Грац

Грац – одне з тих історичних міст Європи, де на прогулянці лабіринтами вулиць можна непомітно переступити із Середньовіччя в епоху Ренесансу, де тіні від шпилів урочистих готичних церков падають на веселі скульптури барокових фонтанів, а час відбивають дзвони старовинних годинників на стародавній кам’яній вежі. Тут проводяться міжнародні музичні фестивалі та декади особливої штирійської кухні з чудовим місцевим вином із винограду, вирощеного на крутих схилах альпійських передгір’їв.

З Грацем пов’язані долі могутніх королів давно минулих часів та кількох світових знаменитостей сучасної епохи. У 1870-х у Технічному університеті Граца вивчав електротехніку Нікола Тесла, легендарний винахідник та геніальний інженер, творець сучасної системи електропостачання. А в містечку Таль, розташованому в 3 км на захід від Граца, в 1947 народився Арнольд Шварценеггер, знаменитий атлет, культовий голлівудський кіноактор і каліфорнійський політик, який зробив блискучу кар’єру в США.

У Граці діє аеропорт, є залізничний вокзал з міжнародним сполученням, збудовані відмінні автобани, що ведуть до Відня, інших міст країни та близького зарубіжжя. Грац може похвалитися зручною мережею громадського транспорту. Проте варто зауважити, що майже всі вулиці старовинної частини Граца оголошені пішохідними зонами, які закриті для автомобілів. Найкраще оглядати Старе місто пішки або скористатися велосипедом – у центрі розмічено десятки кілометрів велодоріжок, а паркування байків безкоштовні.

У давнину регіон, відомий сьогодні як Штирія, населяли кельтські племена. В епоху Римської імперії ці землі славилися сільськогосподарськими угіддями та пасовищами, цілющими мінеральними джерелами, багатими на дичину ліси. У VI столітті на пагорбі в середній течії альпійської річки Мури було збудовано фортецю. Навколо неї утворилося селище під словенською назвою Gradec («Градець»), тобто невелике замок або укріплене містечко. У німецькій вимові це слово перетворилося на Грац.

На початку X століття Штирією прокотилися хвилі угорських завойовників – кочівників, що прийшли зі сходу, через Дунаю, і намагалися зміцнитися в Центральній Європі. Ці вторгнення відомі в австрійській історії як Ungarnstürme (Угорські бурі). Кілька разів угорці зраджували Грац вогню та мечу. Навали були припинені військами німецького короля Оттона Великого, котрий розгромив численну орду угорців у баварській долині Лехфельд влітку 955 року.

Права імперського міста та власний герб Грац отримав у 1245 році. З 1379 по 1619 в місті знаходилася резиденція імператорської династії Габсбургів, які згодом перебралися до Відня. Габсбурги мешкали в Грацькому замку, зведеному в 1438 році, і звідти правили Внутрішньою Австрією, в яку тоді входила Штирія, а також Карінтія, Словенія та частина Північної Італії з приморським портовим містом Трієст.

У другій половині XV століття, за правління імператора Фрідріха V, міські укріплення були розширені. Вулиці Граца прикрасили розкішні палаци та церкви, було відреставровано стародавній готичний кафедральний собор Святого Егідія. У 1585 році ерцгерцог Карл II заснував у Граці університет, відданий під крило ордена єзуїтів. Наприкінці XVI століття тут викладав видатний астроном та математик Йоганн Кеплер.

У XVI і XVII століттях місто відбило кілька нападів військ турецького султана, який прагне розширити свою імперію на європейські території. У той час у кріпосному арсеналі було зібрано безліч озброєнь, від алебард і обладунків ландскнехтів до артилерійських знарядь. Сьогодні ця зброя експонується в одному із міських музеїв.

На рубежі XVIII та XIX століть Австрійська імперія воювала з Францією. Навесні 1798 року у Грац увійшли солдати корпусу генерала Бонапарта. Наполеон займав квартиру в будинку Штубенберга на бульварі Херренгассе, 13, в сусідніх будинках розташовувалися офіцери. Через два тижні французи покинули місто, прямуючи до Відня, а квартали, де вони мешкали, досі називають Наполеонівськими.

