Туреччина

Кемер (Kemer) – середземноморський курорт Туреччини, що розкидав свої помпезні готелі та компактні гестхауси біля підніжжя Таврських гір, в історичній області на південний захід від Анталії. Основний контингент цього куточку Турецької Рів’єри – наші відпускники, які прибули сюди, щоб погрітися та потусити на гальково-піщаних пляжах, протестувати місцевий all inclusive та надихатися гірським повітрям, просоченим ароматами хвої та цитрусових.
На відміну від більшого і пафосного сусіда Анталії, Кемер не такий галасливий і набагато менш динамічний, але все це зовсім не на шкоду туристичній інфраструктурі. Зате тут цікавіше природні пейзажі і краща екологія, що для курорту з такою відвідуваністю далеко не останні переваги.

Загальна інформація

Кемер – це одночасно і назва невеликого міста з населенням 22,5 тисячі осіб, і курортної зони, що об’єднала кілька приморських селищ і сіл. Тому коли читаєте відгуки про відпустку, проведену в Текірові, Гейнюку, Бельдібі, Кіріші та Чам’юві, майте на увазі, що йдеться просто про різні райони курорту. У цілому Кемер можна назвати універсальним місцем для емоційного перезавантаження, здатним задовольнити базові потреби будь-якого відпочиваючого. Тут вам і тепле, напрочуд прозоре море, і археологічні пам’ятники, і якщо не безмежні, то дуже непогані можливості для курортного шопінгу та дайвінгу.

З клубним життям та розвагами у Кемері теж повний порядок, але це не означає, що на узбережжі панує розгульна атмосфера нічних дискотек та пінних вечірок. Зовсім навпаки: багато районів є тихими і спокійними містечками, придатними для розміреного сімейного відпочинку в стилі «з готелю – на пляж і назад». Крім того, після Анталії Кемер – другий з «найросійськіших курортів» Туреччини: практично в кожному готелі персонал не тільки розуміє великий, могутній, але і непогано на ньому висловлюється. Звичайно, все це скоріше з бажання зробити закладу рекламу та залучити додаткову клієнтуру, ніж з освітньою метою. Але погодьтеся, відпочивати за кордоном, не відчуваючи горезвісного мовного бар’єру, набагато приємніше, ніж щохвилини заглядати в розмовник у спробах правильно озвучити свої бажання.

Історія курорту

Території курорту було заселено ще VII столітті до зв. е. Тоді ці землі входили до складу Лікії – стародавньої держави, яка розташовувалась на місці сучасних Анталії та Мугли. Приблизно в 16 км від сьогоднішнього Кемера було засновано портове місто Фаселіс, закладене, за легендою, родоськими колоністами і стало розмінною монетою в політичних іграх сильніших держав. Так, наприклад, у різні епохи Фаселіс здавався на милість перських завойовників, Олександра Македонського, династії Птолемеїв та римських сенаторів.

До XX століття від стародавнього порту не залишилося нічого, крім величних руїн та невеликих селищ, розкиданих у межах курорту. Один з них під назвою Ескік прославився тим, що постійно страждав від селевих потоків, що знищували будинки селян і заболочували місцевість. 1910 року турецький уряд вирішив боротися з природною стихією за допомогою будівництва огорожі. У результаті вже через шість років селище сховалося від гірських схилів за масивною кам’яною стіною і було перейменоване в Кемер, що в перекладі з турецького означало «пояс».

До середини XX століття колишній Ескікей залишався звичайною турецькою глушиною: сухопутного сполучення з селищем не було і дістатися до нього можна було тільки морем. Лише на початку 90-х, після того, як сюди було простягнуто шосе, що з’єднало населені пункти узбережжя, Кемер почав активно засмучуватися і нарощувати курортну інфраструктуру. Саме в цей період місто відкрили для себе відпочиваючі з Росії та країн СНД, які досі залишаються завсідниками місцевих пляжів і головними поціновувачами національного турецького сервісу.

Клімат Кемера

Найкращий час для поїздки

Клімат Кемера є середземноморським, але вплив мусонів тут слабший, ніж у сусідній Анталії, так що дощі та похмура погода для курорту – рідкість. Літо в Кемері сухе, безвітряне і жарке (у розпал сезону – близько +40 ° С в тіні), тому і вода в морі прогрівається до рекордних +26 ° С. Відкриття купального сезону в цій частині Середземномор’я відбувається у травні, хоча основне засилля туристів припадає на найспекотніші місяці на рік, тобто на липень та серпень.

