З 1842 року, коли в Сіднеї було утворено католицьку архієпархію, церква стала виконувати функції кафедрального собору. У 1865 році в соборі спалахнула пожежа, яка майже повністю знищила його.

Архієпископ Полдінг розпочав діяльність з будівництва нового собору. Він написав архітектору Вільяму Уорделлу, автору проектів Собору Святого Патрика в Мельбурні та будівлі коледжу Святого Іоанна в Сіднейському університеті, лист із проханням створити проект Собору Пресвятої Діви Марії у Сіднеї. У листі він писав: «Будь-який план, будь-який стиль, щось гарне і велике». Перш ніж собор почав будуватися, на його місці було зведено тимчасову дерев’яну каплицю, яка, однак, також загинула у вогні.

Перший камінь у основу нового собору було закладено 1868 року. Будівництво гігантської будівлі йшло довго та поетапно. У 1882 році було освячено приміщення першої черги будівництва будівлі. Будівництво головного нефа було завершено до 1928 року. Багато декорована крипта була побудована в 1961 році. Протягом багатьох років над двома вежами фасаду собору не було шпилів, що створювало відчуття незавершеності. У 2000 році за фінансової підтримки уряду країни шпилі над вежами були зведені.

Архітектура собору Діви Марії є типовою для англійського готичного відродження XIX ст. Собор збудований із золотистого пісковика, який зовні через атмосферну дію набув коричневого відтінку. Усередині будівлі піщаник зберіг свій золотистий відтінок, що вдало підкреслюється освітленням храму. Собор орієнтований із півночі на південь, вівтарна частина дивиться північ. План церкви традиційний для англійських середньовічних соборів — має форму хреста, над перетином нефа (основна будівля собору) і трансепта (бічних прибудов) зведена дзвіниця. Ще дві башти обрамляють фасад. Вівтар має квадратне завершення. У головному фасаді розташовані три входи до храму, два додаткові входи знаходяться у рукавах трансепту.

У західному рукаві трансепта є копія знаменитої статуї «П’єта» Мікеланджело із Собору Святого Петра в Римі.

Собор знаменитий своїми вітражами, робота над якими тривала понад 50 років. Загалом у соборі близько 40 вітражів, зображення на яких присвячені різноманітній біблійній тематиці.

У першому соборі, який загинув у пожежі 1865 р., було встановлено найбільший на той час орган Австралії. У новому будинку собору монтаж органу було закінчено 1942 р. Орган розташований на галереї над основним входом собору.

У західному крилі розташований магазин із символікою Собору.