Інсбрук

В Інсбруку мешкає 130 тисяч людей. Місту двічі випадала честь приймати зимові Олімпійські ігри – у 1964 та 1976 роках. Створена тут туристична інфраструктура відповідає найсучаснішим вимогам та постійно модернізується.

Потік мандрівників, які приїжджають до Тіроль, рік у рік зростає. Туристів приваблюють не лише чудові схили та краса місцевої природи. Інсбрук – стародавнє місто, відоме з XII століття, тому в самому місті та його найближчих околицях знаходиться багато історичних пам’яток та пам’яток. Насамперед, це гарний ренесансний замок Амбрас, в якому знаходяться портретна галерея династії Габсбургів та палата зброї.

Одним із символів Інсбрука вважають Тріумфальну арку (Triumphpforte), що замикає з півдня вулицю Марії-Терезії. Великою популярністю у туристів користується один із найкрасивіших храмів Тіроль – базиліка Вільтен, зведена в середині XVIII століття, старовинний храм Хофскірхе, Міська вежа та Золотий Дах, розташовані в історичній частині міста.

Мандрівники, що приїжджають в Інсбрук, люблять прогулянки Старим містом. Ця частина міста забудована красивими середньовічними будинками, на перших поверхах яких відкриті затишні кафе. Багатьом туристам подобається проводити час у відмінних барах та нічних клубах. Якщо придбати картку «Innsbruck Cart», більшість закладів, шоу та музеїв можна відвідувати безкоштовно.

По центру міста зручно пересуватися пішки, а щоб дістатися до віддалених пам’яток, гості Інсбрука користуються таксі, трамваями та автобусами. Зручно, що всього за 20 хвилин, за допомогою канатної дороги можна переміститися з Інсбрука в гори, звідки відкривається чудовий краєвид на міські вулиці та долину річки Інн.

За 15 років до настання нової ери до альпійських передгір’їв увійшли загони римлян під командуванням Друза і Тіберія – прийомних синів імператора Августа. З цього часу Тіроль перетворився на важливий для імперії транзитний регіон, через який проходила торгівля між північними та південними провінціями Стародавнього Риму.

Першу згадку про Інсбрук відносять до кінця XII століття, а статус міста поселення отримало в 1234 завдяки герцогу Оттону II Андекс-Меранському. Під владою представників династії Габсбургів Інсбрук жив із 1363 по 1665 роки. 1420 року, під час правління герцога Рудольфа IV, Інсбрук став столицею Тіроля. На початку XVI століття тут було засновано мануфактури, і місто перетворилося на один із головних центрів збройового виробництва в Європі. За Максиміліана I він нарощував свій політичний та економічний вплив.

Коли 1938 року Гітлер провів аншлюс Австрії, весь Тіроль став частиною Третього рейху. Лише 1955 року за рішенням країн-переможниць у Другій світовій війні Австрія набула статусу незалежної держави.

Інсбрук лежить у центрі Східних Альп, і гірські хребти дуже впливають на клімат міста. У літні місяці стовпчик термометра піднімається до +23…+25°С, а з грудня до січня тримається на позначках -1…+1°С, а в окремих випадках опускаючись до -4…-5°С. Зміна сезонів відбувається плавно. Більшість опадів випадає в три літні місяці.

Лижний сезон в Інсбруку триває з грудня до квітня. Схили, що оточують місто, поділені на вісім районів, які в зимовий час активно використовуються шанувальниками гірських лиж і сноуборду. Це Кютай, Нордпарк, Іглс/Пачеркофель, Глюнгезер, Шлік-200, Акзамер-Ліцум, Оберперфусс та льодовик Штубай. У кожному з курортних місць створені всі умови для занять гірськолижним спортом та зимового відпочинку – першокласні готелі, професійні гірськолижні та сноубордичні школи, прокат спорядження, дитячі садки, кафе, нічні бари, криті басейни та приміщення для занять різними видами спорту.

Переїхати з одного курортного селища до іншого нескладно на безкоштовних скі-басах. Поїздка до кожної з зон катання із центру Інсбрука займає від 15 хвилин до години. Зручно також і те, що на всі місцеві курорти діє єдиний скі-пас «Innsbruck Gletcher», і гостям Інсбрука залишається лише вибирати зручні схили та витяги.

