Долина царів у Луксорі

Долина царів стала місцем поховання правителів Єгипту з XVI століття до н. У скелях пустельної ущелини вирубані похилі шахти, коридори та зали. Стіни та стелі вкриті чудовим живописом, у склепах встановлені багатотонні кам’яні саркофаги, скульптури. У 1979 році експерти ЮНЕСКО внесли лукорську Долину царів до об’єктів Світової спадщини людства.

Частина підземних гробниць відкрита для відвідувачів. При вході до пантеону продаються квитки, туристів підвозять до катакомбів на відкритих автомобілях, стилізованих під паровозики з невеликими вагонами.

На жаль, практично всі могили протягом століть зазнавали пограбувань, багатий похоронний інвентар давно зник. Але чудово зберігся настінний живопис, цілі та скульптурні барельєфи. Ці твори залишають яскраві враження.

Осквернення і пограбування склепів єгипетських фараонів стали проблемою вже в давнину. В епоху Нового царства (1539-1075 рр. до н. е..) покійних монархів ховали далеко від знаменитих пірамід на плато Гіза – в пустельній ущелині, розташованій в районі колосальних храмових комплексів Карнака. Череду фараонів, що упокоїлися тут, відкриває склеп Тутмоса I, а найпізніше поховання належить Рамзесу X. Цих правителів поділяє приблизно 500 років. Тут же знайшли вічний спокій члени царських сімей, високопосадовці, воєначальники.

Дві тисячі років тому Долину царів відвідав грецький історик та географ Страбон. За повідомленнями античного вченого, тут виднілися входи до 40 розграбованих гробниць.

Більшість поховань порожня протягом багатьох століть. Але не лише грабіжники позбавляли усипальниці скарбів. Відомо, що в період XXI династії (1069-945 рр. до н. е.) за наказом фараонів, стурбованих грабежами могил у Долині царів, гробниці предків роздруковувалися, і безліч цінних предметів було перенесено до царських скарбниць. Тоді ж деякі мумії також переховали в інші склепи. Ця обставина вносить розбіжності та плутанину у дослідження єгиптологів.

Розкопки в Долині царів почалися ще у XIX столітті. А справжньою сенсацією стало незаймане поховання Тутанхамона, який правив з 1333 по 1323 до н. е. Засипаний щебенем вхід до склепу пощастило знайти британському археологу Говарду Картеру в 1922 році. Він витратив 8 років складання каталогу знайдених тут багатьох тисяч предметів. Серед них – бойові колісниці, палацові меблі, інкрустована золотом зброя, витончені прикраси. Всі ці скарби можна оглянути в експозиції Каїрського музею старожитностей.

В даний час у цій історичній локації виявлено понад 60 поховань, і археологічні роботи продовжуються. Археологи не втрачають надії виявити невідомі склепи. Іноді дослідникам супроводжує успіх. Так, наприкінці 1980-х просто під схожою стежкою вони розкопали вхід до гробниці фараона Рамзеса Великого. У березні 2005 року американські археологи розкопали поряд з гробницею Тутанхамона черговий склеп, 63-й. У підземній камері залишилися 7 дерев’яних саркофагів, виготовлених в епоху правління Аменхотепа III. У камері стояли також керамічні та алебастрові судини, наповнені матеріалами для бальзамування. Ймовірно, тут була майстерня, де жерці муміфікували тіла покійних.

Проте, навіть добре вивчені лабіринти приховують таємниці. Ось одна із загадок: сьогодні лабіринти добре освітлені електричними лампами, але як давні художники розписували стіни підземель, що тягнуться на сотні метрів у товщі скель? Адже на стелях немає і сліду кіптяви від смолоскипів. Можливо, майстри користувалися якоюсь складною системою дзеркал, що відбивають сонячне світло в закутках глибин. Але в єгипетських текстах немає жодних згадок про це.

Долина царів розташовується на західному березі Нілу у Верхньому Єгипті, за 498 км на південь від Каїру. Рукотворні печери для поховань правителів будували в скелястій пустелі навпроти Фів – стародавньої столиці Єгипту, тому долину часто називають Фіванським некрополем. Зараз на місці Фів прокладено вулиці жвавого міста Луксора, столиці однойменної провінції Єгипту, де збереглося багато пам’яток давньоєгипетської цивілізації.

Плато, на якому простягається Долина царів, порізане вузькими ущелинами (ваді), що раніше були руслами повноводних гірських річок. Араби називають це місце “Ваді-аль-Мулук”.

Від входу в ущелину Долини царів добре видно пагорб Ель-Курн, що підноситься на 420 м. У давнину цю священну гору іменували «Та Дехент», її обточена вітрами вершина нагадує класичну піраміду. Ймовірно цей сакральний символ і визначив вибір місця для царського некрополя. За давньоєгипетським переказом, у цій природній піраміді живе фіванська богиня-кобра Меретсегер, що охороняє заповітну долину.

У Долині царів, що простяглася з північного сходу на південний захід, панує спекотний безлюдний клімат. Це одне з найсонячніших і найбільш посушливих місць у світі. Убогі дощі випадають тут лише раз на кілька років, середньорічна кількість опадів становить менше 1 мм. Саме сухе гаряче повітря та низька вологість сприяли винятковому збереженню мумій фараонів, похованих у товщі скельних порід.

