Маріїнський палац

Палац збудований у 1744 році на замовлення імператриці Єлизавети на зразок палацу, який проектував Бартоломео Растреллі для графа Розумовського. Маріїнський палац – яскравий приклад стилю бароко: виразні обсяги, багата пластика фасадів.

Під керівництвом учня Растреллі – російського архітектора Івана Мічуріна будівництво палацу було остаточно завершено в 1752 році.

Головний фасад Маріїнського палацу “дивиться” на Маріїнський парк, закладений у 1874 році у пейзажному стилі. Алеї цього парку – звивисті, ніби “вписані” у ландшафт.

З протилежного боку палацу – Міський (Царський) Сад, закладений у 1743 році на основі старовинного Регулярного саду (заснованого ще Петром I). Його стиль – класичний регулярний: мережа прямих алей, що перехрещуються під прямим кутом.

Палацовий комплекс має суворо симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус та одноповерхові бічні флігелі утворюють широке подвір’я.

Архітектура палацу вирішена в стилі бароко: чітке планування, виразне компонування обсягів, багата пластика фасадів, що виявилася в пишних формах коринфського ордера, рустівкою стін, ажурному парапеті та ліпленні наличників вікон.

У фарбуванні палацу використані типові для російського бароко кольори: бірюзовий для стін, світло-жовтий для колон та карнизів, білий для ліплення та балюстрад. Все це надає споруді святкового та урочистого вигляду.

У XVIII та XIX ст. Маріїнський палац був резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії та улюбленим місцем (київською резиденцією) імператорів та їхніх дружин. Так, Павло Петрович зауважив, що у Києві він був по-справжньому щасливим.

1819 року сталася велика пожежа – через те, що весь другий поверх палацу був дерев’яним.

До 1868 палац знаходився в такому жалюгідно-занедбаному стані, поки Олександр II не вирішує відновити палац.

Другий поверх цього разу будували із цегли, старанно зберігаючи барокові форми.

Маріїнський палац став називатися завдяки Марії Федорівні, вдові Олександра III. Вона особливо полюбила палац на півдні Росії та “втекла сюди”, подалі від північного вітру та палацових інтриг.

Марія Федорівна дуже опікувалася містом, займалася організацією санаторіїв та госпіталів. А вільний час коротала у палацовому парку чи приймаючи гостей.

“Чорна смуга” життя палацу розпочалася у 1917 році зі змінами у владі Києва, зокрема, палац у 1918 році служив штабом полковнику Муравйову, відбувалися розстріли людей прямо перед палацом.

Палац дуже постраждав і під час Великої Вітчизняної війни: бомба, яка потрапила до нього, зруйнувала центральну частину будівлі. У 1945 – 1949 роках палац відбудували під керівництвом українського архітектора П.Алєшина, і з цього часу він став місцем урочистих прийомів.

У 1979 – 1982 роках, після ретельних досліджень, палац був реставрований переважно у формах архітектури кінця XIX століття. Благоустрій території виконано на основі креслення, схваленого свого часу Б.Растреллі. Форма фонтанів, малюнок зелених насаджень мають традиційний для XVIII століття характер. Фонтани прикрашені парними скульптурними композиціями – копіями скульптур середини XVIII століття, що зберігаються у музеях країни. З вестибюлю палацу на другий поверх, де розташовані парадні зали, ведуть мармурові сходи. Темно-червоний килим, що встеляє їх, наголошує на атмосфері особливої урочистості.

У центральній частині палацу знаходиться великий Білий зал, поєднаний із вестибюлем високими арочними отворами. З двох сторін до нього примикають Зелена вітальня та Банкетна зала. Центральну частину будівлі, звернену на парадний двір, пронизує анфілада невеликих затишних залів.

Інтер’єри кожного приміщення Маріїнського палацу мають свій неповторний вигляд, який створюється цілим комплексом засобів виразності, серед яких особлива роль належить кольоровому рішенню. Колорит Білої та Банкетної залів, Зеленої та Блакитної вітальні побудований на домінуючій ролі одного кольору. Інші приміщення вирішені у складних та несподіваних поєднаннях кольорів.

Один із залів – Зал бароко – реставратори відновили у характерних для інтер’єрів Растреллі формах. Обрамлений химерними позолоченими орнаментами штучний мармур у поєднанні зі світло-коричневими площинами стін, орнаменти карнизу та обрамлення дверей, щедро оброблений камін з великим дзеркалом над ним створюють враження вишуканості.

Важливими елементами художнього оформлення палацу є предмети декоративно-ужиткового мистецтва, що належать переважно до другої половини XIX століття, а також меблі та люстри (старовинні та виконані сучасними майстрами на кшталт XVIII-XIX століть), картини відомих майстрів живопису, створені як у минулому, так і в наш час. У деяких залах збереглися невеликі фрагменти настінного живопису, виконаного художником К. Алліауді у другій половині ХІХ століття, та реставровані у 1982 році.

Маріїнський палац сьогодні – державна резиденція, в ньому проходять урочисті державні події – нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот Послами іноземних держав, саміти та зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. Згідно з державним протоколом, у палаці поселяються під час візитів короновані особи.