Стіна Плачу

Стіна Плачу має 45 рядів кладки, 28 із них перебувають над землею, решта – знизу. Споруда зводилася поступово – за часів правління Ірода, Омейядів та Османської імперії. Для забезпечення міцності всі ряди кам’яних блоків встановлювалися з деяким заглибленням усередину конструкції, при цьому стіна створювалася без застосування спеціального розчину.

Під час будівництва зміцнення Ірод Великий розробив хитрий план, щоб отримати схвалення Риму. Імператор послав у Рим гінця і в той час, поки той добирався, почав зводити Стіну. Ірод знав, що подорож до Риму триватиме довго – коли гонець повернувся звідти, будівництво вже завершилося. Лист у відповідь був лаконічним, у ньому Октавіан Август говорив, що споруду не варто зводити, але якщо роботи вже завершені, можна залишити її.

Свою назву Стіна отримала через те, що тут оплакуються Перший та Другий Храми, які були зруйновані в один день, але у різні роки. Священні писання містять відомості про те, що ці події не були випадковістю – євреїв покарали за створення ідолів та постійне кровопролиття.

Споруду також називають Західним муром – так звучить його назва на івриті. Фрагмент захисного зміцнення Храмової Гори перебував саме у західній частині, тому його почали називати. Араби, побачивши, що євреї приходять сюди молитися Богу і жалкувати за руйнування Храму, прозвали залишки зміцнення «Стіною Плачу». Ця назва стала популярною в інших країнах і зараз ця пам’ятка має два найменування.

У світі Стіна Плачу є особливим місцем всім юдеїв. Спорудження також приваблює мандрівників з усіх куточків планети. Зараз Стіна розділена на дві частини – ліва призначена для чоловіків, а до правої підходять жінки. Існує традиція залишати записки із заповітними бажаннями між її каменями. Так люди мають змогу звернутися до Всевишнього.

На площі перед Стіною Плачу проводяться урочисті заходи під час державних свят Ізраїлю. Тут прийнято відзначати значні події у житті віруючих, наприклад, досягнення віку релігійного повноліття. Площа є місцем принесення присяги військовослужбовцями армії оборони країни. У дні посту юдеї сидять на землі біля Стіни, молячись і співаючи сумні мелодії.

Традиція приміщення шматочків паперу з написаними на них бажаннями у щілини Стіни Плачу зародилася кількасот років тому. На даний момент тут знаходиться понад мільйон записок від віруючих та мандрівників. Цей звичай набув популярності серед знаменитостей, які приїжджають до Ізраїлю.

Текст побажання пишеться будь-якою з мов, а довжина повідомлення варіюється від кількох слів до цілих послань. Досить часто у записках цитують уривки з Біблії. Люди просять у Господа здоров’я, достатку, порятунку та удачі. Можна використовувати будь-який папір – його розмір та колір не мають жодного значення. Важливою є лише щирість бажання та його зрозумілий виклад, тому варто продумати текст звернення заздалегідь. Після поміщення записки між камінням прийнято віддавати трохи грошей на благодійність. Можна поділитися їжею з жебраком чи допомогти немічному. Якщо людина хоче знайти те, про що просила, їй варто продемонструвати готовність змінюватися на краще.

Згідно з іудейськими віруваннями, молитовні записки Стіни Плачу не можна викидати або спалювати. Кілька разів на рік їх збирають та ховають на єврейському цвинтарі на Олійній горі. Традиція залишати послання Богу позитивно сприймається представниками різних віросповідань, тому записку може залишити кожен бажаючий.

Тунель пролягає під землею вздовж Стіни Плачу і знаходиться перед її центральною частиною та поряд із північною ділянкою. У підземному комплексі можна побачити додаткові 485 м стіни, які є недоступними, якщо дивитися на споруду зверху. У ході розкопок археологи виявили тут численні знахідки, що належать до різних періодів Ізраїлю. У північній частині Західного муру знайшли залишки водного каналу, за допомогою якого на Храмову Гору подавалася вода. Найбільший камінь споруди важить кілька сотень тонн – це один із найважчих об’єктів, піднятих людиною без застосування спеціальної техніки. Відвідувачі мають можливість увійти до тунелю з південного боку та вийти з його північної частини.