Кемерський вересень дуже теплий, тому концентрація відпочиваючих на місцевих пляжах є досить високою. Рідіти туристичний «мурашник» починає з перших чисел жовтня, а до кінця місяця курорт залишають останні дайвери та мисливці за гарною засмагою. Весна в Кемері приголомшлива, але тільки з погляду любителів природної краси. Курорт у цей час року відходить від зимової сплячки, тож, приїжджаючи на відпочинок наприкінці квітня – на початку травня, готуйтеся до ситуації, аналогічної тій, яку І.І. е. Рєпін зобразив на своїй картині «Не чекали». Ну а якщо конкретніше, то упокоритеся з холодними басейнами в готелях і тим, що більшість кемерських дискотек та точок громадського харчування буде під замком.

Готелі Кемера

Розташування готелю в Кемері розумніше вибирати, спираючись на власні очікування від курорту. Хочеться тихого сімейного відпочинку далеко від галасливих дискотек і ближче до природи? Рушаємося на північ від центру міста – до Текірової. Тут вам і цитрусові гаї, і спритна гірська річка-ручок, і затишні бухти з фантастичними печерами. Пляжі в цій частині курорту в основному галькові, хоча знайти ділянку з м’яким пісочком (зазвичай, привезеним місцевими готелями) не так вже й складно.

Що стосується нічного життя, то в Текірові вона є, але якщо хочеться справжньої відв’язної тусовки, краще все-таки вибрати сам Кемер. За законом жанру, найкращі нічні клуби та дискотеки концентруються у центральній частині курорту. Крім того, саме в Кемері розташовуються магазини та сувенірні лавочки всіх мастей, а також порт, з якого вирушають до своїх міні-круїзів екскурсійні яхти та стилізовані піратські кораблі.

У Бельдібі – курортного селища, розташованого приблизно за 17 кілометрів від Кемера, – свої переваги. А саме: гірське повітря, просочене ароматом хвої (непрохідні соснові хащі додаються), чистенькі пляжі при готелях, серед яких загубилася і парочка диких місць для купання, і відсутність метушні. До незначних недоліків району можна віднести хіба що вузьку берегову лінію та наявність валунів, що заважають заходу у воду на ділянках пляжу, не закріплених за готелями.

Відпочити скромно та тихо можна і в Гейнюку. Мальовничі бухти, піщані пляжі з гальковою кромкою, велика кількість кафе та сувенірних магазинів, а також річковий каньйон у Таврських горах та готель-корабель Queen Elizabeth Elite Suite Hotel & Spa – все це типовий Гейнюк. Єдине – вибирати місце проживання краще у центральній частині курорту, оскільки ближче до околиць його доглянутість плавно знижується.

Селище Кіріш, відрізане від Кемера скелястим уступом, мабуть, найкраще місце, куди можна втекти від шуму та метушні центральної частини курорту. У плані нічного життя і розваг тут все більш ніж скромно, а от запаморочливих пейзажів, гірського повітря і пляжів з привізним піском, що засмоктує по щиколотку – скільки хочеш. Втім, гостру нестачу розважальних закладів легко заповнити у тому Кемері, до якого з Кириша – кілька хвилин на маршрутці.

Селище Чамьюва належить до міні-курортів Кемера, але від незатребуваності не страждає. По-перше, на його території розташувалася головна визначна пам’ятка турецького узбережжя – Райська бухта, де ночами розігрується фантастичне світлове шоу, яке влаштовується молюсками. По-друге, тут теж є гори і велика кількість південної рослинності, що перетворюють селище на чарівне та затишне місце.

Корисно знати: незалежно від ступеня зірковості переважна більшість готелів Кемера розташовується на першій лінії пляжу, так що нарізати кілометри, щоб поринути в море і позасмагати, тут ніколи не доводиться.

Істотної різниці між турецькими чотиризірковими та п’ятизірковими готелями немає. Як перші, так і другі мають велику територію і переважно власну обладнану ділянку пляжу, а також досить пристойні аквапарки. Проте, за відгуками, поки лідирують три курортні “п’ятірки”: “Karmir Resort & Spa” (Гейнюк), “Rixos Sungate” (Кемер) і “Crystal De Luxe Resort & Spa” (Бельдібі). Вся трійка працює за системою all inclusive. Бронювати номери в них доводиться щонайменше за півроку, а то й раніше.

