Хрещатик

Хрещатик обов’язково включається до всіх програм перебування туристів. На цій вулиці – в деяких місцях її ширина досягає 100 метрів, з яких ширина проїжджої частини становить 24 метри – завжди галасливо та багатолюдно. Життя тут вирує щодня, а не лише під час революційних подій. Ведеться жвава вулична торгівля, зустрічаються та спілкуються перехожі, біля пам’ятних місць фотографуються туристи, виступають співаки та вуличні музиканти. Весела, жвава атмосфера панує на Хрещатику навіть уночі: здається, біологічний годинник не владний над відвідувачами цієї вулиці. Таке враження, що навіть у темну пору людей тут живить якась невідома енергія і спати нікому не хочеться.

Головна вулиця столиці України дуже гарна, практично на всю її довжину розкинувся бульвар із каштановими деревами, гуляти під кронами яких – одне задоволення. За бульваром розташовуються тротуари завширшки 14 метрів. Особливо красивий Хрещатик вечорами, коли включається міська ілюмінація і світлом заливає все навколо. Здається, що все життя навколо – суцільне свято! У вихідні та святкові дні Хрещатик перекривається, і гуляти можна навіть проїжджою частиною – у такі моменти почуваєшся як на московському Арбаті.

Хрещатик – це символ Києва як Єлисейські поля для Парижа, бульвар Унтер-ден-Лінден для Берліна або Червона площа для Москви. Гості української столиці поняття «Хрещатик» розширюють за межі вулиці, називаючи так усю прилеглу місцевість. Вона включає колишню Жовтневу площу (нині Майдан Незалежності) та ділянки таких вулиць, як Інститутська, Прорізна, Архітектора Городецького, Богдана Хмельницького. І не випадково, адже Хрещатик з’єднується із цими вулицями. Молоді кияни на своєму сленгу головну міську вулицю, розташовану, до речі, водночас у Печерському та Шевченківському районах столиці – називають просто «Хрест».

На Хрещатику розташована низка відомих пам’яток Києва, які своїм корінням сягають глибоко в століття. Побувавши тут, у самому центрі столиці, ви можете не просто прогулятися та відпочити, але й доторкнутися до історії стародавнього міста та ввібрати в себе його сучасне дихання.

На слух слово «Хрещатик» сприймається дещо незвично, і мимоволі починаєш замислюватися, звідки походить ця назва. Щодо цього є кілька версій. У найпоширенішій йдеться про те, що саме тут преподобний князь Володимир звертав у християнство древніх русичів, тобто хрестив їх.

Там, де розташовується вулиця, перетинаються улоговини. Це породило другу версію походження назви: перетин – отже, хрест. До революції ця місцевість називалася Хрещатою долиною. Тоді ж тут почали проводитися щорічні ярмарки та торги, що перетворило майбутній Хрещатик на один із життєвих центрів Києва. Почалося активне заселення вулиці. На ній не лише торгували, а й проводили народні гуляння, показували циркові вистави. Одним із перших будинків став двоповерховий особняк, збудований наприкінці XVIII століття для місцевого поміщика Онуфрія Головинського. Згодом почали з’являтися й інші житлові будинки. Зауважимо, що до цього часу на Хрещатику не було жодної будови.

Вулицю довгий час розривали між собою дві площі. Потім була введена в експлуатацію залізнична станція, і Хрещатик «дотягся» до Бібіківського бульвару, що веде до вокзалу (тепер це бульвар імені Тараса Шевченка), а також до Бессарабської площі. Саме на цю площу в 1874 році було перенесено ярмарок, тому його часто називали Базарним. На самій вулиці місто виділило 118 ділянок землі для індивідуального будівництва. Спочатку їх отримували, ясна річ, представники дворянства. Дрібним чиновникам, купцям та міщанам право вести будівництво діставалося в останню чергу.

