Бельдібі

Бельдібі можна назвати молодим курортом, адже туристична інфраструктура почала складатися тут лише у 90-х роках минулого століття. Перші з збудованих тут готелів все ще забезпечують гідний рівень сервісу, але вже губляться на тлі нещодавно зведених розкішних курортних комплексів. Якийсь час Бельдібі традиційно позиціонувався як тихий сімейний курорт, але в останні роки розважальні програми, які пропонуються в нових готелях, нічні клуби, дискотеки на березі моря почали залучати все більше молоді.

У курортному селищі відсутні якісь історичні пам’ятки, але в його найближчих межах лежать руїни овіяних легендами античних міст, пам’ятники археології, куди турагентства та приватні гіди організовують екскурсії. Околиці Бельдібі багаті і на природні дива: курорт примикає до національного парку, що охоплює гірський масив і прибережні території. Через парк прокладено піші туристичні маршрути. Тут можна також зайнятися альпінізмом, рафтингом, каньйонінгом.

Пляжі Бельдібі славляться своєю кришталево чистою водою та прекрасною інфраструктурою, над багатьма з них майорять Блакитні прапори. Є на курорті і відокремлені дикі пляжі, що сховалися в оточенні скель і приваблюють туристів-романтиків.

Місто Бельдібі розташоване на межі історичних регіонів, відомих в античну епоху як Лікія та Памфілія. У середині минулого століття в ареалі сучасного курорту проводились археологічні розкопки. Вченим вдалося виявити залишки поселень та артефакти, що належать до останніх століть I тисячоліття до нашої ери. Дослідження не були масштабними, тому про їхні результати сьогодні мало відомо. Ще давніші сліди перебування тут первісних людей знайдені в розташованій поблизу Бельдібі однойменній печері. Артефакти відносяться до епох палеоліту, мезоліту та неоліту.

Як курорт Бельдібі почав розвиватися на початку 1990-х. Перші невеликі готелі були зведені на місці крихітного селища, утвореного кількома родинами переселенців з Анамуру близько півтора століття тому. Адміністративно село належало Кемеру. Родючі землі, гаї апельсинових та гранатових дерев, що оточують Бельдібі, на той час коштували дуже дорого, на відміну від кам’янистої прибережної території, якої ніхто не цікавився. Сьогодні гальковий берег став буквально золотим. І якщо спочатку в Бельдібі переважали 3-зіркові готелі, то тепер найкращі території, на першій лінії біля моря, займають готельні комплекси рівня 4-5*, низка з них належить до топових у Туреччині. Деяким готелям з давніх-давен дісталися у спадок апельсинові гаї, що прикрашають ландшафт внутрішніх територій готелів.

Бельдібі розташований на південь від Анталії, від її центру до міста всього 25 км. Ще ближче, за 17 км, знаходиться Кемер. Бельдібі займає вузьку смугу, що тягнеться на 7 км вздовж моря, ефектно облямовану величними Таврськими горами. Деякі хребти височіють на 2000 метрів. Майже біля підніжжя гірських схилів прокладено швидкісну трасу Анталія – Кемер. Трохи на схід від Бельдібі, на відстані від берегової лінії, розкинулися приватні володіння, чиї господарі обробляють фруктові сади, вирощують овочі, містять овець.

З гірських схилів тече швидка річка Бельдібі, що впадає в районі курорту Середземне море. Вона дала назву селищу, а також розташованій неподалік стародавньої печери. Вхід у печеру знаходиться у східних межах національного парку «Олімпос-Бейдаґлари». Портал у підземеллі прихований завдяки нагромадженням скель, що усеює гірські уступи, що спадають до моря. Парк займає територію майже 34,5 гектара. Він простягається паралельно до морського узбережжя, від південно-західного району Анталії до мису Гелідонія, який вважається однією з кращих видових локацій прокладеного тут знаменитого пішохідного маршруту «Лікійська стежка».