Площі та інтер’єри кемерських «троячок» у рази скромніші. Проте місце для розміщення пристойного басейну їх власники все одно викроюють. Серед цієї категорії готелів найкраща репутація у Hotel Beydagi Konak (Гейнюк), Hotel Berke Ranch (Кемер), Arda Apart Otel (Кемер) та Viking Apart Hotel (Кемер).

Якщо вести мову про ціни, то в сезон двомісний номер економ-класу в одному з найфешенебельніших місць курорту коштуватиме 57-67 EUR. Ті ж умови в кемерській трійці вкладуться в 12-13 EUR. За 70 EUR у готелях середньої руки можна отримати вже цілі сімейні апартаменти, укомплектовані, крім стандартного набору «ванна, Wi-Fi, кондиціонер, сніданок», власною терасою з мальовничим краєвидом на море або гори.

Визначні пам'ятки

Для любителів гірських пейзажів та історичних руїн Кемер ідеальний. Так, наприклад, всього за 16 км від центру курорту знаходяться залишки того самого Фаселіса, з якого почалося заселення середземноморського узбережжя Туреччини. Виглядають міські руїни досить пристойно, тому вгадати в нагромадженнях каміння їхнє первісне призначення нескладно. Зокрема, у Фаселісі непогано збереглися фундаменти та кістяки стародавнього амфітеатру, римських лазень, акведуків та торгових площ.

Ще одні чудові руїни сховалися в курортному селищі Чирали (входить у курортну зону Кемера), на схилі гори Тахтали. Олімпос – лікійське місто, засноване у II столітті до н. е. і неодноразово витримував атаки місцевих піратів. На жаль, він не може похвалитися майже еталонною схоронністю Фаселіса, так що при огляді пам’ятки доведеться задовольнятися залишками кам’яної кладки храму, мосту і театрального майданчика.

У тих же Чиралах можна поблукати схилами гори Янарташ, відомої своїми «вічними вогнями». Справа в тому, що порожнечі тутешньої породи заповнені природним газом, що виходить на поверхню у вигляді невеликих містичних вогників. Особливо колоритно це природне явище виглядає в ранковий і вечірній годинник, щоправда, щоб насолодитися ним, доведеться заплатити за вхідний квиток – каса працює біля підніжжя гори. Якщо після милування «газовими пальниками» Янарташа пристрасть до сходження не зникла, перейдіть в національний парк Олімпос і відвідайте гору Тахтали – найвищу точку Південної Туреччини. За 10 хвилин підйому канаткою (в сезон працює з 9:00 до 19:00) ви отримаєте можливість оглянути околиці курорту з найвигідніших ракурсів, закінчивши міні-подорож на рекордній для узбережжя висоті – 2365 м.

Туристи, яким поїздки канатною дорогою здаються надто легкою пригодою, можуть влаштувати собі тест на витривалість і прогулятися до каньйону Гейнюк. Для цього прокотіться на долмуші до однойменного селища, попросивши водія зробити зупинку біля дороги, що веде до пам’ятки: просто промовте кодову фразу «каньйон Гейнюк», і вас зрозуміють. Ну а далі – кілька кілометрів екстремального променаду по ґрунтовці і милування гранатами, що дозрівають, і квітучими олеандрами. Фінальною точкою подорожі без супроводу гіда можна вважати гірські річки і озера, що розташувалися на початку каньйону, в яких приємно освіжитися після виснажливого походу. На цьому безкоштовна частина програми закінчується. Щоб заглибитися далі в надра каньйону, знадобиться спеціальне спорядження та послуги провідника, але за пристойну винагороду туристичне агентство готове надати у розпорядження відпочиваючих і перше, і друге.

До порівняно незбитих туристичних маршрутів можна віднести поїздку до селища Бельдібі з метою огляду однойменної печери. Колись тут виявили наскельні малюнки, залишені стародавнім художником, тож для турецьких археологів місце стало культовим. Пробиратися на територію історичної пам’ятки офіційно заборонено, але мисливців за пригодами цей факт не зупиняє. Має визначну пам’ятку прямо в селищі. Орієнтиром до неї служить поворот з траси D400 на стару дорогу до моря (від тунелю Чемдаг), якою доведеться пройти або проїхати трохи більше півкілометра. До речі, не переплутайте Бельдібі з іншою печерою, яка знаходиться на трасі «Кемер – Анталія» одразу за третім тунелем. Це місце жодної історичної та естетичної цінності не несе.