У січні стовпчики термометрів вказують на позначки +23…+25°С, а влітку спека сягає +35…+41°С. Температурний рекорд у Долині царів було зафіксовано 15 травня 1991 року: +50 °С. А ось у лютому 1989 року відзначалися нічні показники до -1 °С.

Біля входу в Долину царів розташований павільйон візит-центру, де формуються екскурсійні групи. Гіди інформують туристів про правила відвідування мавзолеїв. Тут продаються вхідні квитки та талони на проїзд в автопаровозиках, які курсують по укоченій щебеневій дорозі, прокладеній дном протяжної ущелини. Талон вартістю 5 єгипетських фунтів дає право на проїзд туди і назад.

Перед входом у гробниці встановлені таблички з порядковими номерами від 1 до 63 та абревіатурою KV (Kings Valley). Маркування починається з KV1 – тут поховано фараона Рамзеса VII. Крім того, на банерах зображено схеми підземних коридорів, де наводиться короткий історичний опис об’єкта.

Більшість гробниць закрито для публіки: десь йдуть реставраційні роботи, а десь все ще точаться копіткі археологічні дослідження. У деякі підземелля з особливо цінними розписами вхід обмежений, але можливий за окрему платню досить високу.

Найбільші катакомби KV5 зі складною системою дворівневих коридорів та десятками кімнат вириті для поховань численної родини фараона Рамзеса II. Цей найбільший імператор XIX династії займав єгипетський трон 66 років, з 1279 по 1213 до н. е.

Найбільш глибока гробниця KV20 належить цариці Хатшепсут, дочці Тутмоса I. Вона стала першою в єгипетській історії жінкою, яка прийняла титул фараона. Це сталося 1473 року до н. е. До похоронної камери, розташованої на глибині 100 м-коду, веде 215-метровий прохід, прикрашений розписами.

Вражає гробниця фараона Рамзеса IV (KV2). У підземеллі ведуть сходи, що переходять у похилий коридор. Тунель та зали розписані чудовими фресками, барельєфними зображеннями численних богів єгипетського пантеону. Стіни центрального вестибюля вкриті ієрогліфічними текстами з Книги Мертвих та сценами, що ілюструють етапи шляху душі фараона до потойбіччя. У ранньохристиянський період ці катакомби використовувалися як церква. Про це нагадують коптські графіті на стінах.

Справжньою перлиною єгипетського мистецтва є мавзолей могутнього фараона Мережі I (KV17), виявлений у 1817 році мандрівником-авантюристом Джованні Бельцоні. Тут вирубані довгі проходи, прикрашені вишуканими фресками, горельєфами, ієрогліфічними текстами, а також два церемоніальні зали з колонами. Галереї ведуть до похоронної кімнати з гранітним масивним саркофагом. На стелі зображено зоряне небо із реальними астрономічними об’єктами. Вражає насиченість яскравих фарб, які нітрохи не вицвіли за минулі тисячоліття. Оформлення однієї з ритуальних кімнат стародавні митці завершити не встигли, мабуть, через раптову смерть монарха. Контури малюнків та барельєфів лише промальовані на стінах.

Поховання Тутанхамона (KV62) досить скромне, кімнати невеликі. Цей фараон помер у молодості, так що підготувати розкішну усипальницю він просто не встиг. Втім, не всі таємниці його гробниці ще розкрито. Нещодавно під шаром штукатурки похоронної камери вчені виявили контур закладеного проходу до невідомого приміщення чи тунелю. Відкриття було зроблено за допомогою сучасного радару. Єгипетська влада поки не дає дозволу на продовження дослідження.

Долина завершується горбом Ель-Курн, увінчаним природною скелею-пірамідою. За бажання до вершини можна піднятися. Більшу частину шляху полегшують бетонні сходи, але приблизно чверть підйому припадає на круту стежку, що в’ється по кам’янистому схилу. Неспішне сходження триватиме годину-півтори. З вершини відкривається панорама Долини царів та розташованої за 3 км на захід Долини цариць. На сході видніється широке русло Нілу та силуети міських кварталів Луксора на протилежному березі річки. У парі кілометрів на південь, в амфітеатрі невисоких пагорбів, розташовуються руїни Дейр-ель-Медіни, міста давньоєгипетських робітників, які будували тунелі та підземні зали гробниць 3000 років тому.

Любителям історії варто здійснити 20-хвилинну прогулянку з Долини царів до цієї археологічної локації. Тут збереглися фундаменти житлових будівель і майстерень, добре видно планування вулиць.

За часів фараонів селище будівельників називалося «Сет Маат», що означає «Місце істини». Археологи виявили тут тисячі фрагментів папірусів та уламків розписної кераміки з написами. Розшифровка давньоєгипетських текстів показала, що це були листи та записи особистого, побутового характеру, що дозволили багато дізнатися про життя простих єгиптян епохи фараонів, про соціальні відносини, умови праці. Тут знайшли і літературні твори. До речі, з’ясувалося, що навіть прості єгипетські каменярі вміли читати і писати.

У селищі також жили художники, які розписували стіни підземель, скульптори, що вирізали кам’яні барельєфи, водоноси, пивовари та пекарі, лікарі та маги, які володіли мистецтвом виготовляти різні ліки (збереглися рецепти). У містечку, обнесеному муром, була власна поліція, що охороняла гробниці Долини царів від злочинців. Один із папірусів оповідає про суд над грабіжником, спійманим з поличками. Папірус обірваний на найцікавішому місці, і нам невідомо, яке покарання зазнав злочинець.