Карнакський храм

Карнакський храм розташований на східному березі Нілу, за 2,5 км на північ від центру Луксора. Це найбільший будівельний проект архітекторів Стародавнього Єгипту. Тут знаходяться визначні пам’ятки архітектури, створені за багато сотень років за наказом фараонів кількох династій.

Карнакський храм, разом із розташованим неподалік Фіванським некрополем (Долиною царів), посідає чільне місце у переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Щорічно цей чудовий архітектурний комплекс приваблює не менше туристів, ніж піраміди у Гізі. Сюди прямують екскурсійні автобуси та внутрішні авіарейси з Каїру, Асуана, Олександрії, а також із курортних міст Єгипту на Червоному морі.

Для прийому гостей у Луксорі збудовано понад 200 готелів, діє міжнародний аеропорт, що приймає авіалайнери з багатьох країн світу, є залізничний вокзал та міжміська автостанція. Неподалік колонад Карнакського храму на набережній Нілу побудовані причали, що приймають круїзні теплоходи і прогулянкові яхти.

У найдавніших із давньоєгипетських хронік, що збереглися, перші згадки про Карнакський храм Амона у Фівах датуються приблизно 2055 роком до н. е. Ймовірно, це було невелике, але значущее для єгиптян святилище на східному березі Нілу. Поруч знаходилося село рибалок з військовим фортом, відоме сьогодні під арабською назвою Ель-Карнак, що означає «укріплене містечко».

У ті далекі часи точилася боротьба за об’єднання Верхнього та Нижнього Єгипту, а міста на півночі, у дельті Нілу, були окуповані гіксосами, таємничим народом моря, походження якого досі не встановлено.

Зведення грандіозного храму почалося у священному місті Фіви при фараоні Аменхотепі III, одному з найбільших будівельників в історії Стародавнього Єгипту. Імператор походив з могутнього роду, що володів великими землями у Верхньому Єгипті. Отримавши корону, він вирішив перемістити сюди столицю країни.

Аменхотеп зберіг посвяту храму сонячному божеству Амону-Ра, цареві богів єгипетського пантеону. Тут же звели святилища на честь його божественної дружини Мут та сина Хонсу. Ці боги відомі як Фіванська тріада. Так, у Фівах зосередилася політична та релігійна влада.

З часів Аменхотепа протягом півтори тисячі років Карнакський храм був головною святинею Стародавнього Єгипту. Ще одним мега-проектом Аменхотепа було зведення великого святилища на протилежному березі Нілу, навпроти Карнакського храму. Спочатку ці споруди були частиною єдиного комплексу. Споруди, стерті з лиця землі катаклізмами, давно зникли в товщі пісків, але збереглися дві гігантські 700-тонні статуї, відомі сьогодні як колос Мемнона. Встановлено, що храм та статуї були зруйновані під час потужного землетрусу, який спіткав Єгипет у 1200 році до н. е., але у XIX столітті статуї відновили з розсипаних уламків. Дилетанти провели реставрацію дуже невміло, каміння покладено абияк, з великими відхиленнями. З перепадом температури вечорами охолоджене повітря виривається зі щілин, викликаючи дивні звуки. З того часу забобонні єгиптяни називають статуї «співаючими» і стверджують, що в стародавньому камені могутній фараон ув’язнив підступних джинів, які волають про допомогу.

Карнакський храмовий комплекс будувався упродовж 2000 років. Тут зводили культові споруди безліч правителів – від предків фараона Тутанхамона до Птолемеїв, соратників Олександра Македонського, які керували країною в античності. На стінах і колонах святині відображені імена 89 фараонів, які приносили богам підношення. Один із них відрізняється особливою значимістю – Сенусерт I, фараон XII династії Середнього царства. У 1940-ті роки до зв. е. він наказав значно розширити храм Амона у Фівах і звести біля входу колосальний портик, прикрашений величезними статуями.

Чергове розширення комплексу проводилося за доби Нового царства, приблизно з 1525 по 1085 рік до зв. е. Найбільший внесок у образ святилищ зробили цариця Хатшепсут і фараон Рамзес II, якого ще за життя нарекли Великим.

У давнину Карнакський храм настільки вражав паломників, що в Єгипті його прозвали Іпет Ісут, що означає місце істинної досконалості. В античну епоху про разючий храмовий комплекс у Фівах повідомляли Геродот і Страбон, опис будівель наводить Клавдій Птолемей. Але вже в ранньому Середньовіччі про це місце забули.

З того часу протягом багатьох століть храм був покинутий. Під час розливів Нілу споруди поступово заносило мулом, піском та щебенем. Згодом русло річки відсунулося на захід. Сьогодні споруди Карнака знаходяться за 400 м від берега Нілу. Про те, що колись храм стояв біля води, свідчить стародавня набережна, що складається з обтесаних каменів. Тут швартувалися вантажні барки, що підвозили будівельникам гранітні блоки з каменоломень Асуана.

На початку нашої ери на місці храму утворився пагорб, порослий чагарниками. У XIII столітті мусульмани звели на його вершині мечеть на честь пророка Мухаммеда, що оселився тут, праведного шейха Абу аль-Хаггага. Цікаво, що нащадки шейха і сьогодні живуть у Луксорі.

Наукові розкопки Карнакського храму розпочалися лише 1884 року. Експедицію очолював професор паризької Сорбони Гастон Масперо. Розчищенням стародавніх споруд займалося кілька поколінь археологів, основні роботи тривали тут до 1960 року.