Приємно провести час, прогулятися крутими гірськими стежками та познайомитися з побутом та культурою тюркських племен можна в етнографічному парку Йорук. Основу місцевих експозицій складають домашнє начиння, національний одяг та ремісничі вироби корінних жителів, причому все це розміщується на мальовничій скелі просто неба. Вхід до парку платний, але вартість квитка, за кемерськими мірками, є символічною. Крім того, тут немає заборони на використання фототехніки і є можливість взяти участь у традиційному турецькому чаюванні з національними закусками. А ось від екскурсій в екопарк Текірова поки що доведеться відмовитися. Колись популярний об’єкт закритий і переживає не найкращі часи.

Пляжі в Кемері, як і у всіх селищах, що входять в курортну зону, галькові. Правда, останнім часом серед готелів стало популярно засипати кам’янисті ділянки берега привізним піском, тому якщо під ногами приємно хрумтить біла «мука», знайте, це постарався персонал місцевих резортів. При цьому захід у море на курорті та в його околицях завжди утворений гальковими розсипами, що забезпечують фантастичну прозорість води.

У самому Кемері пляжів два: міське та Місячне світло. Перший є доглянутою піщаною смугою з розвиненою інфраструктурою, з якої відкриваються ефектні види на довколишні гори. Теоретично пляж вважається безкоштовним, але насправді за кожною з п’ятірок першої лінії тут закріплена власна окрема ділянка берега. Відповідно, якщо ви не є постояльцем конкретного готелю, можете розраховувати тільки на платний лежак.

Цікавий момент: готелі кемерів прагнуть якось виділити власний пляжний інвентар, тому колір лежаків і парасольок у кожного з них свій.

Пляж Місячне світло відокремлено від міського мариною і може похвалитися майже стерильною чистотою, піщаним берегом та Блакитним прапором. Як і у випадку з центральним пляжем, тут є платна (прилегла до бару) та безкоштовна зона. З додаткових переваг Місячного світла можна відзначити пункти прокату скутерів та моторок, а також спорядження для серфінгу та параглайдингу.

Проте одним Кемером пляжний відпочинок на Турецькій Рів’єрі не обмежується. Цілком пристойні ділянки берега, відзначені Блакитним прапором, пропонує Текірова. Пляжі тут, як і в центрі курорту, «смугасті» (пісок або галька), але завжди чисті. Є в селищі і зовсім дикі місця для купання, що розташовуються в симпатичних бухточках, усіяних великими валунами. Зокрема, втомленим від багатолюддя готельних пляжів, буде корисно прогулятися стародавньою лікійською стежкою, що з’єднує Текірову і Чирали, де можна знайти зручні підходи до моря.

До речі, про Чиралах – це теж свого роду курорт, але вже не такий мейнстрімний, як інші селища Кемера. Природні галькові пляжі в цьому потопаючому в цитрусових і гранатових гаях селі завжди напівпорожні, а галасливі клуби та диско-бари офіційно заборонені. Проте частина відпочиваючих вважає своїм обов’язком відзначитися у цій відокремленій міні-версії раю. Пояснюється туристичний інтерес до селища просто: саме на пляжі Чирали відкладають свої яйця головасті морські черепахи (карета). Місця кладок грінпісівці зазвичай відзначають металевими пірамідками та камінням-голишами.

Пляжі Гейнюка, Чам’юви та Кириша мало чим відрізняються від узбережжя Кемера. Той самий пологий захід у море, ті ж пісок і галька під ногами, той же поділ на готельні та безкоштовні сектори. На їхньому фоні напівдикі пляжі в районі Фаселіса виглядають як мінімум екзотично (сідаємо на будь-який кемерський долмуш, що йде у напрямку Текірові, і уточнюємо у водія: «Антик Фазеліс?»). У давнину місто мало цілих три порти, які сучасні туристи перетворили на місця для купання. Так, найбільш підходящою для неквапливого сімейного відпочинку вважається південна гавань – єдина, що носить на собі відбиток цивілізації. Зокрема, тут є душ, туалети і навіть щось на зразок буфету. Полого, піщано-галькові підходи до води центральної гавані теж підходять для купання, але інфраструктура тут відсутня як така. Зате на березі є дерева, які чудово замінюють парасольки. Північний пляж Фаселіса вистелений великою і досить колючою галькою, тому відпочиваючих на ньому менше, хоча виглядає дуже романтично.