Курорт включає три невигадливо пронумеровані райони – “Бельдібі-1”, “Бельдібі-2”, “Бельдібі-3”. Нумерація відповідає близькості до берегової лінії. Перший район – найближчий до моря, другий займає ліву частину головної вулиці селища, що носить ім’я Ататюрка. Третій район ще віддаленіший від пляжів, він розташований на пагорбах поблизу траси Анталія – ​​Кемер.

Як і на більшості курортів Туреччини, пляжний сезон у Бельдібі триває з травня до середини жовтня, хоча найнетерплячіші та загартовані туристи приїжджають сюди вже у квітні. Цієї пори вдень повітря нерідко прогрівається до +20 °С, а температура морської води біля берега становить близько +18 °С. У травні тут уже зовсім тепло, але спека ще не настає. Вдень стовпчики термометрів коливаються біля позначки +25 °С, вночі температура опускається до +14…+15 °С. Вода прогрівається до +21 °С.

У червні стає по-справжньому спекотно: близько +30 °С, а з середини липня в Бельдібі панує виснажлива спека: вдень температура повітря не пускається нижче +33 °С і нерідко досягає 40-градусної позначки. Серпень такий же спекотний. Влітку вода на пляжах Бельдібі дуже тепла: +27…+29°С.

У вересні температура повітря та води на курорті знижується лише на пару градусів. Спека відступає лише у жовтні. У першій декаді цього місяця відпочивати у Бельдібі дуже комфортно. Температура повітря у цей час становить близько +26 °С, води – близько +25 °С. У жовтні тут особливо багатий вибір недорогих овочів та фруктів, а ціни на проживання та екскурсії відчутно знижуються. З середини місяця на морі періодично здіймається вітер, і купатися вже важко. Вітра погода утримується до кінця листопада.

Зима у Бельдібі тепла: вдень +14…+16°С, вночі зазвичай +7…+8°С.

Огляд місцевих визначних пам’яток не займе багато часу. Пам’ятники сивої старовини в Бельдібі відсутні, а з сучасних будівель погляд можна зупинити хіба що на мечеті та стилізованій арці, що прикрашає в’їзд у курортне селище.

Мініатюрна сучасна мечеть розташована поблизу міського пляжу. Її доглянута територія, що потопає у розкішній зелені, відгороджена від дороги парканом із хвірткою. Від неї в мечеть веде викладена плиткою доріжка, облямована пальмами. Інтер’єри мечеті оформлені ультрамариновою керамічною плиткою. Вхід сюди доступний кожному.

Псевдоантична арка з’явилася на в’їзді до Бельдібі на початку 2000-х. За задумом місцевої влади, споруда була покликана хоч якось заповнити повну відсутність тут історичних пам’яток. Деякі гіди не ставлять акцент на тому, що це сучасна споруда, через що багато туристів роблять тут селфі, перебуваючи в повній впевненості, що фоном їм служить пам’ятник старовини, що дивом зберігся.

У пошуках ефектних гірських пейзажів можна вирушити вгору вздовж звивистого русла річки Бельдібі, що тягнеться на 5 км. Буде краще, якщо в цьому сходженні вас супроводжуватиме провідник, оскільки є ризик заблукати. До кінця літа річка практично порожниною пересихає, і її кам’янисте ложе стає схожим на давню бруковану дорогу, прокладену у високих горах, що майже закривають небосхил.

Найближча до Бельдібі значна пам’ятка – це однойменна печера. По дорозі до неї знаходиться давно занедбаний тунель. Раніше через нього пролягала стара траса Анталія – Кемер. Тепер біля арочного входу в тунель, за яким височить гірський схил, часто фотографуються туристи.

Відвідування печери принесе задоволення любителям природи та історії. Під час археологічних досліджень тут було знайдено наскельні малюнки епохи палеоліту, а також залишки керамічних виробів, знаряддя праці та інші артефакти, які сьогодні можна побачити в Археологічному музеї Анталії.

