Біг-Бен

У вузькому значенні Біг-Беном називається 13-тонний дзвін, що знаходиться в ній, а сама споруда в 2012 році була офіційно перейменована на Башту Єлизавети на честь 60-річчя перебування на престолі нинішнього британського монарха.

Туристи, які приїжджають до Лондона, вважають своїм обов’язком відвідати цю пам’ятку або хоча б подивитись на Біг-Бен здалеку. Але «відвідати» зовсім не означає відвідати вежу. Нині її внутрішні приміщення для іноземців закриті, туди іноді отримують доступ лише місцеві чиновники та представники мас-медіа. Суворі заходи введені владою з метою безпеки, і про те, що стало приводом для таких обмежень, ми розповімо нижче.

Але жодні заборони, нехай навіть обумовлені поважними причинами, не вплинули на популярність Біг-Бена. Мандрівники з різних куточків планети обов’язково знаходять вільну хвилинку, щоб прийти сюди та помилуватися архітектурною пишністю вежі. І, звичайно, звірити час: адже годинник Біг-Бена по праву вважається найточнішим у світі!

Будівництво Годинної вежі Вестмінстерського палацу – таку назву вона мала до перейменування – почалося в 1837 році. Автором проекту виступив відомий англійський архітектор Огастес Пьюджін. У той період на престол якраз зійшла королева Вікторія, яка керувала Британською імперією 63 роки. Тоді ж реконструкції піддали будівлю парламенту, яка постраждала 1834 року від сильної пожежі. Нова баштова споруда, що розташувалася в північній частині Вестмінстерського палацу, збагатила собою його архітектурний комплекс, зробила його вигляд ще більш впізнаваним.

За своїми параметрами Башта Святого Стефана (ця друга назва пам’ятки) поступається «старшій сестрі» – 98-метровій Вежі Вікторії, яка знаходиться у південно-західній частині палацу. Її висота разом із шпилем становить 96,3 метра. Перший 61 метр вежі викладено з цегли, а зовнішнє облицювання (сайдинг) – з естонського вапняку, що застосовується у будівництві протягом 700 років. Інші 35,3 метри – це відлитий із чавуну шпиль. Основу башти складає бетонний фундамент, його глибина 4 м.

Біг-Бен, до того ж, і тонший за Вежу Вікторії. Однак, незважаючи на порівняно менші габарити, саме він практично одразу завоював симпатії і лондонців, і гостей міста. У побудований в неготичному стилі об’єкт архітектор заклав якусь харизму, яка незмінно приковує до нього увагу вже протягом багатьох років. А ще майстер привніс риси однієї зі своїх ранніх робіт – вежі Скарісбрік-Холла. Тільки він так і не встиг побачити за життя власний витвір: Біг-Бен став останньою проектною роботою Пьюджіна. Незабаром архітектор тяжко захворів і помер.

Розгадка популярності Біг-Бена не лише в особливостях вежі як такої. Вона знаменита, перш за все, своїм легендарним годинником, який розташовується на 55-метровій висоті від поверхні землі. Діаметр ув’язнених у сталеві рамки циферблатів величезний: 7 метрів. Довжина стрілок – годинна 2,7 м, хвилинна 4,2 метри – також вражає. Довгий час цей хронометр був найбільшим у світі. Коли 1962 року в м. Мілуокі (штат Вісконсін, США) була введена в експлуатацію годинникова вежа Аллен-Бредлі, лондонській знаменитості довелося поступитися пальмою першості.

Циферблатів на Біг-Бені є чотири – за кількістю сторін світла, і вони, відповідно, “дивляться” на північ, південь, захід і схід. Масивні годинникові стрілки відлиті із залізовуглецевого сплаву (чавуну), а хвилинні виготовлені з легшого та тоншого мідного листа. Матеріал циферблатів – мінералоїд, відомий під назвою бірмінгемський опал. Тільки опалове скло у циферблатах Біг-Бена не цілісне, воно «розбите» на 312 окремих шматочків. Така фрагментарність чи мозаїчність візуально надає їм вигляду вікон. Але не це головне: ці частини легко дістаються, що дозволяє при необхідності проникати всередину циферблатів та проводити огляд чи якісь профілактичні заходи.

Годинник Біг-Бена, що показує час за Грінвічем, є найточнішими не тільки на Туманному Альбіоні, а й у світі. Яким чином забезпечується та підтримується їх бездоганний хід? Щоб дати відповідь, звернемося, як то кажуть, до витоків. Розробниками хронометра стали люди, які мали до цієї справи найвіддаленіше ставлення. Крім годинникаря Едмунда Беккета Денісона (і то любителя), до проекту доклали руку… адвокат Джордж Айрі та королівський астроном. Складанням годинникового механізму займався годинникар-професіонал Едвард Джон Дент, який завершив свою працю в 1854 році.