Історична частина міста лежить між залізничним вокзалом та річкою Інн. Гості Інсбрука отримують велике задоволення, прогулюючись вузькими вуличками, серед старовинних будинків, збудованих кілька століть тому. Фасад кожної із середньовічних будівель зберігає власну історію.

“Зіркою” Старого міста вважають Золотий дах (Goldenes Dachl), який розташований на Herzog-Friedrich-Straße, 15. Таку незвичайну назву має старовинний будинок з триповерховим балконом, збудований на початку XV століття. Протягом століть цей будинок служив резиденцією правителів Тироля. У 1500 році, до дня одруження імператора Максиміліана I та Б’янки Марії Сфорца Міланської, архітектор Ніколаус Тюрінг прибудував до будинку триповерховий еркер. Його верхню частину прикрасили більш ніж 2,5 тисяч плиток позолоченої міді, і розкішний балкон засяяв у променях сонця.

Сьогодні, як багато століть тому, Золотий дах в Інсбруку вражає уяву. Розкішна королівська ложа виходить на невелику акуратну площу. Еркер багато декорований ліпниною, настінними розписами та різьбленням. У самій будівлі в наші дні знаходиться історичний музей, що розповідає про імператора Максиміліана I та інших представників династії Габсбургів. Крім того, тут розміщуються громадські організації та муніципальна установа, яка реєструє шлюби.

На ту ж площу, що й Золотий дах, виходить фасад дивовижної за красою будівлі – Будинки Хельблінга. Він був побудований в XV столітті, але декор у вигляді ліпнини в стилі рококо знайшов у 1730 році. Від розкішних прикрас, виконаних у вигляді квітів, раковин, фруктів та ангелів, важко відвести погляд. Будівля схожа на витончену скриньку, виконану в біло-рожевих тонах, і незмінно привертає увагу перехожих та фотографів.

У Старому місті можна також побачити іншу помітну будівлю – Міську вежу з годинником (Stadtturm), яка знаходиться на Herzog-Friedrich-Str., 21. Прямокутну в плані будову звели в 40-50-ті роки XV століття, а в XVI столітті до неї додали вигадливий бароковий купол. Туристи приходять до старої вежі через оглядовий майданчик, що розташований нагорі. Це місце, де намагаються побувати всі, хто хоче детально розглянути поєднання Старого міста і красиві дахи старовинних будинків Інсбрука. Оглядовий майданчик приймає відвідувачів щодня: з жовтня до травня з 10.00 до 17.00, а з червня до вересня з 10.00 до 20.00.

Головним храмом Інсбрука вважається кафедральний собор Святого Якова (Domkirche zu St. Jakob). Зовні ця барочна церква виглядає досить скромно і майже позбавлена декору, проте всередині вона просто потопає в розкоші. Високі склепіння підтримують кольорові мармурові колони з різьбленими капітелями. Стеля прикрашають фрески, сюжетом для яких стали події із життя Святого Якова. Старовинний орган багато прикрашений золотом. Головні святині собору – невелика ікона Діви Марії та кам’яний саркофаг ерцгерцога Максиміліана ІІІ з гарною надгробною пам’яткою.

У центральній частині міста зберігся придворний храм Хофскірхе (Hofskirhe Church), всередині якого можна побачити гробницю імператора Максиміліана I, що пустує. Будівництво церкви розтяглося на 80 років і було закінчено за часів правління ерцгерцога Фердинанда II. Оформлення храму довірили відомим художникам Альбрехту Дюреру, Петеру Фішеру Старшому та Олександру Коліну.

Головне місце тут займає прикрашений барельєфами імператорський саркофаг та статуя. Уздовж центрального нефа церкви можна побачити 28 скульптурних зображень предків імператора в лицарських костюмах. У храмі зберігається найбільший австрійський орган, зроблений відомим майстром Ебертом з Равенсбурга. Церква стоїть на Universitätsstraße, 2, і відкрита для всіх бажаючих з понеділка по суботу з 9.00 до 17.00, а в неділю та у свята з 12.30 до 17.00 (влітку – до 17.30).

