Потьомкінські сходи

Потьомкінські сходи замислювалися як головний вхід з боку Чорного моря. Її величчю і прогулянкою сходами надихалися світові письменники: Олександр Грін, Марк Твен і Жуль Верн. У їхніх спогадах сходи описані як знамениті, чудові, монументальні… Спуск від Приморського бульвару до Приморської вулиці по двох сотнях ступенів надовго залишиться в пам’яті туристів, а навколишня природа та солоне морське повітря зроблять прогулянку приємнішою. Будь-якої пори року тут виходять чудові знімки.

Одна з найвідоміших сходів світу представляє величезну цінність і розташована в мальовничому районі міста між Грецьким сквером та Стамбульським парком і цим приваблює туристів, які не люблять повертатися з відпустки без багатьох яскравих фотографій.

З дня свого заснування Одеса потребувала безперешкодного доступу до Чорного моря. У той час місто розташовувалося на височині впритул до берегової лінії, закінчуючись крутим спуском, який був обгороджений поруччями для безпеки перехожих. Відомий російський поет А. С. Пушкін проходив стежкою до моря, ризикуючи будь-якої миті скотитися. Йому не вдалося дочекатись появи дерев’яних сходів, які значно полегшили прогулянку до моря: вони з’явилися через деякий час після від’їзду поета з Одеси. Тепер усі охочі могли спуститися до узбережжя, щоб прогулятися в ранковому тумані та помилуватися безтурботною гладдю морської води.

Зведення сходів розпочалося з ініціативи графа М. С. Воронцова. Як свідчить одна з версій, цей спуск призначався в подарунок графині Єлизаветі, яка любила щоденні променади і гуркіт хвиль. Інші теорії зачіпають «упорядкування» міста перед візитом імператора Миколи I та діяльність масонів.

Потьомкінські сходи – архітектурний проект 1835 року, розроблений Францем Боффо, Шарлем (Карлом) Потьє та Авраамом Мельниковим. Будівництво візитної картки міста завершилося до 1841 завдяки злагодженій роботі інженерів Морозова і Уптона. Класицизм, характерний для тієї епохи, знайшов відображення і в ритмічному каскаді Потьомкінських сходів.

Кошти на зведення головного узвозу до Чорного моря виділялися з скарбниці, яка поповнювалася завдяки господарській діяльності, митним зборам та відрахувань. Будівництво Потьомкінських сходів коштувало 200 тисяч рублів – рекордну на ті часи суму. Поява грандіозного східчастого узвозу стала міжнародною подією, яка неодноразово згадувалась у статтях англійських та американських періодичних видань.

Початок XX століття ознаменувався відкриттям фунікулера, що йде вздовж сходів. У 1970-х роках його замінили на ескалатора, який перестав функціонувати через 20 років. До 211-го заснування Одеси міська влада порадувала місцевих жителів прийнятим рішенням про побудову нового фунікулера. З 2005 року вздовж Потьомкінських сходів рухаються два вагончики загальною місткістю в 24 особи. Весь шлях займає трохи більше хвилини.

Потьомкінські сходи – одеська пам’ятка, яку вважають унікальною в усіх відношеннях. Будучи найбільшою в Україні, вона досягає 142 метрів завдовжки і 27 метрів заввишки. Потьомкінські сходи складаються з 192 ступенів та десяти прольотів, на яких можна перевести дух після стомлюючого підйому або спуску. Спочатку вона налічувала дві сотні ступенів, але «позбавилася» восьми з них під час розширення Одеського порту. Засипані ґрунтом, вони все ще спочивають під асфальтом, яким раз у раз курсують сучасні автомобілі.

Головна драбина міста побудована за принципом штучної перспективи. Дивлячись на визначну пам’ятку з її верхнього майданчика, турист бачить щаблі однакової ширини, але варто спуститися і поглянути на одеський каскад, як можна побачити різницю. Потьомкінські сходи звужуються і, прагнучи вгору, створюють відчуття нескінченності. При цьому прольоти залишаються непомітними. Цей візуальний ефект досягається за рахунок того, що нижні сходинки ширші за верхні на 9 метрів.

Спочатку Потьомкінські сходи облицювали трієстським пісковиком сіро-зеленого кольору. Реконструкція 1933 року була обумовлена ??необхідністю замінити його більш практичними матеріалами: сіро-рожевий граніт призначався для сходів, асфальт – для прольотів. Палі та кам’яні арки на пілонах виступають як опора. Додаткову стійкість каскаду надають анкерні зв’язки. Незважаючи на нестабільність прибережних ґрунтів, визначна пам’ятка Одеси все ще знаходиться у відмінному стані, хоча зрідка і піддається реконструкції.