Цистерна Базиліка

Про існування цієї колосальної підземної споруди відомо далеко не всім мандрівникам, які швидко відвідують Стамбул шляхом до середземноморських турецьких курортів. Тим часом, Цистерна Базиліка знаходиться буквально під ногами туристів, які оглядають Айя-Софію, Блакитну Мечеть та інші знамениті споруди в історичному центрі міста.

На щастя, про існування секретного підземного резервуару не було відомо османам, які захопили і нещадно зруйнували місто Костянтину в 1453 році. Цілком імовірно, що тут провели свої останні дні захисники Візантії, що залишилися живими. Згодом Цистерну виявили, і вона постачала водою палаци та сади турецьких султанів, а потім була занедбана і перетворилася на гігантське підземне звалище сміття. Лише 1985 року підземелля було очищено та перетворено на туристичний об’єкт. Сьогодні ця пам’ятка візантійської архітектури знаходиться під державною охороною. Цистерну Базиліку внесено до списку видатних будівель культурної спадщини греко-римської цивілізації, що склалася в Константинополі.

У 20-х роках IV століття на пагорбі у центрі Константинополя розгорнулося грандіозне будівництво. На ринковій площі з’явився величезний казан. Басилевс Костянтин Великий наказав створити у столиці імперії колосальне підземне водосховище, призначене для постачання палацових споруд та сотень тисяч мешканців міста. Хроніки передають, що тут працювало 7 тисяч будівельників. До стратегічного об’єкта було проведено багатокілометровий акведук, який подає воду з навколишніх гірських джерел. Частина цього аркового водопроводу, складеного з міцної римської цегли, і сьогодні перетинає вулиці у центрі сучасного Стамбула. Через 200 років, під час правління імператора Юстиніана I, Цистерна Базиліка була укріплена, розширена та трохи перебудована.

Грецький історик Прокопій Кесарійський, який жив у VI столітті, докладно описав константинопольську Цистерну у своєму трактаті «Про будинки», що сягнув нашого часу. Вже тоді ця споруда дивувала своїми масштабами та досконалістю інженерних технологій.

Як не дивно, після падіння Константинополя турецьким правителям Стамбула протягом кількох десятиліть нічого не було відомо про це величезне підземелля, хоча місцеві жителі навіть ловили там рибу, і нерідко викидали у провали сміття. Втім, вони гадали, що під вулицями міста лежить підземне озеро. Лише через два покоління, в середині XVI століття, Цистерну виявив мандрівник П’єр Жіль, який керувався старовинним описом Прокопія Кесарійського.

Відомо, що в період правління султанів Османа підземне водосховище кілька разів ремонтували. Масштабний ремонт було проведено у 1723 році, за вказівкою султана Ахмеда III. Ще одну реконструкцію здійснили за султана Абдулхаміда II, наприкінці XIX століття.

У середині 80-х років минулого століття міська влада Стамбула вирішила очистити Цистерну Базиліку. З підземелля було вилучено 50 тисяч тонн бруду та сміття, що збиралося століттями. Тут було знайдено артефакти, що поповнили стамбульські музеї, а також кілька скелетів людей, які стали жертвами страшних злочинів, які так і залишилися безкарними.

У травні 1987 року у стародавнє підземелля було відкрито доступ всім бажаючих. Тут було збудовано причали для човнів, на яких катали туристів.

За минулі півтори тисячі років у підземеллі нічого не змінилося. Могутні цегляні стіни водосховища завтовшки 4 метри просочені шаром водостійкої суміші на основі смол. Між іншим, візантійська гідроізоляція надійна і до сьогодні, а секрет водостійкого розчину так і не розкритий. Дослідники вважають, що будівельники вбивали у вапняну суміш мільйони курячих яєць. Стіни утворюють прямокутний басейн розміром 140 на 65 метрів, окреслюючи площу 9800 м². Тут містилося до 100 млн. літрів води.

Міцні склепіння Цистерни Базиліки складені в техніці безлічі хрестоподібних куполів та арок, їх підтримує цілий ліс мармурових та гранітних колон 9-метрової висоти.

Допитливим мандрівникам буде цікаво оглянути нескінченні ряди із 336 колон з капітелями, виконаних у різних класичних грецьких та римських стилях, що вказує на різні епохи їх створення. Кілька опор доричного ордера з каннелюрами було висічено для невідомих пам’яток, споруджених ще кілька сотень років до нашої ери.

Колони були вивезені сюди з зруйнованих за наказом християнських єпископів античних храмів і споруд, тріумфальних арок, які прославляли стародавніх «безбожних» правителів та героїв. У північно-західному кутку Цистерни Базиліки встановлені найзнаменитіші з них – дві колони з рельєфними зображеннями голови Медузи Горгони, що прекрасно збереглися. Цікаво, що обличчя Медуз висічені в ракурсі, що виключає прямий погляд чудовиська у вічі глядачів, адже за легендою цей монстр був здатний перетворити людину на кам’яну статую. На думку істориків архітектури, статуї було знято з фасаду громадського будинку пізньоримського періоду. До Медуз вас приведуть покажчики.

На кількох колонах вигравіровані стилізовані очі та сльози. Давні хроніки стверджують, що ці знаки висічені на згадку про безліч рабів, які загинули під час грандіозного будівництва.

Зараз Цистерну Базиліку перетворено на музей. Колони красиво підсвічені, тут звучить тиха інструментальна музика, чутна мірна крапель і дзюрчання води, що ллється. У відблисках світла між колонами плавають риби, а на мармуровому дні мерехтять монетки, які за традицією кидають у воду туристи. Іноді у цьому величезному приміщенні з гарною акустикою проводяться концерти та культурні заходи.

Таємничі інтер’єри Цистерни Базиліки, що нагадують величезний напівзатоплений собор, стали прекрасною декорацією для епізодів багатьох знаменитих кінокартин. У 1963 році тут було знято драматичні дії одного з фільмів про пригоди агента 007 Джеймса Бонда – «З Росії з любов’ю», де стародавнє водосховище представлене як секретний підвал радянського посольства в Туреччині.

Містичні колони із зображенням Медузи відіграють роль одного із ключів послання-головоломки у світовому бестселлері Дена Брауна «Інферно». У Цистерні проводились кінозйомки для екранізації цього роману у голлівудському блокбастері 2016 року.

У Стамбулі існують інші рукотворні підземні водосховища античного періоду, доступні для туристів. Одне з них – двоповерхова Цистерна Філоксена (IV ст.) – знаходиться на захід від Іподрома, неподалік від Форуму Костянтина, вхід розташований на вулиці İmran Öktem Sokak, 4. Її склепіння підтримують 224 колони з мармуру, на них є цікаві зображення.

У 2018 році, після очищення та реставрації, в історичному районі Фатіх була відкрита для огляду Феодосія Цистерна, збудована в першій половині V століття. Це невелике водосховище служило для постачання води лише імператорського палацу і зрошення садів, що оточують царську резиденцію.

За даними археологів, у Стамбулі є ще багато подібних споруд, але доступ до них перекритий міською забудовою та підземними комунікаціями.