Курортні дайв-центри пропонують свої послуги з середини квітня і до середини жовтня і охоче мають справу як з профі, так і з «зануреними» початківцями. Досвідченим дайверам варто затриматися в районі Текірова, поряд з яким розташувалася бухта «Три острови» з її підводними печерами, що кишать різноманітними морськими мешканцями. Певної вправи вимагатиме і дослідження підводної печери «Кабарджик». Глибина тут пристойна, близько 18 метрів, але охочих зустрітися з барракудою та рибою-камінь це не бентежить.

Початківцям, які роблять свої перші занурення, підійде захищена від вітрів і течій бухта «Акваріум» між Кемером та селищем Кіріш. Не найскладнішим дайв-сайтом вважається і бухта «Маяк», відома своїм інфернальним тунелем, який виступає над морською гладдю, в який можна запливти. За бажанням можна також замовити екскурсію до місця аварії судна «Париж», яке затонуло біля берегів Туреччини 1917 року. Рек знаходиться приблизно за півтора кілометра від порту на глибині більше 20 м, тому вимагатиме наявності дайверського сертифіката не нижче AOWD.

У Кемері торгові точки поділяються на два типи: магазини з фіксованими цінами та приватні лавочки, в яких прийнято торгуватися до непритомності. І перші, і другі краще відвідувати самостійно, без залучення третіх осіб (службовців готелю, туроператорів), зацікавлених у власній комісії. Більшість курортних лавок розміщується на бульварі Ататюрка, тож за хутром, золотом та репліками дизайнерських сумок – сюди.

Зі світовими брендами в Кемері поки що туго (фейки – не в рахунок), зате тут є кілька магазинів з місцевою продукцією пристойної якості. Якщо потрібно причепуритися, зайдіть в LC Waikiki або DeFacto. За одягом європейських виробників доведеться покататися до селища Асланбуджак, де знаходиться найбільший торговий центр курорту «Мігрос» (не плутати з однойменним супермаркетом у Кемері).

Затаритись сувенірами і просто весело провести час можна на місцевих ринках. У вівторок у центрі міста працює текстильний базар. Сходіть сюди, якщо цікавитеся килимовими виробами та домашнім одягом. У п’ятницю можна з’їздити в Асланбуджак, де торгують десятки наметів із продуктами, предметами побуту та текстильним товаром. Правда, як і на базарі Куздері, тут більше місцевих, ніж туристів, тому не чекайте, що продавець зрозуміє вашу хорошу російську або погану англійську.

Не дуже дешево, проте на будь-який смак – приблизно так можна охарактеризувати кухню місцевих точок громадського харчування. Кемер, як і будь-яка туристична Мекка, швидко підлаштовується під потреби власних гостей, тому на околицях курорту повно забігайлівок як з національним, так і з європейським меню. Традиційні страви кемерських харчевень – це кебаб, баранина у всіх видах, постійне мезе (набір закусок з білого сиру, горіхів, йогурту, баклажанного салату, м’ясних та рибних кульок), пиріжки буряків та варіація на тему м’ясних тефтелек – кефт. З турецької кондитерки можна скуштувати пахлаву, пишмання, а також десятки різновидів лукуму. Тільки бажано без фанатизму: всі місцеві десерти від душі присмачені медом і цукром і розраховані на найстрашніших ласунів.

У ресторанах європейської та середземноморської кухні меню загалом стандартне. З м’яса – курячі та телячі стейки, з морепродуктів – кальмари, восьминоги, креветки та рибне асорті. Любителі фастфудного напрямку можуть податися до місцевого «Бургер Кінга», а перекусити піцею можна майже у всіх кафе, що спеціалізуються на середземноморській їжі, включаючи пляжний ресторан «Dakapo Beach». У плані гармонійного поєднання високої якості страв та атмосферності пальму першості продовжують тримати такі заклади, як Seasons, Captain Pirate та Pushkin Sea Food.

За стратегічним запасом вітамінів краще вирушити на продуктовий ринок Кемера, що на бульварі Ататюрка, неподалік міської мечеті. Місцеві та привізні овочі, фрукти, спеції, чай та солодощі тут – найходовіший товар. До речі, ходити по продукти краще ближче до вечора (базар працює до 20:00). З ранку продавці навмисне завищують вартість фруктів, і навіть при торгі вигода від покупки виходить відверто незначною. Зате після обіду на лотках з’являються нові, знижкові цінники, приємніші для гаманця. Так, наприклад, кілограм ринкового винограду в сезон коштуватиме 1,5 EUR, полуниці – близько 1,4 EUR, хурми – 1 EUR.

