Олешківські піски

Олешківські піски виникли досить недавно і з вини відвертої людської дурості. Раніше тут не було пустелі, а був безмежний степ із досить високою травою. Проте барон Фальц-Фейн, якого недаремно називали «королем вівчарства», вирішив на цій території випасати свої незліченні стада овець. Тварин було так багато, що вони буквально вигризли всю траву з коренем. До того ж вівці вибивали ґрунт своїми копитами. Все це сприяло тому, що пісок, що знаходиться в Низинах Дніпра, почав рухатися степом. Його руху сприяло й те, що місцеві жителі активно вирубували дерева. Пустеля розширювалася жахливими темпами. Вона заносила цілі села та дороги. Тоді на території Цюрупинського району гуляли справжні піщані бурі.

Розповсюдження пісків кілька разів намагалися зупинити, але все безуспішно. Справа врятувала новий сорт сосен, які пристосували до активного зростання на піщаному ґрунті. Цими сосонками і засади площу в 100 тис. га навколо пустелі і тільки так змогли зупинити її поширення. Хоча і зараз пустеля вирує і буває заносить своїми пісками поселення, що від неї розташовані.

Свою назву Олешківські піски отримали на честь найближчого районного центру Олешків, який тепер називається Цюрупинськом. Однак не багато хто знав і знає про її існування. Довгий час пустеля, яка виявилася найбільшою у Європі, залишалася секретним об’єктом, про який особливо не поширювалися. На її території проводилися навчання льотчиків, які кидали бомби, використовуючи Олешківські піски як військовий полігон.

Нині серед Олешківськіх пісків створено національний природний парк, проте він займає лише 8 020,36 га, хоча сама пустеля тягнеться на 210 тисяч з усіма міжареними землями. На цій території, куди сягає погляд, одні суцільні бархани, які досягають 20 метрів. І справді, здається, що ви потрапили до Сахари. Хоча є в Олешківській пустелі й оази, але це не пальми, які надають свою тінь, а сосонки та берізки, які скромно колишуться у невеликих озерців. Ось така пустеля з якимось російським відтінком.

Парк був відкритий у 2010 році, тому ви сміливо можете замовити туди екскурсію та влаштувати справжнє сафарі. Екскурсоводи проведуть вас безпечним маршрутом і дадуть відчути себе зовсім особливо, як африканські аборигени, які сміливо борються з піщаними бурями і не бояться заблукати серед незліченних барханів.

Загалом у парку абсолютно безпечно, якщо ви вирішите подорожувати з екскурсоводом. Однак якщо ви надумаєте вирушити в дорогу по Олешківськіх пісках самостійно, то сафарі виявиться досить небезпечним. Як уже говорилося, тут був військовий полігон, тому серед пісків розкидано досить багато бомб, що не вибухнули. Ви й самі побачите, скільки їх було, якщо побуваєте в пустелі, адже то тут, то там вам зустрічатимуться їх уламки.

Перед тим, як відкрився національний парк, тут попрацювали мінери та й зараз вони час від часу приїжджають, щоб розмінувати чергову бомбу. Тому блукаючи пустелею самостійно, можна випадково наступити на снаряд. Так на старих мінах вибухнув не один мисливець за металом. Справа в тому, що розмінувати всі бомби досить складно, адже пустеля постійно рухається, ще кілька годин тому тут був бархан, а зараз ні, пісок то ховає снаряди, то знову відкриває їх погляду. У таких умовах мінерам працювати досить складно, тому самостійні сафарі у цих місцях настільки небезпечні.

Температура повітря вдень досягає тут 75 градусів і вам важко дихати, але все одно хочеться йти далі, назустріч новим піскам, а за бажання можна прямо на бархані посмажити яєчню. Дивовижні відчуття!