Будівництво самої вежі на той момент ще не було закінчено, і майстер Денісон, особистість винятково творча, задумав поекспериментувати. Він вирішив піти на ризик і відмовитися від аперіодичного ходу ключа, за допомогою якого заводився механізм годинника. І це попри те, що його наявність була передбачена проектом. Натомість він розробив подвійний триступінчастий хід, що забезпечило оптимальний поділ годинникового механізму та маятника. Останній встановили всередину вітро- та вологонепроникного короба, що знаходиться нижче за годинну кімнату. Він має довжину 3,9 метра і важить 300 кілограмів – на 2 тонни менше за механізм. Ходить маятник кожні дві секунди.

Отже, повернемося до питання точності годинника Біг-Бена. Іноді вони відстають і це загальновідомий факт. Лише жодних проблем через це не виникає. І все завдяки… англійської пенні. Коли хронометр починає «обманювати», на маятник просто кладуть старовинну монетку вагою півтора грама. Важко відразу сказати, які закони фізики при цьому використовуються, але таке «втручання» гарантовано прискорює хід годинника на 2,5 секунди на день. Доглядач, домігшись таким способом точності, потім прибирає монетку – до наступного разу. Годинниковий механізм за 150 років жодного разу не підвів, довівши свою надійність. Періодично проводять роботи з технічного обслуговування, замінюються деякі деталі. Раз на два дні механізм ретельно змащується. Але загалом його конструкція залишається незмінною.

Під час двох світових війн годинник Біг-Бена працював в особливому режимі. Так, у 1916-1918 роках дзвін не відбивав час, а вночі не включали підсвічування вежі. Не включали підсвічування і з 1 вересня 1939 року, коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на Польщу, розв’язавши найкривавішу світову війну в історії людства. Щоправда, годинник працював справно, і навіть дзвонив дзвін. У червні 1941 року під час бомбардувань Лондона нацистською авіацією головні куранти Великобританії зазнали пошкоджень. Але, на щастя, вони виявилися несерйозними і хронометр продовжив хід. Потім його все ж таки зупинили на добу, але тільки щоб відремонтувати саму Башту Святого Стефана.

Найбільшим у Вежі Єлизавети є головний дзвін – це і є Біг-Бен, який дав назву всій споруді. Він був відлитий 6 серпня 1856 майстрами підприємства «Джон Уорнер і сини» в містечку Стоктон-он-Тіс (північно-східна Англія). 16-тонну махину до вежі підвезли на возі, в який упрягли 16 коней. Подія виявилася настільки значущою, що віз весь шлях супроводжував захоплений натовп. Тільки радість виявилася передчасною: коли дзвін випробували, він узяв та й тріснув. Довелося відправляти на ремонт. 10 квітня 1858 року він був заново відлитий на заводі Whitechapel («Уайтчепел»). Другий дзвін виявився «гіршим», його вага склала 13,76 тонн.

Піднімали велетня на вежу майже цілу добу. Він мало того, що був важкий, ще й габаритний: висота 2,2 метра, ширина – 2,9 м. І ось відбулося: 31 травня 1859 року лондонці вперше почули дзвін Біг-Бена. І хоча вага молотка, що завдавав ударів, теж зменшили, дзвін через два місяці знову дав тріщину. По новій відливати його вже не стали, обмежилися «косметичним» ремонтом, який тривав три роки. Весь цей час дзвін мовчав.

Спочатку зробили пропил у формі квадрата, який запобіг би подальшому поширенню тріщини. Потім розгорнули сам дзвін, щоби молотком не потрапляти на пошкодження. Наявність дефекту якраз і створює той неповторний звук, що резонує, завдяки якому дзвін Біг-Бена не сплутаєш ні з яким іншим. З того часу мешканці та гості міста на Темзі чують його кожні 60 хвилин, і перший удар молотка збігається з першою секундою нової години.

Головний дзвін оточений дзвонами меншого розміру. Щоп’ятнадцять хвилин вони грають мелодію «Вестмінстерські Четверті», відому також як «Кембриджські Передзвони» – за назвою церкви св. Марії Великої (Кембридж). Ними відбивається ритм такого вислову: «Ця година Господь зберігає мене, і його сила не дасть нікому відступитися». 31 грудня 1923 року бій курантів Вартової вежі Вестмінстерського палацу вперше пролунав по радіо ВВС, нині найбільшої телерадіокомпанії у світі з охоплення аудиторії. З того часу звучання Біг-Бена протягом доби звучить на каналі ВВС Radio двічі: о 18:00 і опівночі. Що цікаво, він транслюється не із заздалегідь заготовленого запису, а у прямому ефірі. Таке стало можливим завдяки встановленому всередині башти мікрофону.

