Туреччина (Turkey) виросла з колись грізної імперії Османа, що розгорнула свої володіння в найбагатшому культурно-історичному регіоні на стику європейської та азіатської цивілізацій. Країну омивають одразу три моря – Середземне, Чорне та Егейське, що зумовило сучасні шляхи розвитку держави.

Сьогодні Туреччина – це демократична пляжна мекка для російських пакетних туристів та головний постачальник позитивних емоцій для європейських курортників. По-східному привітна, доступна у всіх відносинах (безвізовий режим для росіян все ще в силі), готова цілодобово розважати і вражати розмахом системи «все включено», вона продовжує залишатися поза конкуренцією, коли йдеться про недорогий відпочинок на морі та вражаючі екскурсії місцями археологічних розкопок.

Загальна інформація

Залиті сонцем пляжі, гіпнотичні танці дервішів, кухня, що хвилює уяву химерними, але завжди апетитними ароматами, і все це на тлі античних руїн і чудових гірських пейзажів – таку Туреччину знає абсолютна більшість. А ось з термальними та гірськолижними курортами, нехоженими екомаршрутами, відокремленими мешканцями та грізними середньовічними цитаделями, розташованими у віддалених провінціях, встигають познайомитися лише найактивніші та найцікавіші.

Найбільші міста країни – Анкара та Стамбул. Перший – офіційна столиця Республіки та галасливий мегаполіс, що встиг застати світанок та захід сонця Античності. Друга – колишня столиця спочатку Візантійської імперії, а потім і Туреччини, культурний центр держави. Побувати в обох означає не тільки «поставити галочки» в особистому списку тревел-досягнень, а й надихатися національним колоритом, від концентрації якого тут захоплює дух.

Побачити класичний Схід з його традиціями, чарівними легендами та аскетичними степовими пейзажами можна, прокатившись містами та селищами Центральної Анатолії. Щоб було зрозуміліше, на яку екскурсійну програму розраховувати невелике уточнення: саме через цей регіон колись пролягав Великий шовковий шлях. У східній Анатолії фони трохи менш ефектні, проте тут знаходиться найбільше в Туреччині солоне озеро – Ван. Крім того, скласти власну думку про реальне, не відфотошоплене життя сільського етносу на Сході набагато простіше.

Тим, хто прибув у цю частину Азії не за прозою життя, а заради вічного свята, краще осісти на Анталійському узбережжі, де життя населення підпорядковане одній-єдиній меті – порадувати і задовольнити туриста, заразом розкрутивши його на приємні витрати. Класичний середземноморський клімат у поєднанні з теплим морем, листівковими руїнами грецьких полісів та засиллям розкішних і не дуже готелів – це саме те, що змушує тисячі росіян знову та знову повертатися на турецькі курорти.

Острови Туреччини – тема, що заслуговує на окрему статтю та самостійний туристичний маршрут. І мова не тільки про біломармурову Мармару та всіяні інстаграмними пляжами та християнськими церквами Принцевих островів. Прекрасний і загадковий Кекова, біля берегів якого ховається друга Атлантида, згаданий не в одному давньогрецькому міфі Бозджаада і ідеальний для рек-дайвінгу Терсане – досліджуючи ці та інші «шматочки» суші, можна зробити не менше дивовижних відкриттів, ніж блукаючи античними руїнами.

Клімат

Найкращий час для поїздки

У Туреччині яскраво виражені три основні кліматичні зони. Так, на узбережжі Егейського моря, у південних областях Мармари та у середземноморській частині країни панує субтропічний середземноморський клімат із спекотним сонячним літом та похмуро-дощовою зимою. Південь та південний схід Анатолії – це володіння континентального кліматичного режиму. Літні місяці тут по-степовому спекотні та посушливі, а зимові – холодні, з опадами у вигляді снігу.

На березі Чорного моря погодні умови дещо інші. Дощів тут, порівняно з рештою частин країни, випадає забагато, а літо не може запропонувати такої кількості спекотних днів, як, наприклад, липень на Середземноморському узбережжі. Проте тут м’які зими, що є типовою рисою для всіх зон з помірно-морським кліматом.

Оживати турецькі пляжі починають із кінця квітня – початку травня. Купатися цієї пори повноцінно не вийде – вода в морі не встигає прогрітися до комфортної температури. Зате є шанс погуляти по околицях і розслабитися в басейні готелю, що підігрівається. Червень, липень, серпень – місяці, коли морські курорти облягають легіони «пакетників». Вода до початку літа вже помітно тепліша, а на суші спека до +35 °С, так що якщо не лякають багатолюддя і повсюдна російська мова, приєднуйтесь до натовпів співвітчизників і обзаводьтеся шоколадною засмагою made in Turkey.

