Авіньйон

Головна «містоутворююча» визначна пам’ятка Авіньйона – Папський палац, захований за кам’яним бастіоном, що передує вхід у місто. До речі, саме за цими зубчастими стінами знаходиться все найцікавіше для мандрівника. За майже дві з половиною тисячі років існування Авіньйон значно розрісся, зробивши крок за межі древнього форту, проте його історичний центр з архітектурними пам’ятками продовжує «утримувати» кріпосний вал.

Стара частина міста привабливіша і в плані інфраструктури. Сувенірні лавочки, ресторани, симпатичні міні-готелі та музеї – все це надбання саме історичного центру Авіньйона. З іншого боку, за стінами та вежами «папського гнізда» протікає Рона, яка може запропонувати не менш приємні видовища, починаючи від мальовничих околиць і закінчуючи готичними замками та цитаделями. Причому, щоб побачити всю цю пишність, далеко ходити не треба. На протилежному березі річки розташувався Вільнев-лез-Авіньйон з його велетенський форт і Картезіанським абатством Нотр-Дам-дю-Валь-де-Бенедіксьон.

Авіньйон – це, звичайно, не Лазурне узбережжя, де погоду робить виключно море, але всі чотири сезони тут виражені досить яскраво. Оптимальний час для відвідування міста та відпочинку на берегах Рони – період з липня по вересень, коли повітря прогріте до +24…+28 °С. З початком осені до Авіньйона приходять зливи, тому з кінця вересня по листопад місцеві гіди відпочивають, накопичуючи сили для нового туристичного сезону. Зими в Авіньйоні м’які, із середньою температурою +7…+8 °С, малосніжні і в цілому схильні до екскурсій.

Власну історію місто відраховує з IV століття до н. Тоді місце мало статус факторії та в адміністративному плані було частиною грецької колонії Массилії (сьогоднішній Марсель). Згодом Авіньйон неодноразово змінював господарів, переходячи то до римлян, то до галів, то до арабів, доки нарешті його території не відвоювали французькі монархи.

У XIII столітті невелике місто прогриміло на всю Європу. Внаслідок конфлікту між королем Філіппом Красивим та понтифіком Боніфацієм VIII Авіньйон майже на сімдесят років став папською резиденцією. Звичайно, переїзд глави католицької церкви з Риму в хоч і мальовничий, але глибоко провінційний Авіньйон був черговою політичною інтригою, яка підносилася як вимушений захід безпеки, але самому місту такі нововведення пішли на користь. Саме завдяки церковникам, які осіли в Провансі, в Авіньйоні розгорнулося будівництво масштабних будівництв: у місті з’явилися нові храми, будівля Папського палацу, а також розпочав свою роботу університет.

Після того як у 1378 році понтифіки знову перебазувалися до Риму, Авіньйон почав шукати себе в торгівлі, ткацько-красильному ремеслі та політиці. Останнє у місцевих жителів виходило найкраще, тому після 1815 року місто уславилося колискою ультрароялістів. У XIX столітті в Провансі проклали залізничні колії, і Авіньйон по-справжньому ожив. Крім того, французька влада всерйоз перейнялася збереженням його архітектурної спадщини (ті самі папські палаци), що викликало інтерес до міста з боку не тільки іменитих персон і паломників, а й звичайних мандрівників.

Практично всіма архітектурними багатствами місто завдячує «Авіньйонському полону пап» – періоду, коли понтифіки, що тимчасово залишили Рим, відбудовували на берегах Рони резиденції для себе і членів курії. Головне рукотворне нагадування про цю історичну подію – Папський палац (вартість відвідин – 12 EUR). Похмура кам’яна будівля включена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і в енциклопедіях фігурує як найбільший готичний палац Європи, хоча спочатку споруда зводилася як фортеця – отвори в стінах для поливання ворога киплячим маслом тому підтвердження. До речі, саме тут великий Петрарка був у сані духовної особи, коли познайомився з Лаурою.

