Одеський театр опери та балету

Опера – практично ровесник Одеси. Через десяток років після заснування міста знаменитий градоначальник де Рішельє задумався про будівництво першого культурного закладу. Логіка легендарного Дюка була простою: «театр сильно впливає залучення жителів, а множення жителів є користь міста».

Будівля першого театру була збудована у 1804-1810 роках (архітектори Ф. Фраполлі та Том де Томон) у класичному стилі. Першими виставами, які побачили глядачі, були опера Фреліха «Нове сімейство» та водевіль «Втішана вдова». Подивитися вистави могли одночасно півтори тисячі осіб: 800 місць розташовувалося в ложах на трьох ярусах та в партері, крім того, майданчик партера був розрахований на 700 місць. Слід зазначити, що на той момент самій Одесі було лише двадцять років!

Одеська опера швидко стала культурним осередком України. Щоб виправити недоліки планування, споруда неодноразово зміцнювалася та добудовувалась. Останнє грандіозне перепланування завершилося 31 грудня 1872 року, а наступної ночі театр згорів. Причиною став витік газу, за допомогою якого освітлювалися години над входом.

Для одеситів ця подія стала справжнім ударом. Ідея будівництва нової опери довго витала в повітрі і не знаходила реалізації: до міської влади надійшло близько 40 проектів будівлі нового театру, але жоден із них не був схвалений. Тоді муніципалітет звернувся до віденських архітекторів В. Фельнера та Г. Гельнера, які проектували театри по всій Європі. Будівництво за проектом тривало з 1884 по 1887 роки. Споруду висвітлили електричні лампочки – це було перше електричне висвітлення в Одесі! Крім того, театр був оснащений першим у країні паровим опаленням.

На початку XX століття театр іменувався Міським. На його підмостках виступали знамениті оперні співаки, а також імператорські та королівські трупи з різних міст.

1926 року було присвоєно звання «академічний». Він не припиняв свою роботу і під час Великої Вітчизняної війни, піднімаючи бойовий дух мирних жителів. Будівля була вкрита маскувальною сіткою, щоб її не побачили з повітря. Наприкінці війни німці планували його висадити в повітря, і тільки наступ радянських військ врятував його від цієї долі. Саме на балконі оперного театру 10 квітня 1944 року було піднято прапор СРСР, що символізує визволення Одеси від німецьких загарбників.

У 1967 році в опері була проведена перша реставрація, яка не принесла очікуваних результатів. Через прорахунки у плануванні фундаменту споруду, побудовану на осадових породах, «просіло». Як результат, знадобилася ще одна реставрація. У день відкриття театр набув статусу Національного.

Нині його репертуар налічує близько 50 постановок, тут відбуваються естрадні та симфонічні концерти (на сцені є вбудований орган), працює дитяча балетна школа.

Одеський Оперний Театр відомий насамперед своєю архітектурою, а за своїм плануванням та за технічними даними не поступається найкращим у Європі. Сам будинок виконаний у стилі віденського «бароко», який був основним у європейському мистецтві з кінця 16 і до середини 18 століття. Над фасадом височить скульптурна група, що зображує одну з муз – покровительку мистецтва Мельпомену. Вона сидить у колісниці, запряженій чотирма розлюченими пантерами. Внизу, біля центрального входу, на високих постаментах встановлені дві скульптурні групи, що втілюють Комедію та Трагедію: ліворуч – фрагмент трагедії Євріпіда «Іполит», праворуч – епізод з комедії Арістофана «Птахи». По всьому фронтону будівлі можна бачити бюсти геніальних творців російської літератури та мистецтва: Пушкіна, Глінки, Грибоєдова, Гоголя, які нібито уособлюють поезію, музику, драму і комедію.

Але найкрасивіша частина будівлі — це зал для глядачів. Зал, як і внутрішній інтер’єр Театру, відповідає гаслу: «Золота форма — золотий зміст».

