Камінь, з якого 2000 років тому збудували Колізей: як в Італії досі добувають травертин

Неподалік від Риму й донині видобувають цінний травертин у тих самих родовищах, з яких стародавні римляни черпали матеріал для спорудження грандіозного Колізею та величної Базиліки Святого Петра.

Культові споруди по всьому світу сьогодні, як і дві тисячі років тому, зводяться з травертину, який використовували давні римляни. За даними видання The Independent, каменярні в італійському Тіволі активно експлуатуються для зведення сучасних храмів, мечетей, а також банківських установ, музеїв, державних споруд та приватних обійсть.

Незважаючи на те, що схожі різновиди осадового вапняку трапляються й в інших державах, римський травертин вирізняється унікальним хімічним складом. Його видобуток здійснюється під землею, з сірчаних джерел та водойм у місцевості навколо Тіволі. Цей природний камінь здебільшого складається з мінералів карбонату кальцію, що сформувалися сотні тисяч років тому завдяки відкладенням кальцію, сірки та інших мінеральних компонентів. А характерні смугасті прошарки свідчать про геологічну історію регіону, включно з вулканічними виверженнями, колишніми лісами та скам’янілостями.

Фахівці архітектурної справи високо цінують римський травертин за низку переваг: він відзначається значною міцністю та здатний успішно протистояти різноманітним кліматичним та екологічним впливам. Залежно від способу його розпилу, камінь набуває різноманітного вигляду: від грубої до гладкої поверхні, з характерними теплими білими та чорними порами, іноді представлений у піщано-бежевих відтінках із сірими, коричневими чи навіть зеленуватими вкрапленнями.

“Травертин – це справжній класичний камінь, широко відомий у світі. Постачання його по планеті подібне до поширення світла Риму, адже цей матеріал має унікальну здатність особливим чином відбивати світло”, – зазначив Фабріціо Маріотті, очільник родинної компанії.

У районі кар’єрів Тіволі повітря насичене їдким запахом сірки та невпинними звуками – гуркотом, дзвоном і тріском гігантських відбійних молотів, які дроблять прадавню гірську породу на окремі частини.

На території родовищ Дегемар, де видобуток сягає 30 метрів нижче рівня моря, сяючі блакитні ставки сірчаних джерел накопичують залишки травертину, тоді як спеціалізовані вантажівки з плоскими платформами транспортують кам’яні плити вагою до 33 тонн на поверхню.

Саме звідси Джан Лоренцо Берніні, видатний скульптор та архітектор епохи бароко, відібрав сяючий білий травертин для створення 284 колон та 88 стовпів грандіозної колонади, що охоплює площу Святого Петра, а також для інших своїх шедеврів католицької та римської архітектури.

Берніні приділяв стільки часу вибору каменю в цьому місці, що мав тут власний будинок із видом на кар’єр, який зберігся до наших днів.

Сучасний керівник кар’єру, Вінченцо Де Дженнаро, зауважує туристам, що у вежі Берніні й досі розміщується голубник для поштових птахів, які в минулому доставляли заявки з Риму до родовища для точного вимірювання потрібних кам’яних блоків.

Сьогодні ж родовище отримує замовлення зі значно віддаленіших регіонів: це новий аеропорт у Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), нова головна будівля правлячої партії Китаю в Шеньчжені та інші масштабні проєкти.

“Це унікальний камінь, бо він наче живий, камінь, що формується у своєрідному мінеральному коктейлі вод”, – підкреслив Де Дженнаро.

Щоб переконатися у винятковій довговічності травертину, достатньо поглянути на Рим, зазначив він.

Марко Ферреро, професор цивільного будівництва Римського університету Ла Сапієнца, підкреслив, що травертин уособлює справжній дух Риму: він відрізняється твердістю, стійкістю та шляхетністю, проте не такий пишний, як його “родич” – мармур, який гірше витримує вплив природних чинників з плином часу.

“Можна провести таке порівняння: мармур звертається до нас чудовою італійською мовою, літературною італійською, тоді як травертин спілкується з нами на римському діалекті”, – зауважив він.

Реконструкція Колізею

Варто зазначити, що після завершення реставраційних робіт у римському Колізеї виникли дискусії та критика щодо неоднозначного рішення замінити автентичну бруківку на сучасні плити. Автори проєкту реконструкції пояснили своє бачення: вони прагнули відтворити первісний вигляд пам’ятки, який вона мала в очах сучасників, до того як землетруси спричинили руйнування частини споруди. Для цих відновлювальних робіт було використано травертин, видобутий у кар’єрах Тіволі.