Історія Барселони
Щодо основи Барселони існують дві різні легенди. Перша приписує заснування міста герою грецьких міфів Гераклу за 400 років до заснування Риму, та був у ІІІ столітті до зв. е. місто було відбудовано карфагенянином Гамількаром Баркою, батьком Ганнібала, який назвав місто Барсіно на честь своєї родини.
Фото: Автор. Детальніше: grandturs.com.ua/about-images/
Друга легенда приписує основу міста безпосередньо Гамількару Барке. У 133 р. до н. Іберське місто Лайє було завойовано римлянами на чолі з Луцієм Корнелієм Сципіоном. Близько 15 року до зв. е. римляни зробили з міста військове укріплення, центр якого розташовувався на Монс Табер, на невеликому пагорбі біля сучасної міської мерії (Plaça de Sant Jaume).
За римлян місто було колонією з назвою Фавентія (повна назва – Colonia Faventia Julia Augusta Pia Barcino), не дуже відомою і затемненою своїм сусідом Таррако (сучасна Таррагона). Однак її багатство та значущість з часом зростали завдяки зручному розташуванню та чудовій гавані. Місто карбувало власні монети, частина яких з часів Гальби збереглася.
Останки стародавніх укріплень можна й сьогодні бачити у місті, а типове римське планування досі помітне на карті історичного центру міста, т.з. Готичного Кварталу (Barri Gòtic). Так, на вулиці Парадіс біля екскурсійного центру Каталонії видно римські колони.
Місто розросталося в межах фортечної стіни до завоювання франками у IV столітті. У цей час Барсіно отримав назву Цитеріор і відтіснив на другий план Таррако.
Середньовіччя
На початку V століття місто вибороли вестготи. Король Атаульф на короткий термін переніс свою столицю. На початку VIII століття місто вибороли араби (маври). Барселона почала занепадати. У 801 році син Карла Великого, Людовік Благочестивий, відбив місто в еміра і зробив Барселону столицею Іспанської марки, буферною зоною під управління графа Барселони. Велику роль відіграв маркграф Вільфред Волосатий, фактичний фундатор незалежної Каталонії. Барселона все ще залишалася християнським форпостом, коли 985 року її пограбував Ель-Мансур. Цей напад дав привід графу Барселони Борелю II звільнитися від влади Каролінгів.
Графи Барселони в X—XI століттях набули реальної незалежності і розширили свою територію до всієї Каталонії. В результаті династичного союзу Каталонії та Арагона (1162) граф Альфонс став першим королем об’єднаної держави. Король Хайме I розширив межі своїх володінь рахунок південних територій (Валенсійське королівство). Арагонське королівство в XIII столітті підкорило багато морських територій, контролювало західну частину Середземного моря, а також мало віддалені форпости, такі як Афіни. Каталано-арагонська конфедерація створила багато готичних споруд і сформувало такі законодавчі норми, як кодекс «Звичаї» (каталан. Usatges). 1410 р. корона перейшла до кастильської династії Трастамара. З об’єднання династичних гілок Арагона та Кастилії почався занепад Барселони. Факт, що королівське подружжя Фердинанд та Ізабелла прийняли Колумба в Барселоні після відкриття Америки є не більш ніж курйозом.
У 1450 році в місті було засновано знаменитий Барселонський університет.
Нова та новітня історія
Барселона була спустошена після краху Каталонської Республіки (1640—1652) та під час війни за іспанську спадщину у 1714 році. Барселона взяла бік ерцгерцога Карла Австрійського. Король Філіп V Іспанський з династії Бурбонів зруйнував половину торговельного кварталу (ісп. La Ribera), щоб побудувати військову фортецю Сьюдаделу, щоб одночасно отримати контроль над бунтівним містом і покарати його мешканців. Офіційне використання каталанської мови було заборонено, а Університет закрито.
Барселону та провінцію Каталонія анексувала Французька імперія Наполеона після підкорення Іспанії. Після повалення Наполеона в 1813 р. місто знову повернулося до Іспанії. У XIX столітті промислова революція на повну торкнулася Барселони, в якій з’явилося безліч нових підприємств. Під час ослаблення контролю з боку мадридської влади у 1860 р. середньовічні стіни були зруйновані, а фортеця La Ribera перетворена на міський парк, сучасний Parc de la Ciutadella, місце проведення у 1888 році «Всесвітньої виставки». Місто почало зростати на території «Пла де Барселона» — навколишніх полів та городів.
На початку XX століття відзначається відродження Барселони, тоді як каталонські націоналісти вимагали політичної автономії та більшої свободи культурного вираження. 1929 р. у Барселоні знову проводилася всесвітня виставка. Під час громадянської війни місто належало республіканцям і було захоплене франкістами 26 січня 1939 року. На наступні десятиліття Барселона стала об’єктом культурних та політичних репресій. Зокрема було заборонено користування каталанською мовою.
Рух протесту в 1970-і роки і падіння диктатури перетворили Барселону на великий культурний центр, визначивши майбутній успіх міста. Хоча він все ще є другим містом Іберійського півострова, неповторна атмосфера робить його унікальним і привабливим для багатьох. Влада міста активно сприяє відродженню каталанської мови. Незважаючи на масову імміграцію кастильців у другій половині XX століття, відзначено суттєві успіхи у використанні каталанської мови у повсякденному житті.
Барселона стала місцем проведення літньої Олімпіади 1992 року (найзначнішої для міста спортивної події). У 2004 році місто приймало Всесвітній культурний форум, який тривав 141 день.