1949 року молодий єгипетський археолог Мохаммед Закарія Гонейм виявив під землею біля входу до Карнакського храму 17 статуй сфінксів. Скульптури були встановлені вздовж церемоніальної дороги, що веде до іншої стародавньої святині – Луксорського храму. Фігури з баранячими головами та левовими тілами (вигляд бога Амона) були глибоко поховані в піску.

Встановлено, що храмовий проспект прикрашали статуями близько 1000 років. Перші статуї були висічені приблизно в XIII столітті до нашої ери, а завершив Алею сфінксів фараон 30-ї династії Нектанеб (380-362 р. До н. Е..). До 2020 року з-під ґрунту звільнили вже 1057 статуй, що лежать на постаментах. Багато хто з них був розбитий.

Реставратори кілька десятиліть відновлювали кам’яних звірів. Серед сфінксів були постаті і з головами левів, але більшість з головами людей, ймовірно, скульптурними портретами фараонів. 25 листопада 2021 року відбулося офіційне відкриття відреставрованої Алеї сфінксів. Тут відбулися урочистості, присвячені давньоєгипетському фестивалю Опет. Яскрава церемонія з феєрверками, концертами, костюмованими виставами зібрала десятки тисяч туристів. Готелі Луксора переповнились мандрівниками. Департамент старожитностей Єгипту оголосив, що відроджений фестиваль із 3300-річною історією проводитиметься у місті щорічно.

Карнакський храмовий комплекс займає близько 120 га. Це справжнє місто, і неквапливо оглянути всі його споруди за день просто неможливо. Хороший варіант – вирушити до Луксора в компанії з гідом. Він зможе провести до найцікавіших пам’яток і розповість про драматичні та дивовижні історії, пов’язані з ними.

Архітектурний ансамбль ще в давнину був поділений на три локації. У центрі знаходиться храм Амона-Ра та інші будівлі, що розкинулися на 28 га. Тут розміщені головні об’єкти огляду.

На північ простягаються руїни храму бога війни Монту, який також називався Владикою Фів. Наразі там проводиться масштабна реставрація.

На півдні розташоване святилище богині неба Мут, що була в образі грифа, а також зірковий небозвід на багатьох стародавніх фресках. Значна частина цієї локації засипана щебенем, наносами піску. Територію все ще не досліджено. Сьогодні там ведуться археологічні розкопки. Цей район закрито для відвідувань.

До парадного входу до Карнакського храму веде 3-кілометрова Алея сфінксів, де в два ряди встановлені фігури міфічних тварин, які безпристрасно дивляться на низку туристів. Променад завершується біля колосального порталу завширшки 113 м і заввишки 43 м. Він знаменує вхід у головну пам’ятку комплексу – храм Амона. Величезна споруда є лабіринтом залів, колонад і відкритих майданчиків, прикрашених статуями. Його стіни вкриті глибоко вирізаними у камені рельєфами, ієрогліфічними знаками. Особливо примітні зображення збереглися у залі Бубастидів, побудованому правителями XXII династії.

За другим пілоном знаходиться Великий гіпостильний зал, який вважається одним із чудес Стародавнього Єгипту. Тут зведено цілий ліс із 124 колон діаметром 3 м. Колони прикрашені рельєфами, малюнками, на деяких збереглася автентична фарба. На капітелі у формі бутонів лотоса лежать кам’яні балки перекриттів вагою до 60 тонн.

У південно-західному кутку локації Амона-Ра розташовується великий майданчик, де акуратно розкладено мільйони фрагментів зруйнованих споруд та статуй, витягнутих з-під землі. Археологи ретельно збирають із цих деталей втрачені пам’ятники.

На північному заході можна побачити результати цієї роботи. Тут створено музей просто неба, де виставлені реконструйовані споруди. Серед них – найдавніша з споруд, що збереглися, невелика Біла капела, зведена при фараоні Сенусерті I, що зійшов на престол у 1971 році до н. е. Через кілька століть, в епоху Нового царства, капелу розібрали, а її вапнякові плити використовували для заповнення внутрішнього простору чергового величезного пілона. У 1927 році археологи виявили ці блоки та відновили святилище на музейному майданчику.

На колонах капели Сенусерту чудово збереглися ієрогліфи, картуші з ім’ям царя, рельєфи, що зображують фараона і заохочують йому верховних богів – Амона, Гора, Міна та Птаха. У різьбленні все ще можна побачити залишки червоної, синьої та білої фарби, що свідчать про те, що барельєфи були кольоровими. Зовнішні стіни прикрашають емблеми номів (областей) Нижнього та Верхнього Єгипту, постаті регіональних божеств.

Неподалік відновлено Червону капельку, побудовану за наказом цариці Хатшепсут (1479-1458 рр. до н. е.). На її стінах зображено святкову процесію, що несе дари під час свята розливу Нілу. Облицювання Червоної каплиці складене з рожевого кварциту та сірого діориту. Різьблені образи на південній стороні споруди – найдавніші свідчення про свято Опет.

У серці храмового комплексу стоїть ще один монумент, подарований храму царицею – 28-метровий гранітний обеліск Хатшепсут. Вага кам’яного моноліту сягає 300 тонн. На землі лежать уламки іншого обеліска, що звалився під час землетрусу.

Відновлено та наповнено водою великий прямокутний басейн – Священне озеро. Тут жерці робили очисні обмивання перед тим, як увійти під склепіння святилищ. Вечорами на озері проводиться світломузичне костюмоване шоу. Туристи спостерігають за виставами із спеціально влаштованої глядацької зони.