Оазис Сіва

Саме сюди, в оазис Сива, до оракула, приїжджав колись Олександр Великий. Оазис зберіг оригінальну чарівність, незважаючи на нещодавно набутий статус однієї з основних туристичних пам’яток. Тут влаштувалася в основному берберська громада, яка ніби загубилася в часі. Алкогольні напої тут не п’ють, а жінки закутані до традиційних накидок. У Сіві берберська мова, як і раніше, в ході більше, ніж арабська, і це непоганий доказ недоступності цього міста. Жителі Сіви зберегли також племінне управління – 11 вождів та шейхів утворюють місцеву раду. До 1980-х гон тут не було телебачення, а транспорт обмежувався ослячими упряжками.

Місто Сіва побудоване навколо Шалі, поселення XIII століття, оточеного високими стінами, метою яких було захистити мешканців від можливих нападів. Місто процвітало, проте жителі боялися будуватися навколо міських стін та воліли надбудовувати будинки у висоту – у деяких місцях споруди досягають висоти 5 поверхів. У 1926 році після декількох злив з ураганами багато будинків виявилися зруйнованими і тепер нагадують картини Далі. Ці сюрреалістичні споруди цікаво дослідити: їх відкриваються чудові краєвиди на оазис і віддалені пустельні міражі.

Також в оазі працює невеликий ринок, де можна придбати рідкісні вишиті одяги і важкі срібні прикраси, якими славиться ця місцевість.

Музей оазису, створений колишнім канадським послом, знайомить із традиційним для Сіви способом життя та ремеслами, так що обов’язково загляньте туди.

Велосипеди, які дають напрокат у місті Сіва, – найкращий спосіб для відвідування головних місць. Поблизу також знаходяться величні піщані дюни Великого піщаного моря з численними гарячими та холодними озерами.

У 2007 році в Сіві було знайдено відбитки людських ступнів, вік яких оцінюється в 3 мільйони років. Це найдавніші людські сліди у світі.