Переважна більшість туристів їде до Авіньйона заради огляду папської резиденції та вже у другу чергу, щоб познайомитись із головним містом округу. Варто проте зауважити, що час, революції та війни для палацу не пройшли безвісти, тому, незважаючи на те, що зовні будівля виглядає помпезно-неприступно, всередині на багате оздоблення розраховувати не доводиться. Крім самого палацу, до папського комплексу входять ще дві вражаючі споруди – собор Нотр-Дам-де-Дом та Авіньйонський міст Сен-Бенезе. Велична церква в романському стилі була побудована в XII столітті, і це вже серйозна причина заглянути всередину. Тут же можна побачити дивом уцілілий у вихорі революцій настінний розпис, що нагадує відвідувачам про тлінність буття (сучасні страшилки відпочивають).

Міст Сен-Бенезе, а точніше ті чотири прольоти, що від нього залишилися, – одна з найвизначніших пам’яток Авіньйона. До речі, історія у споруди не менш захоплююча, ніж її вигляд, так що не заощаджуйте на хорошому гіді, який зможе захопити розповіддю про будівництво цієї солідної конструкції. Вхід на міст платний – 5 EUR, але можна заощадити та взяти комплексний квиток, що дає право на відвідування Папського палацу та Сен-Бенезе, що обійдеться дешевше – близько 14,5 EUR (дітям до 8 років – безкоштовно).

Важливо: у пік туристичного сезону та на момент проходження в Авіньйоні театрального фестивалю квитки на відвідування папського комплексу можуть дорожчати. Точну вартість екскурсії уточнюйте на офіційному сайті палацу: http://www.palais-des-papes.com

Окрім ошатно-вигадливого Нотр-Дам-де-Дом, в Авіньйоні повно церков і каплиць простіше. Це, наприклад, базиліка Сен-П’єр (чиста готика і нічого зайвого), церква Святого Агріколи (одне з найстаріших міських святилищ), храм Сен-Дідьє з фресками Франческо Лаурана та Целестинська церква (під плитами храму блаженний Петро Люксембурзький).

Неподалік головного міського собору, на скелястому майданчику, розбитий мальовничий парк Роше-де-Дом. Його друга назва – сад Роше-де-Дом. Тут можна абстрагуватися від грізного вигляду обителі понтифіків, погодувати качечок, а заразом оглянути околиці міста. Зокрема, з 30-метрової висоти Роше-де-Дом чітко видно величну Рону і місто Вільнев-лез-Авіньйон, що розташувалося на протилежному її березі.

Лайфхак для туристів: якщо плануєте одноденну поїздку до Авіньйона, постарайтеся вибрати для неї недільний день, щоб переконатися, що Франсуа Рабле охрестив місто «дзвінким» не просто так.

На свою частку уваги заслуговують і резиденції авіньйонських кардиналів, благо в розкоші екстер’єрів та внутрішнього оздоблення духовні особи себе не обмежували. Спеціально шукати «дачі» святих отців не доведеться – заходьте до будь-якого з великих міських музеїв і в 9 випадках із 10 не помилитеся. Так, наприклад, будівля музею Пті-Пале – це якраз одна з таких кардинальських резиденцій, де сьогодні зберігається знаменита «Мадонна з немовлям» Боттічеллі. Зали музею Кальве, в експозиції якого затесалися цікаві полотна Хаїма Сутіна, можуть розповісти багато цікавого про таємниці кардинальської династії де Камбре. Є в Авіньйоні і кілька невеликих музеїв-галерей, що належать приватним колекціонерам, – Лапідер, Ламберт, Англадон. Експозиції в них не найвидатніші, але точно не нудні.

Пам’ятка, яка першою зустрічає туристів, що під’їжджають до Авіньйона, – це фортечні стіни. Звичайно, виглядають масивні вежі та укріплення не зовсім так, як за часів своїх перших будівельників – римлян, проте загальну атмосферу давньої величі цілком передають. Район Авіньйона, «взятий у полон» кам’яним бастіоном, – це Старе місто з звивистими пішохідними вуличками та колоритними тупичками у стилі «нічний жах клаустрофоба». Культурним центром старого Авіньйона вважається Площа Годинника, по периметру якої затишно розташувалися оперний театр, ратуша з вежею Жакмар, а також незліченна кількість сувенірних магазинів та кафе.