Знайти печеру непросто, тому бажано придбати мапу місцевості, а краще – попрямувати сюди з гідом. Платити за вхід до підземного царства не потрібно. Спускаючись у печеру, слід бути вкрай обережним: за кількома ступенями, що ведуть донизу, знаходиться небезпечний урвищ. Сама склепінчаста печера невелика, шириною близько п’яти метрів. Вона складається із двох підземних гротів. Усередині досить сиро і прохолодно, так що для цієї подорожі вам знадобиться не тільки зручне взуття, а й одяг тепліший, також стане в нагоді ліхтарик.

Печера Бельдібі знаходиться на території національного парку «Олімпос-Бейдаґлари», ландшафтний вигляд якого формують гірський масив Олімпос, альпійські луки, гірський ліс із хвойними деревами та прибережні мішані ліси. У цих незайманих місцях живуть дикі кабани, ведмеді, олені; можна зустріти рідкісних букових куниць, диких котів, ящірок агама, гієн.

Над парком домінує гора Тахтали (Тахталідаг), що височіє на 2365 м над рівнем моря. Майже на її вершину можна дістатися на фунікулері-підйомнику. Гора Тахтали знаменита тим, що є найвищим на планеті піком, розташованим на такій близькій відстані від морського узбережжя. А канатна дорога Olympos Teleferik є однією з найдовших у світі, її довжина становить 4350 м. Цікаво, що для її спорудження спочатку довелося збудувати вантажний підйомник, який доставив на Тахталідаг тисячі тонн будматеріалів та агрегатів.

З оглядового майданчика на вершині гори відкриваються приголомшливі панорами на царство гір та морські простори. У сезон фунікулер-підйомник працює з 09:00 до 19:00, у період міжсезоння – з 10:00 до 17:00. Проїзд в обидва кінці коштуватиме 32€, за дітей до 16 років потрібно заплатити 16€, малюки до 7 років подорожують безоплатно.

Біля підніжжя Тахтали знаходяться руїни Олімпосу – античного міста, одного з найзначніших у Лікії. Археологічні роботи тут продовжуються, але вже можна уявити, яким був цей поліс, розглядаючи залишки величних воріт, акрополя, амфітеатру, водопроводу. Неподалік руїн античного міста розташовані курортні селища Олімпос і Чиралі, поряд з яким на схилі гори Янарташ століттями палає невгасиме полум’я. Дослідники вважають, що цей природний феномен надихнув древніх еллінів, що склали міф про жахливу Хімера, вогнедишне триголове страхіття. Тягне язики полум’я уособлюють місце загибелі монстра, убитого міфічним лікійським героєм Беллерофонтом, що піднявся над горами на своєму крилатому коні Пегасі.

Вчені встановили, що вогні горять через скупчення підземного газу метану, який постійно постійно просочується назовні крізь товщу гірських порід. Його горіння припинити неможливо: якщо ви гаситимете полум’я водою, воно розгориться знову в лічені секунди. Ночами заграва «вогнів Химери» добре помітна з суден, що проходять уздовж узбережжя.

Відпочиваючи в Бельдібі, не варто упускати можливості оглянути античний поліс Фазеліс, який також знаходиться на території національного парку «Олімпос-Бейдаґлари». Розкинувшись серед густого соснового лісу, він є одним із найпрекрасніших центрів археологічних розкопок у Туреччині. Верхівки піній, що м’яко шарудять над давньою брукованою дорогою, три затишні бухти з піщаними пляжами – мабуть, немає іншого так само ідилічного й відокремленого античного поселення, як Фазеліс, залишений жителями під час нашестя арабів. По колись величній головній вулиці, де зустрічається безліч підстав колон, приємно прогулятися до старої гавані, оглядаючи руїни театру, терм, агори. Там, де зараз стоять на якорі екскурсійні катери, близько 1900 років тому висадився римський імператор Адріан, якому присвячено парадну браму біля входу в старе місто. А затоки з порослими соснами берегами – колись три основні порти міста – приваблюють сьогодні любителів поплавати у прозорій воді.