Острів Джарилгач

Острів має сильно витягнуту форму при довжині зі сходу на захід 42 кілометри і максимальній ширині 4,8. Омивається Каркінітською та Джарилгацькою затоками Чорного моря. Рельєф острова Джарилгач низовинний, а його максимальна висотність становить лише півметра над рівнем моря. Ландшафт острова представлений в основному сухостепами з множинними солончаками та солонцями. Площа острова Джарилгач складає близько 62 квадратних кілометрів.

Практично по всьому його узбережжю простягаються низовинні піщані пляжі з білим морським піском і при невеликому вкрапленні черепашок та різних донних відкладень. Прибережні води не надто глибокі, тому тут можна відпочивати і з дітьми. Відсутність будь-якої інфраструктури (кілька ґрунтових доріг до уваги не беруться) спричиняє сюди людей, які люблять відпочивати далеко від цивілізації та галасливих міст. А пляжний відпочинок за своєю якістю не поступається аналогічним навіть на одеських та кримських пляжах.

Крім пляжного відпочинку, особливо останнім часом, на острів прибувають і любителі активного відпочинку, до яких належить і трекінг. Піші прогулянки островом стали вже давно нормою і з кожним роком приваблюють сюди все нових і нових туристів.

В даний час острів Джарилгач офіційно безлюдний, проте є, особливо останнім часом, місцем масового відвідування туристів. Адміністративно його віднесено до Скадовського району Херсонської області.

Перші згадки про острові Джарилгач з’являються у Гомера, а потім у Плінія. У ті часи острів був також безлюдним і не представляв жодного інтересу у греків-колоністів, а згодом і у римлян. Візантійці також згадують острів у записах, пов’язуючи його з кочовими племенами Південного Причорномор’я. Нинішня назва острова з’являється у період Золотої Орди, а потім у період Кримського ханства. У період Російської імперії на острові було збудовано маяк і розміщено невеликий морський гарнізон. У роки Другої світової війни острів Джарилгач фактично не мав стратегічного значення, проте за нього 1944 року йшли кровопролитні бої, про що свідчать кілька поховань червоноармійців та солдатів Вермахту. У 1990 році після проголошення Незалежності України острів Джарилгач увійшов до її територіального складу, а в 2009 році на його території та прилеглій акваторії було організовано Джарилгацький національний природний парк.

На острів Джарилгач прибувають переважно туристи, яких прийнято називати «дикунами», проте останнім часом сюди прибуває досить багато й організованих груп, які чергують пляжний відпочинок із трекінг-турами островом.