Однією з умов Шеннбрунського мирного договору між Францією та Австрією, підписаного у жовтні 1809 року, було знесення величезної фортеці на пагорбі Шлоссберг у Граці. Пригнічені громадяни міста змогли відстояти лише дзвіницю замкової церкви та вежу з годинником, заплативши за них викуп – близько 3000 гульденів (за нинішнім курсом – приблизно 87 000 €). З того часу врятована годинна вежа стала впізнаваним символом міста.

З перших десятиліть ХІХ століття Граце почався промисловий бум. Через місто пролягла залізнична магістраль, що з’єднала Відень із південними провінціями на Балканах. У передмісті з’явилися фабрики та заводи, які сприяли процвітанню економіки. Золота епоха мирного благополуччя тривала до лютого 1938 року, коли гітлерівська Німеччина приєднала Австрію до володінь Третього Рейху.

З приходом до влади націонал-соціалістів місто значно розширилося на південь, на картах з’явився Великий Грац, поділений на 16 округів. Цей муніципальний поділ зберігся донині. Заводи міста були переорієнтовані на виробництво військового обладнання та зброї. Саме ці підприємства, а також залізничний вокзал та електростанції стали об’єктами бомбардувань союзників у 1943-1945 роках. На щастя, забудова історичних кварталів у центрі міста постраждала незначною мірою, зруйновані споруди після Другої світової війни відреставрували.

У 1999 році забудова кварталів Старого Граца була внесена до реєстрів Всесвітньої спадщини, а через 10 років до спадщини людства віднесли і палац Еггенберг, за старих часів розташований за містом. Крім того, організація ЮНЕСКО вважає Грац одним із креативних міст, з вражаючим архітектурним дизайном та різноманітною культурною спадщиною.

Грац, столиця федеральної землі Штирія (Steiermark), знаходиться за 150 км на південний захід від Відня. Місто розташоване в родючій річковій долині Grazer Feld, з трьох сторін обмеженої передгір’ями Альп. На північний захід від міста добре видно хребет Хое Раннах з піками висотою до 1018 м. На сході видніється лісистий масив Плабучцуг (754 м). А за 15 км на південний схід від центру міста височіє гора Кегельберг, де було виявлено сліди поселень епохи неоліту та кельтська кераміка.

Грац перетинає річка Мура (453 км), яка бере початок в Альпах на висоті 2050 м і впадає в Драву, що несе свої води в Дунай. Забудова міських кварталів простяглася вздовж річкових берегів із півночі на південь. 2023 року населення міста перевищило 298 000 осіб, а у столичному регіоні налічується близько 650 000 мешканців.

У Граці багато парків та садів. Прекрасний ландшафтний парк розташовується на схилах гори Шлоссберг, що висить у Старому місті. Тут ростуть вікові буки та граби, розлогі в’язи, ясені, клени, а підлісок щільно прихований ароматним ялівцем. У цьому міському лісі надзвичайно пишно розвинений плющ. Вічнозелені ліани обвивають стовбури дерев, дерються на вапнякові скелі, надаючи лісу первозданного вигляду.

Грац, збудований у долині біля південно-східного передгір’я Альп, захищений високими гірськими кряжами від північно-східних і західних вітрів, що переважають у Європі. У цьому регіоні, зверненому на південь, до низовини, що виходить до теплого Адріатичного моря, панує м’який клімат, схожий на середземноморський.

Середньорічна температура у місті становить +9,4 °С. Австрійські синоптики нещодавно повідомили, що з 1960 року температура у Граці підвищилася на 3 градуси, ця аномалія спричинена глобальним потеплінням.

На схилах гір на околицях Граца здавна вирощуються виноградники, у родючих долинах вирощуються соковиті овочі, фрукти. Міські парки прикрашають середземноморські рослини, що зустрічаються в Європі лише набагато південніше.