Годинникова вежа Вестмінстерського палацу, Башта Святого Стефана і, нарешті, Башта Єлизавети – це офіційні назви пам’ятки. Але звідки взялося найменування «Біг-Бен», яке стало, до того ж, найвідомішим? Версій із цього приводу існує кілька. Зупинимося на цьому трохи докладніше.

За однією з них, дзвін назвали ім’ям лорда Бенджаміна Холла, пана з великою статурою та вельми гучним голосом. Він нібито виступив на спеціальному засіданні парламенту з питання цієї самої назви. Тільки говорив він дуже довго, ніж набрид колегам. Один із парламентаріїв не витримав і вигукнув із місця: «Давайте назвемо дзвін Біг-Беном і покінчимо з цією безнадійною справою». А словосполучення «Big Ben» з англійської перекладається як «Великий Бен». Учасники засідання гідно оцінили жарт, у залі пролунав регіт, який не міг означати нічого, крім загальної згоди.

Інша версія прив’язує назву дзвона до імені відомого на той час боксера у важкій вазі Бенджаміна Каунта. На рівні чуток до наших днів дійшло, що «голосистій» махині навіть хотіли дати ім’я королеви Вікторії, і нібито з такою пропозицією виступив один із членів верхньої Палати лордів. Лише офіційних підтверджень цьому у звітах про засідання парламенту не знайшлося. І навіть якщо припустити, що така ініціатива все ж таки подавалася, то з якихось причин їй не судилося втілитись у життя.

Британські парламентарі, що приймали в 1844 році рішення про будівництво вежі, наполягали на тому, що встановлений на ній годинник неодмінно має стати найточнішим у світі. Тільки за цієї умови вони погоджувалися виділити необхідне фінансування. З чого можна зробити висновок, що якщо проектувальники не змогли б переконати їх, що так воно і буде, то будівництво Біг-Бена могло не розпочатися.

Біг-Бен побув і в ролі в’язниці. У вежу укладали парламентаріїв, які надто буянили на засіданнях. Останньою її в’язнею стала представниця феміністського руху Еммелін Панкхерст, яка боролася за рівноправність жінок. Поруч із Вестмінстерським палацом їй встановлено пам’ятник.

Одного разу, в 1949 році, годинник Біг-Бена несподівано відстав на цілих чотири хвилини, що стало справжньою НП. Усі почали грішити на механізм: мовляв, старий уже не витримав випробування часом. Але виявилося, що так «пошалила» зграя шпаків, що вирішила сісти прямо на хвилинну стрілку.

Наступного разу – на дворі була зима 1962 року – годинник зазнав обмерзання. Фахівці дійшли висновку, що при механічному відколюванні шматків льоду вони можуть зашкодити, тому вирішили не ризикувати. Наглядачам дали вказівку відключити маятник від годинникового механізму, щоб не сталася масштабна поломка. З настанням відлиги його запустили знову.

Однак годинник Біг-Бена одного разу все ж таки зламався. Вони зупинилися 5 серпня 1976 року і завмерли цілих дев’ять місяців. Причина – у втомі металу, з якого було виконано торсіонну підвіску маятника, що передавала його навантаження. Ця аварія завдала вартовому механізму значних збитків. Після ліквідації його наслідків годинник запустив 9 травня 1977 року. Те, що сталося, стало уроком на майбутнє: відтепер технічне обслуговування Біг-Бена проводили регулярно і ретельніше. З цією метою годинник може зупиняти і на годину, і на дві. При цьому такі паузи не фіксуються як зупинка. Незначні поломки теж траплялися, але нечасто.

Ще один раз погодний фактор позначився на роботі годинника 27 травня 2005 року. У Лондоні нестерпно палило сонце, і тому механізм завмирав двічі протягом дня. Щоправда, прямий зв’язок між спекою та зупинкою Біг-Бена точно не встановлений, але іншого пояснення тоді просто не знайшлося. Того ж таки 2005 року механізм зупинили на 33 години – проводили планові технічні роботи. Така їхня тривалість стала своєрідним рекордом. У серпні 2007 року технічні роботи вперше проводилися без зупинки годинникового механізму. Вони тривали 6 тижнів, майстри в цей час замінювали підшипники та системи кріплення головного дзвону. А стрілки продовжували свій біг за допомогою спеціально підключених електродвигунів.