Виконаний він у стилі Людовіка 16 – «Роккоко». Все всередині створено в гармонії один з одним: куполи, колони, арки, скульптури, барельєфи, свічки та свічники, багато позолоти, що дуже красиво поєднується з білим, бежевим і теплим кремовим кольором стін і стель. На стелях розпису — сцени із відомих творів Шекспіра. І як би височить над усім величезна розкішна кришталева люстра, вага якої близько 2-х з половиною тонн. Сидіння та ложі оббиті темно-червоним оксамитом, дзеркала у позолочених фігурних оправах. У поєднанні з чудовою музикою це просто захоплення!

Нижній поверх, партер і ложі бенуару, фойє у вигляді широкого коридору, що йде півколом, перед ложами бенуару, багато прикрашені сходи.

Головний мотив орнаменту – раковина у вигляді завитків різної форми. Малюнок орнаменту ніде не повторюється.

«Зорова зала вражає небувалою в Одесі розкішшю та красою оздоблення лож. У всьому залі знизу і до стелі включно переважають оксамит, сатин, позолота. При чудовому освітленні все це блищить, горить, сяє», — писав «Новоросійський телеграф».

Адже для освітлення театру було збудовано електростанцію змінного струму, вперше електричні лампочки спалахнули в Одесі 1887 року, в день відкриття театру.

Погляд того, хто ввійшов до зали, м’яко ковзає від майже суворої простоти бенуару до лож бельетажу, в оформленні яких уже більше «розкішності», від них — до вбраних лож першого і другого ярусів.

Далі витончена, майже повітряна аркада, що оперізує галерею. І як фінальний акорд – кришталева люстра.

Одна з головних пам’яток залу розкішною квіткою сяє люстра, переливаючись усіма кольорами веселки, сяють сотні кришталиків. Висота цього кришталевого дива 9 метрів, діаметр 4 метри, а вага близько 2,5 тонни.

Гарно оформлений і стеля залу для глядачів. В основу його композиції покладено чотири картини художника Лефлера у вигляді медальйонів. На них зображені сцени з творів Шекспіра: “Гамлет”, “Сон у літню ніч”, “Зимова казка” та “Як вам це сподобається”.

Мабуть, у жодному театрі немає виготовленої із таким смаком завіси, ескіз якої створив найбільший театральний художник О. Головін. Завіси було дві — першою, до реставрації, Ф. Лефлер написав картину з мотивів казки А.С. Пушкіна «Руслан та Людмила».

Площа сцени 500 м², ар’єрсцени – 200 м², ширина порталу 15 м, висота – 12 метрів. Підлога з мармурової крихти особливого малюнка для кожного поверху.

Для освітлення будівлі вперше в Одесі було застосовано електрику. Унікальна акустика дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени у будь-який куточок зали. Театр має зручне планування, великий зал на 1590 місць та широкі фойє, механізовану сцену.

Також є орган, труби якого розміщені над ложами другого ярусу і за невикористання закриті спеціальними шторами-жалюзі. Органний пульт пересувний і при необхідності встановлюється на сцені, тоді як він знаходиться за лаштунками.

Перед авансценою знаходиться оркестрова яма.

1971 року в театрі було встановлено орган фірми «Рігер-Клос». 3 тисячі труб розташовані у ложах галереї.

22 вересня 2007 року відбулося урочисте відкриття повністю відреставрованого Оперного театру. Було відтворено його первісний вигляд (з 1964 р.) як зовні, так і зсередини.

Що важливо, відвідати Одеський оперний театр, незважаючи на дорогу розкіш інтер’єрів, доступно кожному. Станом на грудень 2008 р. ціни на квитки становлять від 20 до 100 грн., якщо виступають не відомі артисти.

Репертуар Оперного Театру досить великий, але серед найвідоміших і вдалих постановок можна назвати наступні вистави: «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Ріголетто», «Запорожець за Дунаєм», «Чіо-Чіо-Сан», «Наталка-Полтавчик» красуня». На цих спектаклях зал зазвичай сповнений.

Рекомендуємо і вам відвідати цей Театр, помилуватися його архітектурою, насолодитися чудовою музикою та майстерним виконанням артистів, більшість із яких народні артисти України.