Кан

Насамперед, опинившись у Кані, треба оглянути тутешній замок — уже не найбільший у Франції, але, безперечно, той, що вселяє повагу своєю масштабністю. Замок не раз штурмували та захоплювали англійці, але з середини 15 століття він залишався французьким вже остаточно. Для того, щоб оглянути його повністю — зі стінами, старовинною скарбницею та капелою 12 століття, знадобиться чимало часу. Після чого можна вирушити до цікавого Аптечного саду, де з Середніх віків вирощували (і досі продовжують) найрізноманітніші приправи та лікувальні рослини. На території замку розташований музей Нормандії, досить великий і цікавий; у середу його можна відвідати абсолютно безкоштовно. А на іншому кінці замкової території знаходиться нова будівля художнього музею, де зібрано дуже гідну колекцію шедеврів живопису, гравіювання та гончарного мистецтва, починаючи з 15 століття і до наших днів. Зокрема, тут зберігаються оригінали робіт Рубенса, Тінторетто, Курбе, Коро та барбізонців.

Історична частина міста, незважаючи на страшні руйнування війни, все ще таїть у своєму центрі кілька архітектурних перлин. Чарівний фахверковий квартал знаходиться між замком і вулицею Вогезов, де найатмосферніші ресторани міста. Для прогулянки хороші також вулиця Фруад і площа Сен-Совер, на якій стоїть чудовий особняк Фуе. Особняк Кутран – красива червоно-біла фахверкова будівля, яка була побудована наприкінці 15 століття і названа на ім’я колишнього власника. Сьогодні в будинку влаштувалася асоціація «Музика Нормандії». Єдина середньовічна вежа Леруа, що збереглася, відреставрована на початку цього століття, відзначала вхід у місто з боку річки Удон у парі з другою вежею (не вцілілою). Вона датується як мінімум 11 століттям будівлі.

Обидва абатства Кана також є більш ніж цікаві туристів об’єкти. До чоловічого ви дійдете вулицею Сен-П’єр; саме тут у церкві Сен-Етьєн знаходиться могила Вільгельма Завойовника. Сама по собі готична церква перебуває у напівзруйнованому стані, але вона все ще велична та прекрасна. Відвідування абатства в приватному порядку неможливе: потрібно приєднатися до організованої екскурсії у певний годинник. До жіночого абатства можна дістатися вулицею Шаніньє, і тут, що логічно, похована дружина Вільгельма I, королева Матильда, чию гробницю можна побачити у церкві Святої Трійці. Приватним особам заборонено вхід і до цього абатства, оскільки в ньому сьогодні розташувалася місцева адміністрація.

Ще одна цікава церква міста — церква Святого Михаїла, яка, очевидно, була збудована ще до Вільгельма І, хоч точну дату назвати сьогодні не можна. Церква витримана у класичному романському стилі, що особливо видно по дзвіниці. Щоправда, пізніше, в 14 столітті, поверх нефа надбудували готичний шпиль, а в 18 столітті фасад став набагато химернішим за тодішньою модою на надмірності. Дуже вражаюче, як і будь-яка будівля у полум’яному готичному стилі, виглядає і церква Святого Петра. На жаль, під час військової операції 1944 р. вона була зруйнована вщент, хоча до нашого часу церква відреставрована повністю. Реформатська церква Сен-Жюльєн була збудована в 1689 р. і примітна найбагатшим інтер’єром, включаючи гарний вівтарний покрив. Сьогодні тут співає міський хор хлопчиків.

Один із найзнаменитіших музеїв міста — це Канський меморіал, відкритий Ф. Міттераном в 1988 р. Його друга назва — Музей Світу.

Він відкритий на деякій відстані від міського центру, і їхати сюди треба автобусом — але треба обов’язково. Тут перед очима мандрівників пройде панорама не тільки подій Другої світової, а й пізніших періодів історії, аж до холодної війни з СРСР. Це особливо пізнавально для наших співвітчизників, оскільки історія воєнного та післявоєнного часу, очевидно, сприймалася нашими колишніми союзниками дуже від того, що нам викладали у школі. Символ музею — монумент «Немає насильству» просто неба, який виконаний у вигляді металевого револьвера із зав’язаним вузлом дулом.

Щоб розвіяти тяжке враження, яке може скластися після знайомства з жахами війни, варто вирушити до розарію в парку, розташованому неподалік меморіалу Кана. Ще більш привабливий міський ботанічний сад: він має особливий шарм за рахунок деякої дикості і, як може здатися, недоглянутості. Ботанічний сад знаходиться неподалік університету, і тут по-справжньому пахне старовиною.

У Кані відбувається постійний осінній фестиваль скандинавської культури Nordik Impakt, який збирає до десяти тисяч туристів щороку. В околицях Кана з надлишком знайдеться все те, чим така приваблива французька провінція: виноградники, милі села, середньовічні замки та особняки. Можна навідатися, наприклад, в симпатичне зелене село П’єрфіт-Ан-Ож, подивитися на місцеву церкву 14 століття будівлі з цікавими фресками всередині і фахверковий особняк Кур дю Боск. Після чого можна з чистою совістю засісти у зазначеному мішленівським путівником пивному кабачку «Дві бочки», який займає старий котедж з прекрасним видом на долину, і оцінити кров’яну ковбасу, рубець, яблучний пиріг та інші місцеві делікатеси з фермерської продукції.

Ну і звичайно, не можна забувати, що Кан — це все-таки не просто цікаве місто, а й столиця не менш цікавого департаменту. Кальвадос як край відомий насамперед завдяки напою, що виробляється тут, чимось нагадує бренді, тільки зробленому на основі яблук. Завдяки Ремарку кальвадос відомий у всьому світі, хоча мало хто розуміється на тонкощах — таких, наприклад, як різновиди напою, які сильно відрізняються за роками витримки, кольором і смаковими якостями. Опинившись у Кані, багато хто вважає справою честі перепробувати їх усі; а тим, кому таке випробування може виявитися не під силу, залишається «дамська» версія напою, крім того, міцністю близько 17%, а крім того — яблучний сидр, не тільки вихідна сировина для кальвадосу, а й надзвичайно запашний самодостатній напій.