Як вулиця у класичному розумінні Хрещатик почав існувати наприкінці XVIII – на початку XIX століття. Місцевість у районі Європейської площі – раніше вона називалася Кінною – почала обростати будинками першою. Спочатку забудовувалась переважно права сторона проїжджої частини Хрещатика – до вулиці Прорізної. Через деякий час, як сказали б зараз, “будівельний бум” докотився і до лівого боку.

В основі своєї усі будівлі майбутньої головної вулиці Києва були житловими. Виняток становило хіба одне, зведене за проектом Андрія Івановича Бєлінського, в якому відкрився перший у місті театр. Коли цей храм Мельпомени було здано в експлуатацію, вулиця отримала назву Театральна. Але вже в 1869 році вона стала Хрещатицькою, і ця нова назва через деякий час скоротилася до Хрещатика.

Тим часом, забудова тривала, і вже до кінця 1873 будівельні роботи дійшли до Бессарабської площі. У 1838 році було розпочато будівництво будинку під Інститут шляхетних дівчат, здане в експлуатацію в 1842 році. На місці сьогоднішнього Будинку профспілок у 1851 році звели велику кам’яну будівлю у пізньокласичному стилі, яка за радянських часів, у 1976 році, була зруйнована. У ньому розміщувалося Губернське зібрання правлячого стану, тобто дворянства. Через деякий період Хрещатик став діловим центром дореволюційного Києва. Він прийняв він торгово-економічні функції, витіснивши з цієї ролі Поділ.

Остаточна забудова старого Хрещатика практично повністю завершена до кінця XIX століття. Банки, магазини, контори – ці та інші важливі установи в своїй основі зосередилися на цій вулиці. Перші не лише у Києві, а й у всій Російській імперії лінії електричного трамваю також з’явилися на Хрещатику, це сталося у 1892 році. Завдяки трамваю Хрещатик отримав транспортне сполучення із колишнім економічним центром – Подолом. До нього від головної вулиці їхали через Володимирський узвіз.

Ще до революції кут Хрещатика та Прорізний прикрасив новий будинок, у ньому розмістилося відділення Російського страхового товариства. Проект розробив Владислав Городецький.

У 1914 році з’явилася одна з найвідоміших пам’яток української столиці – Пасаж, який був вулицею-коридором зі сполученою брамою проїздом посередині. Автором проекту виступив Павло Андрєєв. У роки війни Пасаж був повністю зруйнований, але згодом його реконструювали. До жовтневого перевороту на Хрещатику з’явився будинок, де збиралося купецьке співтовариство міста. Не простоює будівлю і в наші часи: тут знаходиться Національна філармонія України. Ще одним, збудованим до 1917 року, стала будівля Бессарабського ринку.

На початку минулого століття житлові будинки та інші будинки на Хрещатику обладнали всіма сучасними комунікаціями: водопроводом, каналізацією, газом та електрикою. З 1936 по 1941 рік першу трамвайну лінію було демонтовано, а кам’яну дорогу замінено асфальтною. На зміну дореволюційному трамваю прийшов радянський тролейбус. У ті роки на обох сторонах вулиці було встановлено ліхтарі та висаджено дерева. Перші поверхи будинків віддали під магазини. Трохи згодом на головній вулиці української столиці відкрився ЦУМ, який згодом здобув широку популярність. Тут розташовувався і ряд адміністративних будівель, найкращі московські готелі, театри та кінотеатри.

Але повернемося до періоду Великої Великої Вітчизняної війни. Центр Києва в цей страшний час було перетворено на руїни, але не з вини фашистських окупантів. Це стало результатом вибуху бомб, які заклали не німці, а співробітники НКВС. В результаті на Хрещатику, включаючи сусідні вулиці, злетіло в повітря та вигоріло понад триста будинків.

Коли 1943 року Київ був звільнений від гітлерівців, стартували роботи з його відновлення. Було розроблено спеціальний проект генерального плану забудови Хрещатика, який почав втілюватися в життя у 1948 році. Незважаючи на те, що початкова конфігурація вулиць центру міста за задумом архітекторів мала зберегтися, на практиці реалізувати це не вдавалося. Будинки споруджувалися з нуля, вони були абсолютно новими, у стилі ампіру сталінських часів.

