Підгорецький замок

Замок має форму квадрата. Зі сходу, півдня та заходу замок оточує лінія оборонних укріплень, оточена глибоким ровом та земляними валами.

Початковий проект замку, втілений у життя дель Аква і Бопланом на пагорбі над рівнинною ділянкою Малого Полісся за проектом “палац у фортеці” в стилі ренесансу з каменю та цегли, включав двоповерховий палац з триповерховими центральною частиною і бічними стінами павільйонами ровом із трьох сторін, а з півночі – італійським парком. Західне крило призначалося для громадських заходів, східне – особисті покої господарів. Зовнішні простір замкового двору прикрашали фонтани та скульптури, оранжереї та звіринець, а для постачання замку водою було влаштовано 38-метрову криницю.

Під час реконструкції 1728 року палац набуватиме свого нинішнього вигляду: добудовується третій поверх, куполи бічних павільйонів прикрашаються скульптурами мідних Атлантів, один з яких утримує Землю, а інший – Всесвіт на своїх плечах, ліквідуються рів і підйомним мостом, а інші фортифікаційні споруди. Крім того, Вацлав Ржевуйський зробив значний внесок у колекцію палацу, поповнивши її новими експонатами живопису, зброї та літератури. Слава палацу, підкріплена тижневими бенкетами з балами та феєрверками, гриміла по всій Європі, передаючи з вуст в уста описи Китайської, Золотої, Мозаїчної, Лицарської та інших залів та кабінетів, з шиком оздоблених позолочених сходових прольотів та стель.

До наших днів збереглися всі архітектурні об’єкти, але, на жаль, внутрішнє оздоблення палацу втрачено безповоротно.

На місці сьогоднішнього замку існували древніші укріплення, які згадуються близько 1530 року. За замовленням коронного гетьмана Станіслава Конецпольського, який купив замок у 1633 році у Підгорецьких, відомий архітектор фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створив проект укріплень, а Андреа дель Аква — двоповерхового палацу з триповерховими павільйонами по башнях і башнях. Будівництво велося упродовж 1635—1640 років. Службові приміщення утворювали квадратний двір із терасою, пристосованою для можливої оборони.

З трьох боків палац був оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до рівнини, у нього була гарна тераса з балюстрадою та скульптурами. До замку виїжджали через велику арку — портал із двома колонами. Вже 1646 року замок відвідує король Владислав IV, на честь якого влаштовується феєрверк. Під час бойових дій у період визвольної війни під командуванням Богдана Хмельницького замок зазнає серйозних пошкоджень. Станіслав Освецький у 1651 році писав:

«Я бачив Підгірці, гарний палац і фортецю… тепер здебільшого руками розлючених холопів зруйновано та зіпсовано»

1656 року починається відновлення палацу. Онук коронного гетьмана дарує замок Яну ІІІ Собеському разом із селами Підгірці та Загірці з умовою, що той контролюватиме бродівську фортецю до повноліття Якуба Собеського. Реставрація замку тривала до 1680 року, а 1688 року постраждав від нападу татар.

1720 року замок разом із навколишніми селами купує у Костянтина, сина Яна ІІІ Собеського, Станіслав Ржевуський. У 1728 році його син Вацлав Ржевуський розпочинає масштабну реконструкцію Підгорецького замку. Між павільйонами та стіною будуються додаткові приміщення та палац стає триповерховим. Підйомний міст із іншим павільйоном розбираються. Для частих відвідувачів маєтку будується так званий Гетьманський заїзд із сонячним годинником. Вацлав Ржевуський зібрав велику колекцію цінних картин та старовинної зброї, перевозить найцінніші речі з Олеського замку. Створюються друкарня, театр.

У 1779 році помирає Вацлав Ржевуський, який прожив останні роки як чернець-капуцин. Проходить три аукціони з розпродажу майна і на останньому, у 1787 році, Підгірці разом із селами Хватів, Гутище та Загірці викуповує син Вацлава Северин Ржевуський, який відомий своїми алхімічними дослідами та пошуками скарбів. У цей час замок поступово занепадає. Фактичним власником стає управитель Ремішевський, який поступово розпродує цінності.

Таке становище триває і за спадкоємця Северина Ржевуського Вацлаве, який проводить більшу частину часу в подорожах і гине в 1831 році. 1833 року в замок переїжджає Лев Ржевуський (1808-69). Він відновлює зірваний дах, двері, упорядковує замок. Через те, що він був бездітним, Леон передає замок князю Євстахію Сангушці за умови, що той відреставрує замок. У 1867-1903 роках проводяться ґрунтові реставраційні роботи.

До 1939 року у замку діяв приватний музей князів Сангушко. 1940 року, з приходом радянської влади, замок-палац передається до Львівського історичного музею. Під час Другої світової війни палац дуже постраждав. У 1945 році він був пограбований військовослужбовцями Золочівського гарнізону. У 1947 році музей було закрито і в 1949 році відкрито санаторій для хворих на туберкульоз. У 1956 році в Підгорецькому замку була велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішньої обстановки, після чого проводилися реставраційні роботи. Надалі тут продовжує працювати санаторій.

1997 року завдяки клопотам громадськості та праці Б. Г. Возницького Підгорецький замок передають Львівській галереї мистецтв. Того ж року створюється благодійний фонд відродження Підгорецького замку, який очолив Б. Г. Возницький. У фондах галереї збереглося 85% експонатів із замку, які планується туди повернути та розмістити у відновленому палаці музей інтер’єрів. 2010 року Підгорецький замок відзначив своє 370-річчя.

Інтер’єри Підгорецького замку вражали сучасників своєю красою та пишністю. Зали та кабінети, які мали назви: Китайська, Золота, Рицарська, Зелена, Дзеркальна, Мозаїчна — відповідали цим назвам. Окремо зберігалися речі, які належали королю Яну ІІІ Собеському. Кімнати оздоблювали портрети власників замку, копії Рафаеля, Рубенса, Тіціана, Караваджо. Картини польського художника Чеховича, полотна Якоба де Баана на історичні теми — «Облога Смоленська» та «Прийом шведських та бранденбурзьких послів Владиславом IV». Столову прикрашали портрет гетьмана Конецпольського та 72 портрети відомих політичних та духовних діячів, чорний мармуровий стіл, на якому хрестили короля Яна ІІІ.

Неповторний вигляд архітектурному ансамблю в Підгірцях надає парк, у зелені якого потопають і замок, і двір, і низку інших споруд. У давнину саме парк справляв на мандрівників значно сильніше враження, ніж сам замок.

Підгорецький парк належить до пам’ятників садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих «італійських» парків, він є найкращим і чи не єдиним в Україні таким парком парком.