Чернігів

Перші поселення, згідно з отриманими під час розкопок даними, на місці Чернігова з’явилися ще за чотири тисячі років до нашої ери. Завдяки вигідному географічному положенню, поряд із великою річкою, що робило його торговим та транспортним центром, місто стало швидко розростатися у першому тисячолітті до нашої ери.

Згідно з літописами, 907 року київський князь Олег завоював Чернігів. На той час це було вже повністю сформоване місто, що мало важливе стратегічне та економічне значення. На початку 11 століття у місті будуються два великі монастирі, які зробили його релігійним та культурним центром усієї північної частини Київської Русі.

У період роздробленості Чернігів розрісся до площі близько 4,5 квадратних кілометрів і мав населення 40 тисяч жителів, що робило його найбільшим містом у Європі на той час. У 1239 році на велике і багате місто позарилися орди татаро-монголів, що вторглися на російські землі. Не дивлячись на російське військо, що підійшло на допомогу, місто впало і було розграбоване.

Надалі іноземці постійно намагалися захопити Чернігів. За підсумками російсько-литовської війни, 1503 року місто було приєднано до Московського князівства. 1618 року Чернігів був захоплений поляками і за підсумками договору відійшов до Речі Посполитої. Потім у 1649 році завдяки старанням Богдана Хмельницького, котрий підняв повстання, Чернігів був відвойований у поляків і повернуто до складу Русі.

Будь-який путівник вам підкаже: знайомство з містом слід розпочати з Валу — колишнього Чернігівського дитинця, стародавнього князівського двору. Це духовний та адміністративний центр міста. Саме тут сконцентровано найбільшу кількість історичних будівель та музеїв.

Спаський собор

Спаський собор – найдавніший з тих, що збереглися на Русі. Він був закладений в 11 столітті першим відомим на ім’я Чернігівським князем Мстиславом Хоробрим – сином хрестителя Русі Володимира Святославича. З 1967 року Спаський собор у складі Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Борисоглібський собор

Борисоглібський собор був зведений близько 1123, присвячений небесним покровителям роду Ярославичів і був задуманий як почесна усипальниця. Храм коштує всього за десятки метрів від Спаського собору. Спочатку з-поміж них знаходилися палацові будівлі, яких нічого не залишилося, крім археологічного фундаменту. За час свого існування Борисоглібський собор неодноразово було зруйновано та перебудовано. Сьогодні це музей, тут відбуваються концерти духовної музики та постійно працюють дві виставки — «Фреска чернігівських храмів» та «Архітектура та ремесло Чернігова 11—13 століть».

Катерининська церква

Надзвичайної краси ця церква розташована на високому мисі і відокремлена від Валу яром. Вона вважається візитною карткою Чернігова, хоч і була збудована набагато пізніше Спаського та Борисоглібського — у 18 столітті, на рештках храму середніх розмірів часів Київської Русі. Нині у церкві можна переглянути виставку народно-декоративного українського мистецтва.

Червона площа

Так-так, у Чернігова теж є своя площа, і вона теж червона. З початку 19 століття і до сьогодні це адміністративний і культурний центр міста. Потрапити на площу від Катерининської церкви можна прикрашеною фонтанами Алеєю Героїв. Насамперед це місце іменувалося П’ятницьким полем. Назва походить від храму Святої Параскеви П’ятниці, що знаходиться поруч, побудованого ще наприкінці 12 століття.

Єлецький та Троїцько-Іллінський монастирі

Виникнення обох монастирів пов’язане з ім’ям преподобного Антонія Печерського. За давньоруських часів вони перебували за межами міста. До складу Єлецького монастиря, розташованого ближче до центру, входять Успенський собор, зведений у 12 столітті, дзвіниця, келій, Петропавлівська церква та кам’яна огорожа. Також на території досі стоїть єдина дерев’яна споруда козацького часу – будиночок Феодосія Углицького (кінець 17 століття). Відомі підземелля монастиря виникли не раніше 18 століття. Поруч знаходяться ще кілька історичних будівель: тюремний замок, збудований у 1803—1806 роках, та двоповерхова будівля колишнього чоловічого училища. Тут же, навпроти монастирської огорожі, височить величезний земляний насип. Це один із найзнаменитіших давньоруських язичницьких курганів — «Чорна могила». За переказами, під ним поховано засновника Чернігова князя Чорного. Хоча розкопки довели, що курган було насипано вже у 10 столітті, коли Чернігів уже існував.

Троїцько-Іллінський монастир розташований на Болдиній горі (назва походить від давньоруського «болду» — дуб). Історики не виключають, що за дохристиянських часів на горі було капище слов’янського бога Перуна. Спочатку монастир був печерним, потім тут звели одноголову Іллінську церкву, яка в перебудованому вигляді збереглася до наших днів. Поруч із нею вхід до знаменитих Антонієвих печер — вони відкриті для туристів. Наприкінці 17 століття на просторому майданчику із західного боку від Іллінської церкви почали зводити грандіозний архітектурний комплекс на чолі з Троїцьким собором, освяченим у 1695 році. Він і дав сучасну назву монастирю.

Музеї

Для любителів історичних цінностей під склом, приправлених оповіданнями екскурсовода, — одразу кілька добротних музеїв Чернігова. Це і історичне ім’я Тарновського, і військове, і художнє ім’я Галагана, і літературне Коцюбинське.