У січні та лютому показники вуличних термометрів коливаються від –4 до +7 °С. Вже у березні-квітні приходить сонячна весна, повітря прогрівається до +12…+17°С. Влітку у Граці тепло: +22…+27 °С, але з травня до липня дощово. Найкращий час для комфортного відвідування міста – друга половина серпня та початок вересня. Але в зимові місяці тут теж чимало туристів, що прямують на лижні курорти Земмерінг або Штулек, де можна покататися по снігу, а потім позасмагати в шезлонгах під яскравим альпійським сонцем.

На лівому березі річки прямо над головною площею міста височить 123-метрова гора Грацер Шлоссенберг. Тут стояв королівський замок, зруйнований французами на початку ХІХ століття. Від комплексу укріплень збереглося лише кілька будівель. Одна з них – 28-метрова квадратна сторожова вежа з годинником, згадана у міських хроніках ще 1265 року. Над кам’яною вежею збудована шатрова покрівля з кільцевою галереєю, де колись чергували вартові солдати. Тепер тут влаштований оглядовий майданчик для туристів.

Перший годинниковий механізм у вежі було встановлено у середині XVI століття. Чотири циферблати діаметром 5 метрів із позолоченими стрілками добре видно з вулиць біля підніжжя гори. Щогодини над містом пливе гомін стародавнього дзвону Stundenglock, відлитого в 1382 році.

Якщо в місті або в гірських лісах траплялася пожежа, дозорці били у дзвін Feuerglocke, що відтворював вищу тональність. Число ударів означало район, де піднявся дим. Ще один дзвін, відлитий 1450 року, подавав сумний голос лише під час страт злочинців. Його назвали Armensunderglock, що означає «Дзвін по бідних грішниках». У XIX столітті цей дзвін вечорами сповіщав городян про те, що міські ворота зачиняються до ранку.

Від підніжжя Годинникової вежі в’ється доріжка, що веде до розарію. Тут на п’єдесталі встановлена мармурова статуя собаки, що насторожено вдивляється в хащі палацового парку.

За переказами, 1481 року пес врятував від викрадення принцесу Кунігунду, дочку імператора Фрідріха III. Незадовго до цього скандалу до юної красуні посватався угорський король Матьяш Корвін, але вона відмовила нареченому. Тоді розгніваний король наказав своїм слугам викрасти норовливу принцесу і доставити полонянку до нього до палацу. Однак собака відчув, що зловмисників крадуться, і підняв гавкіт. Варта схопила викрадачів, а вірний пес був увічнений у мармуровому пам’ятнику. Кунігунда незабаром вийшла заміж за свого обранця – баварського герцога Альбрехта IV.

У 1920-х роках ентузіасти розчистили руїни середньовічної резиденції капітана замку Шлоссенберг. Від будівлі збереглися арочні підвали, частково позбавлені склепінь. У цьому мальовничому місці, прозваному Kasemattenbühne («Каземати»), влаштована театральна сцена просто неба і 42 ряди лав, де можуть розміститися до 800 глядачів. У аркадах, що збереглися, знаходяться лоджії. Тут проводяться спектаклі, концерти, фестивалі, виступають артисти у жанрі кабаре.

На вершину Шлоссенберга ведуть кам’яні сходи та серпантин пішохідних доріжок. На західному схилі гори прокладено канатну дорогу Schlossbergbahn, що діє з 1894 року. У 2022 році фунікулер капітально відремонтували, збудували нові вагони з панорамними вікнами та прозорим дахом. Верхня станція фунікулера знаходиться поряд із рестораном Schlossberg, неподалік входу до театру Kasemattenbühne. Фунікулер доступний з понеділка по четвер з 10:00 до півночі, у п’ятницю та суботу – з 10:00 до 02:00, у неділю – з 10:00 до 19:00. Тут дійсні квитки для проїзду міським транспортом (2,70 €).

У надрах гори Шлоссенберг за багато століть було прокладено цілу мережу тунелів і шахт, побудованих потреб королівського замку. Збереглася підземна цистерна для збирання дощової води, що вміщає понад 900 000 літрів. Спорудження використовується і сьогодні як пожежний резервуар. 2000 року в модернізованій вертикальній шахті глибиною 77 м збудували ліфт, який доставляє туристів до підніжжя Годинної вежі. За підйом потрібно заплатити 2€.