До вересня – середині жовтня «туристичний вавилон» на пляжах розсмоктується, що ознаменує початок оксамитового сезону. А ще восени ціни на житло та курортні радощі починають повільно знижуватися, що сподобається прихильникам економічного відпочинку. До речі, найпривабливіші знижки турецькі готельєри та ресторатори притримують до листопада, чим люблять користуватися німецькі та голландські пенсіонери.

Взимку в Туреччині доцільніше переміститися ближче до Стамбула, термальних джерел Карахаїті, Памуккале та Ялови, а також добре відірватися на гірськолижних курортах. Пам’ятайте, що мегазнижки з грудня по березень (якщо тільки ви прибули в країну не під Новий рік або Різдво) все ще в силі, а значить шанси від душі погасити і не залишитися з порожньою кредиткою досить великі.

Міста в Туреччина

Переглянути всі міста (30)

Анталія

Місто Анталія (Antalya) – безперечно, найзнаменитіший середземноморський курорт Туреччини. Місто розташувалося на півдні країни, на[...]

Белек

Місто Белек (Belek) — невелике курортне містечко, що динамічно розвивається, на середземноморському узбережжі Туреччини. Цей[...]

Бодрум

Бодрум – знаменитий турецький курорт на Егейському морі, розташований у провінції Мугла. Місто знаходиться на[...]

Гьочек

Стамбул

Місто Стамбул (Istanbul) – найбільше місто Туреччини, яке велично розкинулося на берегах протоки Босфор. Цей[...]

Фетхіє

Курорт Фетхіє – мальовничий курорт Туреччини, розташований на південному заході країни, де проходить незрима межа[...]

Курорти Туреччини

Умовно курорти країни можна поділити на морські та геотермальні. Перші росіянами схожі вздовж і впоперек, але при цьому як магнітом притягують нових і нових адептів «пляжного дзена». Щоб накупатися в Середземному морі і зробити запаморочливе селфі з майданчика смертників в Іч-Калі, ласкаво просимо до бюджетної, космополітичної та перенасиченої барами Аланії. Хочеться бути в центрі уваги і курортної тусовки, не позбавляючись товариства співвітчизників – вам на галькові (але найчастіше засипані піском) пляжі Анталії та Кемера.

Затишний та пафосний Белек орієнтований на солідніший контингент, тому якщо цінуєте преміальний спа-догляд, гольф-клуби, вишуканий сервіс та інстаграмні пляжі – вам тут будуть раді. Відносно недорогий та екологічний Сіде сподобається шукачам спокійних сімейних місць, чия основна мета – скупатися, засмагнути до рівня мулату та тісно познайомитися з меню міських кафе.

Якщо середземноморські курорти у вашому послужному списку пройдений етап, загляньте на Егейське узбережжя Туреччини. У такий любий європейцями і яхтсменами всього світу Мармаріс, у романтичний Фетхіє з його казковими бухтами та блакитним морем, у клубно-дискотечний Бодрум. Чудове поєднання екологічних пляжів і захоплюючої ексурсіонки пропонує Олюденіз, в Сарігермі панує атмосфера, що утихомирює, а в Даламані чудова природа і ціла купа яхт-центрів.

Чорноморське узбережжя Туреччини для російського відпускника скоріше екзотика, але й тут можна зробити масу відкриттів, благо на архітектурні старовини та мальовничі краєвиди регіон не бідний. Наприклад, у портовому Трабзоні можна не лише просмажитись на міських пляжах, а й поповнити список побачених пам’яток християнськими соборами та монастирями (не пропускаємо знамениту Айя-Софію). Чудової чистоти берег із золотистим піском, що для чорноморської Туреччини рідкість, і середньовічну фортецю, що пристойно збереглася, слід шукати в Синопі. Відверто «європеїзований» Самсун порадує сезонними фестивалями та приємними поглядами околицями, де розташувалися симпатичні пляжі.

З метою поправки здоров’я розумніше перебратися ближче до термальних та бальнеологічних курортів. Наприклад, у Кангал, джерела якого зарекомендували себе як найкращі «цілювачі» псоріазу. Або на розпіаренний Памуккале, де знаходиться цілий лікувальний парк природного походження – видовбані в гірській породі соляні ванни мають ефектні тераси. Підлікувати очні, легеневі та шлункові недуги можна також у гарячих джерелах Ялови.

