Атол Мілі

Розташований у південному кінці ланцюга Ратака, приблизно за 25 км на південний схід від Маджуро і Арно, атол Мілі вважається другим за величиною у складі Маршаллових островів – 92 його острівці займають загальну площу 14,9 кв. км, а майже повністю замкнута центральна лагуна – 763 кв. км.

Пляжі атолу вкриті красивими раковинами, які люблять збирати туристи, м’який білий пісок та тепла вода внутрішньої лагуни роблять Мілі ідеальним місцем для спокійного відпочинку.

Головне село атола, яке зазвичай називають Мілі-Мілі, містить на своїй території понад шістдесят різних реліквій тієї війни – оскільки місцевий закон не дозволяє вивозити нічого, що є “правом цієї землі”.

Тут можна побачити і велику систему японських бункерів, і напівзруйновані артилерійські позиції (артилерія ВМС США 30 днів “обробляла” цей невеликий клаптик суші перед висадкою морської піхоти, тому острів буквально поритий старими воронками), і навіть двох непримиренних ворогів – американський середній бомбардувальник В5 “Зеро”, чиї останки досі лежать зовсім поряд.

У 1937 році в цій частині Тихого океану зникла знаменита американська льотчиця Емілія Ерхарт, і таємниця, що оточує її зникнення, досі залишається однією з причин, що привертають на Мілі сотні підводних археологів (вважається, що останки літака та екіпажу знайдені на острові Тініан).

Але це не заважає дайверам дослідити прилеглу акваторію знову і знову. Океанські береги атола рясніють раковинами і вважаються одними з найкращих у світі для збору цих дарів моря, тоді як береги лагуни з білого піску досконалі для засмаги та плавання.