Чорнобильська АЕС
Чорнобильська АЕС – атомна електростанція в Україні, що здобула широку та сумну популярність у всьому світі у зв’язку з аварією, що сталася в ніч із 25 на 26 квітня 1986 року. Вона розташована на Поліссі, на березі Прип’яті, всього за 11 км від кордону з сусідньою Білоруссю. Станція оточена трикілометровою санітарно-захисною зоною, на захід від якої знаходиться покинуте місто, або місто-примара Прип’ять. Відносно неподалік цього об’єкту, за 110 км, розкинулася столиця України – місто Київ.
Загальна інформація
Чорнобильська станція ось уже понад три десятиліття залишається більш ніж промовистим свідченням того, до яких страшних наслідків може призвести безтурботне та безвідповідальне поводження з так званим «мирним атомом». Передбачалося, що АЕС компенсує дефіцит електроенергії, що мав місце у 60-70-х роках у центральних регіонах України, але зрештою її експлуатація обернулася лихом, відлуння якої відчуваються й сьогодні. Слово «Чорнобиль» стало загальним, що символізує ядерну катастрофу, радіаційне зараження, променеву хворобу, порожній і неживий простір, де вимерло все, що могло виміряти. І подібні аналогії аж ніяк не перебільшені: зона відчуження навколо станції є саме такою місцевістю.
Проте з часом ставлення до Чорнобильської АЕС почало змінюватися. Вона і прилегла до неї територія перестали сприйматися в масовій свідомості як фактор безумовного та високого ризику для здоров’я та життя. Місце катастрофи стає популярним серед туристів, особливо в іноземців, і це, незважаючи на досить високу вартість екскурсій. У 2018 році, наприклад, тут побували 70 тис. осіб, а 2019-го очікується близько 150 тис. мандрівників. Інтерес до зони відчуження навколо атомної станції підігрів і міні-серіал «Чорнобиль», що вийшов у 2019 році, знятий у жанрі історичної драми американським телеканалом НВО та британською телемережею Sky і зайняв у рейтингу MDB перше місце, обійшовши при цьому лідера останніх кількох років – знамениту «Гру.
Тим часом, Чорнобильська зона як туристичний напрямок розвивається не так швидко. Туроператорів, які організовують сюди екскурсії, не надто багато через те, що гідам потрібно пройти спеціальне навчання. Безпосередньо до зони відчуження потрапити можна лише через спеціальні контрольно-пропускні пункти з обмеженою пропускною спроможністю, що створює додаткові незручності, хоча такі перешкоди навряд чи можуть зупинити любителів подорожей та поціновувачів усього нового, таємничого та незвіданого. З позитивного слід зазначити те, що маршрути все ж таки потихеньку розширюються, стають доступними багато раніше закритих ділянок, до деяких з них можна дістатися по воді – на каяках. У перспективі заплановано відкриття додаткових КПП.