Центр таласотерапії та бальнеолікування – Афьон, приваблює гостей неповторною атмосферою турецької глибинки, якою вона була до того, як місцеві бізнесмени розвідали золоту жилу пляжного туризму.
Швидке та ефективне порятунок від шкірних та гінекологічних хвороб обіцяють термальні комплекси Бурси. У цілющих джерел Балчови власна оригінальна реклама, що нагадує гостям, що в цих купальнях оздоровлювалися ще римські легіонери.

Гірськолижний відпочинок

Гірськолижні комплекси Туреччини – оптимальний варіант для тих, хто поки що фінансово «не тягне» швейцарські Альпи, але не готовий відмовляти собі в задоволенні політати по засніжених схилах. Додаткові плюси зимового відпочинку – приємні ціни на готелі та послуги та спа-комплексів, можливість неспішно насолодитися екскурсіями, поки решта туристичної братії нудиться в очікуванні пляжного сезону, а також старий добрий «все включено», доступний цілий рік.

Середня тривалість спортивного сезону у горах – 3 місяці. Починати тестувати лижі та сноуборди у Туреччині можна не раніше середини грудня, а закінчуються катання у більшості комплексів вже до середини березня. До речі, не чекайте божевільних треків – траси в країні добротні, але без екстремальних перепадів висот.

Найбільший гірськолижний курорт Туреччини – Улудаг, розташований на території однойменного парку. Загальна довжина трас комплексу – 20 км. Є зелені, сині, червоні траси і навіть одна чорна – спеціально для найвідв’язніших лижних профі. Досить молодий комплекс, що вже встиг зібрати армію шанувальників – «Паландокен». Снігу на його території завжди багато, за що варто дякувати не тільки кліматичним особливостям регіону, а й сніговим генераторам, яких тут надміру. Інфраструктура біля містечка теж на найвищому рівні. Ну і головний плюс у карму курорту – тренування Національної збірної Туреччини, які відбуваються саме у «Паландокені».

Найтриваліший лижний сезон у Каппадокії – на «Ерджієсі». Розсікати на сноубордах по тутешніх схилах можна з листопада до травня, благо загальна протяжність трас давно перевалила за 100 км, а витягів вистачає на всіх. На сході країни заховано ще одного молодого, але амбітного комплексу «Сарикамиш». Їздити сюди краще компанією або сім’єю, оскільки перепади висот скромні (всього 530 м) і придатні навіть для дитячих покатушок.

У професійних сноубордистів та біатлоністів у Туреччині є своє улюблене місце – «Карталка». Курорт жвавий, з добрими трасами всіх ступенів складності та масою цивілізаційних благ: від готелів до магазинів. Лижникам-початківцям розумніше осісти в «Сакликенті». Траси тут короткі, підйомників всього кілька штук, але цього цілком вистачить, щоб почати вивчати основи катання.

Турецька кухня

Свої основні спеціалісти турки запозичили у греків, арабів, албанців та мешканців країн Кавказу, тому якоїсь суперекзотики від місцевих ресторанів не чекайте. Традиційне турецьке меню – це червоне м’ясо, інколи замінене куркою чи індичкою, сезонні овочі (особлива шана – баклажанам, томатам та солодкому перцю) та ціле море різноманітної випічки, починаючи від кулінарної візитки країни – бублика сіміт та закінчуючи місцевою «реплікою».

М’ясо в Туреччині вважають за краще смажити, іноді попередньо провернувши через м’ясорубку і охрестивши смачним слівцем – кебаб. Кебаби можуть бути як у вигляді тефтелек (кефте), так і просто насаджені на рожен одним шматком, а то й налаштовані пелюстками (іскендер-кебаб). Від персів до турків перейшла гаряча любов до мези – гострих овочевих закусок та соусів.

Супи в цій частині Азії варять густі та ґрунтовні. Постарайтеся напроситися до місцевих господинь на мерджимек (чечевичне юшка), ішкембе (суп із потрухів), тархана чорбаси (перша страва на основі сушених трав та томатного порошку). З салатів у кафе переважає турецька класика жанру: чобан (помідори, цибуля, солодкий перець, огірки та бринза) та патлиджан (салат з баклажанів).

Завзятим ласунам у Туреччині краще тримати себе в руках – цукру та меду в національних солодощах забійні дози. Купа сортів пахлави і ще більше різновидів рахат-лукума, пишмання, що розпадається на ламкі нитки, таюча халва, нашпигований горіхами джезер’є і тулумба, що витікає маслом – витримати такий удар зможе тільки залізна підшлункова. З напоїв пропонуються чай, кава і айран. Любителям перекинути стаканчик чогось гарячіше зазвичай рекомендують скуштувати раки (анісова горілка) або сухого вина місцевих виробників.