Коли 1991 року Україна стала незалежною державою, Хрещатик забудовувався за єдиним архітектурним планом. Вулиця розширилася до 75 метрів, а проїжджа частина, як уже було згадано на початку, становила 24 метри, ширина тротуарів – 14 м. Останні відокремлені від проїжджої частини деревами. З правого боку знаходиться цей каштановий бульвар.

Не лише прості люди, туристи, а й фахівці-містобудівники сходяться на думці, що сучасний Хрещатик за своїм архітектурним виглядом унікальний. Збудовані за радянських часів адміністративні будівлі, розташовані на правій парній стороні, поєднуються з лівою, непарною стороною – її також називають бульварною. Вигин у самому серці вулиці – адміністративна дуга – і розташовані по обидва боки високі пагорби надають Хрещатику неповторної вишуканості.

У наші дні на Хрещатику знаходяться органи управління столиці України: Київрада та міська державна адміністрація, обидва очолюються мером, посаду якого з червня 2014 року обіймає всесвітньо відомий боксер Віталій Кличко. Тут же ви побачите будівлі головного поштамту та центрального універмагу з численними магазинами та бутіками. Консерваторія імені Чайковського, Бессарабський ринок та безліч кафе та ресторанів теж знаходяться на головній вулиці міста.

Хрещатик – ідеальне місце для знайомств та романтичних побачень, багато з яких призначаються біля фонтанів. Але навіть якщо у вас ні з ким не призначено зустрічі, приходьте сюди, щоб помилуватися ними. Фонтани на Хрещатику є незвичайним і приголомшливим видовищем, вражаючи вишуканістю і красою. Вони не лише рятують від спеки в спекотні літні дні, а й «танцюють» під музику, переливаючись у такт їй розсипом фарб. Це чудове шоу можна дивитися щодня, крім понеділка, з дев’ятої до одинадцятої вечора.

На вулиці Хрещатик знаходяться унікальні пам’ятки історії та архітектури. Одним із найвідоміших є так званий Будинок із химерами, збудований у 1901-1902 роках архітектором Владиславом Городецьким. Він не знаходиться безпосередньо на Хрещатику, а на вулиці Банковій, навпроти будівлі Адміністрації Президента України та є резиденцією глави держави. Але при цьому Будинок із химерами у масовій свідомості часто асоціюється з Хрещатиком. Він приковує до себе погляди перехожих ще здалеку. Будівля прикрашена незвичайними скульптурами, що зображують не лише тварин, а й міфічних персонажів: русалок та морських чудовиськ. З лицями звірів тут є сусіди жіночі обличчя – як не дивно, дуже гармонійно. У комплексі ж це видовище виглядає просто приголомшливо. Причому, Будинок із химерами становить інтерес для туристів не лише зовні, а й усередині.

На Хрещатику, 25 знаходиться кінотеатр «Дружба», оснащений двома залами, які у свою чергу обладнані високоякісною технікою. До або після перегляду цікавого фільму можна попрямувати до Будинку-музею Т. Г. Шевченка, де зібрані речі, які колись належали великому українському поетові. Привертає увагу і оригінальний інтер’єр кімнат. Музей було відкрито ще у 20-ті роки минулого століття і цей факт може бути відповіддю тим, хто стверджує, що за часів СРСР нібито заборонялося все українське – мова, література, культура, традиції.

На одній із лавок, що на Майдані Незалежності, у 2009 році на День Святого Валентина встановлено пам’ятник «Закохані ліхтарі». Ці скульптури заввишки досягають близько двох метрів. Молодий «кавалер» у вигляді ліхтаря, сучасний і модний, ніжно обіймає свою «наречену» в рожевому одязі, який лагідно опустив «голову». Незвичайні «закохані» приваблюють себе закоханих живих: біля них люблять фотографуватися молоді пари. Є прикмета, що якщо загадати біля цього пам’ятника потаємне бажання – любити одне одного все життя, воно обов’язково збудеться!