Особлива гордість Інсбрука – цікавий музей фольклору Тіроля, який також знаходиться в межах Старого міста, на Universitätsstraße, 2. У ньому експонується багата колекція творів народного мистецтва Тірольського – національні костюми, предмети побуту, ремісничі вироби та прикраси. Любителі етнографії високо цінують інтер’єри бюргерських та селянських будинків, які повністю перевезли до Інсбруку з провінції. Цікаво, що оформлення традиційного тірольського житла повністю відповідає канонам XVIII-XIX століть. Музей відкритий для відвідувачів щодня з 10:00 до 18:00.

Там, де закінчуються квартали Старого міста, розмістився палац правителів Тіроль – Хофбург. Він починався із середньовічної фортеці і за кілька століть багаторазово перебудовувався. У наші дні імператорський палацовий комплекс виглядає чудово. Фронтони його фасадів прикрашають герби Габсбургів. Особливе враження на всіх гостей справляє просторий Парадний зал, який обрамляють ряди двоярусних вікон та висвітлюють масивні ковані люстри та настінні світильники. Туристи можуть потрапити до палацу щодня з 9.00 до 17.00.

Справжньою окрасою Інсбрука є старовинний замок Амбрас, збудований у ренесансному стилі. Він знаходиться на південній околиці міста – на Schloss Straße, 20. Туристи дістаються цієї популярної пам’ятки на шатл-басах. У нижній частині замку розмістилися колекції віденського Художньо-історичного музею, одного з найстаріших австрійських музеїв, заснованого ще в XVI столітті відомим покровителем мистецтв ерцгерцогом Фердинандом II Габсбургом. Крім того, в замку можна побачити унікальні експонати, що зберігаються у палаті зброї. Для відвідувачів замок Амбрас відкритий щодня з 10:00 до 17:00. У серпні, коли туристів найбільше приїжджає, на територію замку пускають до 18.00.

В околицях міста є ще один замок – Тратсберг, який має статус однієї з найкращих пізньоготичних фортець Європи. Замок був збудований у XIII столітті, щоб захищати кордони країни від нападу баварців. У пізніші часи імператор Максиміліан I використав його як мисливську резиденцію. У XV столітті Тратсберг сильно постраждав від великої пожежі, тому пізніше кілька разів його перебудовували. Туристи можуть відвідати замок із 10.00 до 16.00. Екскурсії сюди користуються популярністю, оскільки у Тратсберзі зберігся зал Габсбургів, мисливська зала, капела та арсенал. Щоб дістатися до замку, з міста на поїзді потрібно потрапити до Stans, а частину шляху, що залишилася, проїхати автобусом №4111 або №4125 (зупинка Schwaz Tratzberg‎).

Тим, хто хоче опинитися в горах, не доведеться витрачати багато часу на дорогу. Усього за 20 хвилин із центру міста усі охочі потрапляють на схили гори, висотою понад 2200 м над рівнем моря. Такі можливості надають підвісні вагончики канатної дороги Nordkettenbahn. З вершини відкривається чудова панорама Інсбрука. Тут завжди буває багато туристів: влітку – пішоходів, а взимку – лижників. Канатна дорога починається у барочному парку Хофгартен (Hofgarten), на околиці Старого міста. У цій зеленій зоні розбиті гарні газони та клумби, а на алеях з ранку до вечора можна зустріти вуличних музикантів.

Від першої станції Конгрес маршрут канатної дороги прокладено до станції Хунгербург, на висоту 860 м над рівнем моря. Якщо зробити тут пересадку, можна піднятися ще вище – до станції Хафелекар (2269 м). Зручно, що підйомники Nordkettenbahn обслуговують пасажирів цілий рік, за винятком кількох днів у середині весни та наприкінці осені, коли на канатній дорозі проводять технічне обслуговування.

На північній околиці Інсбрука розкинулася територія високогірного в Європі Альпійського зоопарку (Alpenzoo). Він знаходиться на висоті 750 метрів на схилах гори Бергізель. До Альпійського зоопарку люблять приходити і жителі міста, і туристи. Тут, за умов, максимально наближених до природних, містять близько 2000 тварин. У зоопарку не зустрінеш екзотичних мешканців пустель та саван. В Інсбруку можна побачити тільки тварин, які населяють Альпи, а також традиційну худобу тирольців – кіз, овець та корів. Зоопарк знаходиться на Weiherburggasse, 37, і відкритий для відвідувачів щодня з 10:00 до 17:00. Добираються сюди автобусом «Sightseer».