Що стосується місць, де слід поїдати і випивати перераховану смакоту, то це як класичні ресторани, так і невеликі харчівні сімейного типу, що спеціалізуються на одній, від сили – парі страв. Так, за шашликом і кебабами всіх видів необхідно йти в «кебабчі», морепродукти знайдуться в кафе «балик локантаси», ну а побурчати від насолоди над шматком місцевої варіації піци найприємніше в «підеджі».

Де зупинитись

Житло в Туреччині розраховане на будь-які потреби, статки та амбіції. Крім звичних готелів різного ступеня «зірковості», в країні є і бюджетні варіанти розміщення на кшталт кемпінгів або так званих будиночків для трекерів, розташованих у наймальовничіших куточках країни, якими пролягають популярні маршрути екотуристів. Щодо п’ятизіркових курортних готелів, то основна їх частина працює цілий рік, особливо якщо це якийсь спа-резорт, чиї добробут підживлюють термальні джерела.

Корисно знати: турецькі готельєри все частіше замовляють про те, щоб відмовитися від системи «все включено», яка невигідна державній економіці. Але поки всі шанси скуштувати радостей місцевого all inclusive, а також його більш прокачаного різновиду з приставкою super або ultra у російського туриста є.

Відносно недорогі варіанти розміщення – приватні пансіони та готелі без зірок. Тут все скромно, просто, але цілком пристойно, якщо виникла потреба в глобальній економії. Ідеальний компроміс для невтомних тусовщиків, які прибули на море підняти собі настрій божевільними вечірками та коктейльними марафонами – клубні готелі (HV). Принадність їх насамперед у великих володіннях, на яких розмістилися власна ділянка пляжу, ціла купа барів, а також кінотеатри з ресторанами, на обхід яких легко витратити якщо не всю відпустку, то добру половину.

Ще один різновид курортного житла – європейські готелі. Ні, самі заклади належать не європейцям, просто в них люблять зупинятися західні туристи, а це накладає на атмосферу свого відбитка. Зокрема, персонал закладу пристойно розмовляє англійською та німецькою, а кухня та культурно-масові заходи адаптовані під європейські уподобання.

Горезвісне “все включено” у іноземців популярністю не користується. Найчастіше вихідці з країн Скандинавії та західної Європи воліють напівпансіон або взагалі обмежуються сніданком. Де шукати європейські готелі? Насамперед у Мармарисі, Сіді, Кушадаси, Олюденізі та Бодрумі. Зазвичай на відпочинку німці та голландці або впадають у відверту скнарість, вибираючи найдешевші «двозіркові», або шикують відчайдушно, зависаючи в спа-комплексах VIP-класу.

Відпочинок з дітьми

Дітям у Туреччині раді скрізь – у готелях, ресторанах, магазинах. Турецькі авіалінії пропонують стандартні знижки на дітей: 90% для малюків віком до двох років, 50% – для дітей 2-12 років.

На узбережжі Туреччини є все, щоб діти були щасливими: сонце, фантастичні пляжі, тепле море, професійна анімація в готелях. Турки люблять дітлахів, вміють зайняти їх, терпимі до шаленої поведінки навіть у ресторанах. Біля входу в мечеть допоможуть розв’язати шнурки на черевиках малюка, піднімуть сходами коляску – їх не треба просити, вони зроблять це самі. І звичайно, є забави, які особливо приваблюють дітлахів.

Хлопчикам і дівчаткам подобаються мечеті з просторими внутрішніми дворами, фонтанами, бризки яких розлітаються навколо, вікнами, в які можна заглядати, підвіконнями, на які можна залазити. Дітям тут необов’язково бути серйозними та молитися.

Більшості юних гостей сподобаються курорти Егейського та Середземного морів із прекрасними пляжами та пішохідними зонами у центрі міста. Мабуть, найбільше запам’ятається Сіде. Східна Туреччина менш придатна для відпочинку з потомством – надто великі відстані, дуже тривалі переїзди.

Безпека

Турки гостро реагують на образу почуття національної гордості та релігії, тому жодного поганого слова про Ататюрку та іслам, а також жодних неповажних жестів щодо державного прапора. Якщо зібралися заглянути в мечеть, не забувайте про правильний одяг: жінки покривають голову і надягають довгу спідницю, а чоловіки змінюють пляжні шорти та борцівку на сорочку та штани. Причому і першим, і другим перед входом до святилища необхідно роззутися.

Найбезпечніші місця в Туреччині – це за визначенням великі курорти, де працює величезний штат поліцейських, які цілодобово патрулюють вулиці. Копію паспорта краще завжди мати при собі. Останнім часом пред’явити документ місцеві правоохоронці вимагають дедалі частіше. А от дрібного крадіжки в країні поки що не можуть позбутися, тому в готелі краще орендувати сейф, якщо привезли із собою щось цінне, ну а на вулиці за особистими скарбами та гаджетами доведеться стежити в обох.

