ФотогалереяВідео

Стоунхендж (Stonehenge) — одна з найвідоміших культових споруд у світі, його стародавнім мегалітам присвячено безліч легенд і міфів. Знаходиться у центрі солсберійської рівнини Півдні Англії.

Навряд чи у світі знайдеться ще одна споруда, яка зберігає свої таємниці стільки років, як кам’яне коло на Солсберійській рівнині. З упевненістю можна лише стверджувати, що Стоунхендж був культовою спорудою та місцем поховання в мезолітичний період (бл. 8500 до н.е.) і що його назва походить від староанглійського stanhen gist – «висівки».

Основні моменти

Стоунхендж розташований у районі, де зроблено чимало доісторичних знахідок. Стоунхендж вважають таємничим та магічним місцем, тут збираються різні сучасні секти, включаючи послідовників друїдів. З того часу, як Стоунхендж був визнаний об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, робляться спроби запобігти неминучим збиткам для навколишнього середовища, які завдають 800 000 туристів, які приїжджають сюди щорічно.

На даний момент відвідувачам заборонено заходити за огорожу, що широким кільцем оперізує споруду. Для туристів тут працює поки що не надто потужний сервіс-центр.

За 16 км на північ від Солсбері, за 3,5 км на захід від Еймсбері;
Тел.: 0870-3331181;
квіт. – жовт.: 10:00 – 18:00, лист. – березень: 09:00 – 16:00;
Вхід: 8 GBP;
діти від 5 до 15 років: 4,80 GBP;
студенти та пенсіонери: 7,20 GBP;
сімейний квиток (2 дорослі + 3 дитини): 20,80 GBP.

Будівництво Стоунхенджа

Будівництво Стоунхенджа ділиться на три основні періоди загальною тривалістю близько 2000 років. На місці поховання та культового майданчика стоять мегаліти – величезні брили каменю, що нагадують такі ж камені в інших кінцях Європи. Мегаліти Стоунхенджа розташовані вертикально і мають поперечні перекриття, що відрізняє їх від інших подібних споруд.

У період будівництва, бл. 3100 до н.е., був виритий круглий рів і насипаний вал. Для валу використовувався ґрунт, вийнятий із рову.

Другий період почався десь після 2500 до н.е., коли на своє місце були встановлені перші мегаліти, а вхід на північно-східній стороні кола перенесли так, щоб він був спрямований точно на схід. Досі археологів вражає точність, з якою визначили це місце давні астрономи.

Третій період розпочався після 2000 р. до н. Було встановлено додаткові багатотонні мегаліти, що утворили так зване «Сарсенове кільце». До нього входять 30 блоків з пісковику висотою 4,25 м і вагою 25 тонн кожен, покладені у коло діаметром 30 м. Блоки з вапняку вагою 7 тонн кожен були обтесані так точно, щоб утворити перекриття над вертикальними блоками. Вони кріпилися на вершині опор за допомогою системи шпильок та пазів. Зчленування такого роду відповідають культурі та рівню техніки бронзового віку. У центрі кола поставлено ще п’ять трилітів, збудованих у вигляді кінської підкови.

Вчені вважають, що ці гранітні брили, деякі з них важать 4 тонни, будівельники притягли з пагорбів Преселі Хіллз у Південному Уельсі, адже це за 400 км звідси. Поставлені парами, каміння увінчані так само гігантськими плитами. Усередині меншого кола розташовуються ще дві схожі на підкови конструкції одна біля іншої, а в центрі лежить так званий жертовник, або вівтарний камінь. Поблизу знаходяться інші камені.

Що стосується питання про те, як людям бронзового віку вдалося перевезти, обробити і встановити ці величезні камені — особливо мегаліти, привезені за 320 км звідси, то ясно, що для цього знадобився б високий рівень організації праці. Але за наявності важливої ​​мети у вождів бронзової доби було достатньо влади, щоб протягом десятиліть планувати і здійснювати таку роботу. Технологія того часу, що включає ковзанки, важелі та плоти, дозволяла здійснити подібне будівництво.

Призначення

Положення кожного блоку, вертикальної опори та перекриття суворо вивірено за становищем сонця в дні літнього та зимового сонцестояння. Дві внутрішні «підкови» орієнтовані на схід та захід сонця у дні літнього та зимового сонцестоянь. Очевидно, що будівельники надавали цьому величезного значення, проте сенс і мету споруд експертам поки що невідомі. Вчені не мають впевненості в тому, що Стоунхендж служив астрономічною лабораторією. Набагато можливим є використання його як релігійного центру. У середині стоїть вівтар із зеленого каменю. Інші блоки, розташовані у внутрішньому колі, називаються «синім камінням».

Це особливий різновид базальту, що видобувається в Уельсі, за 380 км. Важко зрозуміти, як такі багатотонні брили можна було перевезти на таку відстань, маючи у своєму розпорядженні кошти бронзового віку. Відповідно до теорії археолога Обрі Барла, їх взагалі не перевозили з місця на місце: нібито це синє каміння приніс сюди стародавній льодовик. Проте за легендою каміння доставив у Стоунхендж великий чаклун Мерлін.

Міфи, пов’язані зі Стоунхенджем, живуть у поколіннях, і це дивовижне місце, як і раніше, приваблює натовпу відвідувачів. Нікому не дозволено проникати у внутрішній круг мегалітів, лише двічі на рік, у день літнього та зимового сонцестояння, тут відправляють свої кельтські обряди англійські друїди.

Стоунхендж, як і раніше, залишається таємницею для археологів і любителів історії. Висловлено безліч найрізноманітніших теорій, але жодна їх була повністю доведена.

Факти

  • Вік: Перші сліди релігійних обрядів датуються 8000 до н.
  • Етапи будівництва: Перший період – 3100 р. е.; другий – 2500 р. е.; третій – 2000 р. до н.
  • Тривалість будівництва: Загалом на будівництво пішло близько 2000 років.