30 січня 1965 року Британія та весь світ прощалися з найвідомішим прем’єр-міністром в історії країни сером Уінстоном Черчіллем. Цього дня дзвони Біг-Бена час не відбивали. Наступного разу годинник замовк 30 квітня 1997 року, за день до виборів до Палати громад британського парламенту. І, нарешті, остання зупинка баштового годинника мала місце 17 квітня 2013 року, коли ховали баронесу Маргарет Тетчер. Вона була першою жінкою на посаді глави уряду Сполученого Королівства. За рішучість у проведенні непопулярних реформ ще за життя отримала прізвисько «залізна леді».

На кожному циферблаті виведено позолочений напис латиною: «Domine Salvam fac Reginam nostram Victoriam Primam». Вислів перекладається як «Боже, бережи нашу королеву Вікторію Першу». Є ще один напис – по всьому периметру вежі, праворуч і ліворуч від годинника – і він теж латинською: “Laus Deo” (“Слава Богу” або, як варіант, “Хвала Господу”).

Коли у Вестмінстерському палаці відбуваються вечірні засідання парламенту Великобританії – до речі, одного із найстаріших у світі – нагорі вежі обов’язково включають освітлення. Не всі знають чому. Це така традиція чи символ чогось? Скоріше, перше. Придумала її Вікторія як спосіб на власні очі бачити, парламентарі справді зайняті роботою або лише імітують таку. Електричними лампами годинник висвітлюється з 1912 року. До цього джерелом світла служили газові ріжки, що являли собою трубки з регульованою подачею газу, а також оснащені механізмом збільшення припливу повітря до пальника.

Незважаючи на те, що годинник Біг-Бена поступився світовим лідерством, як уже було сказано, хронометру «Аллен-Бредлі» в США, він, як і раніше, залишається найбільшим чотиристороннім годинником з боєм, тому що американці додати бій своїм курантам чи то забули, чи то не захотіли.

Оглянути внутрішнє оздоблення Башти Єлизавети мріє багато іноземних туристів, але екскурсії для них тут не проводяться – так вирішила влада. Постійний доступ до Біг-Бена дозволено обраному колу високопосадовців. Вони піднімаються нагору вузькими 334-ступінчастими гвинтовими сходами. Оскільки ліфта в вежі немає, такий підйом стає схожим на подвиг.

Чому існує ця заборона? Як причина називається ризик терористичної загрози: адже визначна пам’ятка входить до архітектурного комплексу будівлі чинного парламенту – вищого представницького та законодавчого органу країни. Тим часом, для громадян Великобританії час від часу екскурсії Біг-Беном проводяться. Тільки організатором має виступити не хто інший, як член Палати лордів або депутат Палати громад.

Решті залишається задовольнятися лише зовнішнім виглядом знаменитої споруди, фотографуючись на його тлі. Мандруючи Лондоном, ви напевно зіткнетеся з безліччю зменшених копій Біг-Бена. Дублікати є чимось середнім між вежею та підлоговим годинником у будинках британців. «Клони» стали встановлювати чи не біля всіх міських перехресть.

Чи знаєте ви, що Біг Бен поступово нахиляється? До показників Пізанської вежі в Італії йому, звісно, ​​далеко, але факт залишається фактом. З моменту зведення стан ґрунту зазнав змін, що й зумовило «падіння» Біг-Бена. Роль каталізатора зіграла і прокладання підземної лінії лондонського метрополітену “Джубілі”. Але будівельники заспокоїли: вони це передбачали і тому нічого страшного не сталося.

Башта Єлизавети на сьогоднішній день змістилася приблизно на 220 мм, що у співвідношенні з висотою дає нахил 1/250 у напрямку північного заходу. На цей показник впливає і зовнішнє середовище: коливання то в один, то в інший бік залежить від погодних умов і становлять кілька міліметрів.

Але незважаючи ні на що Біг-Бен був і залишається значним символом для Великобританії – як Московський Кремль для Росії, Ейфелева вежа для Парижа або Статуя Свободи Сполучених Штатів. У ніч із 31 грудня на 1 січня лондонці наживо слухають бій курантів, який сповіщає про настання Нового року, щоб вчасно підняти святкові келихи.

Образ вежі давно став самостійним брендом і широко використовується у культурі та мистецтві. Знайомі контури можна зустріти в кіно, телепередачах, коміксах, комп’ютерних іграх, а також конвертах, листівках, різної сувенірної продукції.