У 2019 році кілька штолень об’єднали у спіральний спуск, який обвив шахту ліфта. Тут влаштований атракціон на кшталт американських гірок, але розрахований на пасажирів, які не бажають відчувати екстремальних відчуттів. Склад із візків м’яко котиться кам’яним тунелем до підніжжя гори зі швидкістю велосипедиста (25 км/год). Протяжність спіральної траси – 170 м, спуск триває 40 секунд. Цей атракціон дуже подобається дітям. Туристи прозвали його Казковою залізницею (Märcheneisenbahn).

В імперську епоху центром релігійного життя міста був собор Святого Егідія, зведений у 1438 році. Пізніші прибудови в стилі бароко змінили вигляд стародавнього собору, але внутрішній простір передає дух пізньої готики. Барочні вівтарі та скульптури гармонійно поєднуються з аскетичними інтер’єрами.

На південній стіні привертає увагу фреска Gottesplagenbild («Образ чуми Господньої»), створена 1485 року. Це найстаріше зображення вулиць середньовічного Граца.

Поруч із кафедральним собором знаходиться монументальний мавзолей імператора Фердинанда II, поєднаний з церквою Святої Катерини Олександрійської, яка існувала тут з XIII століття як цвинтарна каплиця. Меморіальний комплекс було зведено у 1636 році. Фасад та інтер’єри виконані у стилі маньєризму, перехідному від архітектури Ренесансу до бароко. Проект виконав італійський архітектор та художник Джованні П’єтро де Поміс з Мілана, запрошений до імператорського двору.

Гробниця прикрашена алегоричними скульптурами, багатою ліпниною. Під її склепіннями встановлені гранітні саркофаги покійних членів імператорської династії, мармурові статуї. Стіни та стелі розписані фресками із зображеннями сцен Старого та Нового Завіту, а також історичних подій, пов’язаних із Габсбургами. Мавзолей доступний для огляду щодня, крім понеділка з 09:00 до 17:00.

2003 року Грац цілий рік носив престижний титул культурної столиці Європи. У цей період у місті з’явився новий корпус Музею сучасного мистецтва, а на річці збудували штучний острів Муринзель. Футуристичний проект створив дизайнер із Нью-Йорка Віто Аккончі. Рукотворний острівець є плавучою металевою конструкцією у формі раковини, з’єднаною з обома берегами витонченими містками. У межах Муринзеля діє атмосферне кафе під прозорим навісом, є виставковий павільйон з естрадною сценою та сувенірний магазин, де також продаються місцеві вина та делікатесні продукти. Кафе на острові працює з 10:00 до 20:00, магазин відкритий з 11:00 до 18:00, понеділок – вихідний день.

На мініатюрній площі Glockenspiel (Перезвон) стоїть особняк у стилі модерн, прикрашений барельєфами та мозаїками. Наприкінці XIX століття будинок належав виноторгівцю Готфрід Мауреру, який відкрив на першому поверсі трактир. Якось торговець побував у справах у Бельгії, і привіз звідти карильйон із 24 дзвонами. Він наказав встановити кумедний механізм у фасадній вежі з годинником і ошатним кованим балконом. З того часу тричі на день – об 11:00, 15:00 та 18:00 – в арках вежі відчиняються вітражні двері. Під передзвін карильйона з’являються танцюючі постаті дівчини та хлопця у національних костюмах. Пара робить кілька піруетів, а потім повертається вежу. Ця вистава привернула в трактир безліч відвідувачів.

Щодня дзвони відтворюють три мелодії. Але кілька разів на рік музичний супровід змінюється. Карильйон здатний відтворити Різдвяні гімни, народні композиції. В очікуванні міні-концерту туристи займають місця за столиками на площі, адже фірмова винна крамниця та трактир Gottfried Maurer працюють у музичному домі й сьогодні.

З 1998 року у Граці з’явився ще один карильйон, керований комп’ютерною програмою. Дзвінкоголосий інструмент розміщений у церкві Маріахільфера Кірхе, що на правому березі річки Мури. На хорах встановлено електронну клавіатуру, яка дозволяє церковному органістові виконувати мелодії на дзвонах наживо.