Кальян, національні шкіряні туфлі, розписний халат – найкращі докази того, що ви побували саме на турецькому курорті.
Бавовняна та бамбукова постільна білизна та рушники – бо непристойно дешево.
Гранатове вино Kutman Nar, гранатові соус та чай – смачно та незвичайно.
Лукум, пахлава, халва – для солодких спогадів про відпочинок.
Килимок або кераміка ручної роботи – дорого, але дуже красиво та автентично.
Портмоне або сумочку-ноунейм із натуральної шкіри.
Турецьке мило на основі олії оливи – недорогий та приємний презент із відпустки.

До уваги: ціни в кемерських магазинах вказані в турецьких лірах, але долари та євро місцеві бізнесмени також охоче беруть. Крім того, на ринках завжди знайдеться пара-трійка продавців, які приймають до розрахунку рублі і навіть гривні, але курс у них вкрай невигідний.

Сам Кемер – місто невелике, як і навколишні курортні селища, тому основні локації будь-якого з них легко обійти пішки. Якщо відпочинок у межах одного населеного пункту видається монотонним, можна побувати на кожному з міні-курортів, оскільки транспортне сполучення між ними добре налагоджено. Наприклад, вулицями Кемера та за його межами зручно роз’їжджати на долмушах (різновид маршрутки). До речі, водії люблять вивішувати прайс на поїздку відразу в трьох валютах – доларах, євро та турецьких лірах, тож якщо у вашій кишені не завалялася пара-трійка місцевих монет, згодяться і заокеанські купюри. Щоб покататися на долмуші, його доведеться спочатку зловити помахом руки, але робіть це на зупинках, промаркованих літерою D. Ходять маршрутки у високий сезон регулярно, з раннього ранку до пізнього вечора. Оплачується поїздка безпосередньо водієві.

Порівняно недороге в Кемері та таксі: машину легко ідентифікувати за стандартним жовтим забарвленням та шашечками. Стоянку довго шукати не доведеться: більшість авто дислокується на узбіччях популярних ресторанів, а також на перехрестях. Нескладно викликати машину з ресепшн готелю, а також з магазину. Власники курортних лавок охоче відгукуються на подібні прохання і діляться номерами таксомоторних компаній. До розрахунку місцеві таксисти теж приймають три валюти, але з курсом завжди мудрують на свою користь, тож якщо не хочете збагачувати вульгарних пройдисвітів, оплачуйте транспортні послуги турецькими лірами. До речі, на поїздки вночі у кемерського таксі подвійний тариф.

Коли не хочеться залежати від розкладу руху долмушів та настрою курортних таксистів, можна взяти авто в оренду. У Кемері працює кілька міжнародних прокатних компаній та ціла купа місцевих контор. Перші надійніші в плані гарантій та автопарку, але й вимог до клієнтів пред’являють більше, тоді як турецький приватний прокат є лояльнішим щодо документів. Наприклад, у більшості маленьких фірм погоджуються здати машину в оренду, навіть якщо у клієнта немає прав водія міжнародного зразка, правда, в деяких з них хитрують зі страховкою.

Часто власники прокатних контор вимагають сплатити заздалегідь дрібні страхові випадки на зразок подряпини кузова, проколу колеса та іншого, що пов’язано зі специфікою руху на курорті. Воно тут інтенсивне та досить безладне, оскільки правила кемерські водії не завжди поважають. Крім того, доведеться звикнути до систематичних поліцейських рейдів з метою перевірки документів – турки бояться терористів та перестраховуються. В іншому вимоги до водіїв на курорті стандартні: вік від 21 року, наявність прав та закордонного паспорта (у заставу не залишається).

За ціною оренда авто економ-класу в розпал курортного сезону обійдеться від 49 до 70-100 EUR (міжнародні компанії типу Europcar). Зазвичай у вартість входять необмежений пробіг, а також страховки від ДТП, угону та відповідальності перед третіми особами. Доба катання Кемером і околицями на машині класу люкс обійдеться вже в районі 300 EUR. Якщо дуже хочеться заощадити, але немає бажання пересідати на долмуш, можна помоніторити пропозиції приватних прокатних контор. Найчастіше вони більш привабливі розцінки.