Представницям прекрасної половини краще не відгукуватися на заклики турецьких мачо випити філіжанку кави, якщо не потрібні пригоди інтимного характеру. А чоловікам розумніше нівелювати будь-які конфлікти з місцевими – у бійці турки завжди викликають «підмогу». Великі ДТП на турецьких курортах, на жаль, не рідкість (непрофесійність водіїв + особливості національної їзди), тому обережно підходьте до вибору екскурсійного транспорту, віддаючи перевагу солідним компаніям та відмовляючись від послуг приватників. В крайньому випадку витрачіться на таксі – їхні водії досвідченіші та обережніші.

Окрема тема – їжа в дешевих готелях та кафе, де на стіл нерідко виставляються вчорашні та завітряні страви. Зазвичай несвіжість маскується великою кількістю спецій і соусів, тому якщо ваш кебаб плаває в пряній підливі, швидше за все, він занадто довго живе на цьому світі.

Транспорт

Подорожувати Туреччиною можна літаком, поїздом, міжміськими автобусами та долмушами (національний різновид маршруток). Повітряне сполучення між містами забезпечують компанії Onur Air, Turkish Airlines та Pegasus Airlines. Аеропорти, що приймають внутрішні авіарейси, є у Стамбулі, Анкарі, Бодрумі, Даламані, Ізмірі.

Лайфхак відпочиваючим: суботні та недільні авіарейси – найзавантаженіші та найдорожчі, тому вибирайте для внутрішніх перельотів будні дні.

Варіант подорожі поїздом теж має місце бути. Щоправда, доведеться змиритися з тим, що залізнична мережа охоплює не всі популярні курорти. Зокрема, їхати зі Стамбула до Анкари чи Ізміру до Памуккалу поїздом цілком комфортно. А ось в Анталію та Аланію залізницею вже не дістатися.

Міжміський автотранспорт представлений комфортабельними автобусами, що належать великим перевізникам, та скромними долмушами, якими володіють переважно приватні особи. Перші зручніше тим, що ходять за розкладом та обладнані кондиціонерами та Wi-Fi-модулями. Другі приваблюють своєю доступністю та всюдисущістю – автобуси між маленькими курортними селищами не курсують, залишаючи цю нішу маршрутками.

Внутрішньоміська транспортна система Туреччини представлена метрополітеном (Анкара, Стамбул), автобусами, долмушами та таксі. У колишньому Константинополі можна також покататися трамвайчиками.

Оренда авто

Щоб взяти машину напрокат у Туреччині, знадобляться закордонний паспорт, права водія (можна російського зразка) і кредитка з достатньою сумою для блокування застави. Мінімальний вік водія – 21 рік, стаж водіння – від одного року.

Найдорожчі представництва бронювання знаходяться традиційно в аеропортах та при готелях, дешеві – у крихітних офісах на віддалених від міського центру вулицях. Найбільш безпечно орендувати авто у конторах міжнародних прокатних компаній, але тоді потрібно змиритися із трохи завищеними тарифами. У дрібних прокатників пропозиції на порядок дешевше, але й ризику більше: страховка оформляється далеко не завжди, часто власник надає зовсім не ту модель транспортного засобу, яка спочатку бронювалася. Найбільш часті хитрощі місцевих прокатних фірм: вимога залишити паспорт замість грошової застави і бак з мізерною кількістю пального при передачі машини клієнту.

Найоптимальніший варіант оренди – перед поїздкою вивчити сайти-агрегатори типу та вибрати відповідну в ціновому відношенні модель. Краще заздалегідь забронювати машину, що сподобалася на сайті, оплативши бронь і роздрукувавши ваучер, який після прибуття в країну пред’являється представнику прокатної організації.

Ситуація з дорожнім покриттям у Туреччині загалом нормальна, але майте на увазі, що деякі магістралі тут платні. Відповідно, для подорожей доведеться купувати наклейку-перепустку HGS (у більшості міжнародних прокатників вже включено у вартість оренди), які продають у поштових відділеннях НІГ. Не зайвим буде і придбання розширеної страховки SCDW – традиції водіння турецьких водіїв поки що далекі від ідеалу.

Паркування у великих містах є як платні, так і безкоштовні, але зупинка у межах історичного центру курорту – це майже завжди додаткові витрати. До речі, хитрувати і паркуватися в недозволеному місці, сподіваючись заощадити, краще не намагатися – турецькі евакуаторники реагують оперативно.