Високі білі скелі знайомі французам так само, як білі скелі Дувра британцям.
Скелі Етрета (Etretat) – одне з наймальовничіших місць на Алебастровому березі Франції. Висота скель у районі міста Етрета трохи більше 80 метрів, а далі на північ, до Фекану, вони сягають 100-120 метрів. Скелі тут складені крейдовим вапняком, що перемежовується шарами кремнію. Морська вода поступово розчиняє вапняк, завдяки чому утворилися химерні скелі та арки, а також полірує кремінь – ось звідки на пляжі з’явилася галька. Ще одним важливим фактором, який формує цей химерний берег, є дощова вода, яка просочується в крейду і поступово руйнує її — цим пояснюються численні осипи.
Загальна інформація
З ХІХ століття до Етрета збиралися художники та письменники. Сюди приїжджали Віктор Гюго та Гі де Мопассан, Курбе, Дега та Матісс, проте саме Альфонс Карр, редактор газети «Фігаро», зробив цей район модним серед парижан. Сьогодні тут розташований невеликий популярний літній курорт, проте взимку він перетворюється на спокійне та сонне місце, яким було містечко завжди, а на широких бульварах та галькових пляжах у цей час не видно нікого, окрім одиночних туристів.
Західна скеля – Фалез д’Аваль – перетворилася на гігантську арку, яку море виточило з м’яких крейдяних скель. Можна забратися на самий верх стежкою і помилуватися фантастичним видом скелястих утворень, включаючи «Голку», скелю заввишки 700 м, яка піднімається з моря. На вершині східної скелі розташована крихітна каплиця, за нею – музей і пам’ятник у вигляді пташиної кісточки-вилочки, встановлений на честь двох французьких авіаторів, Колі та Нанжессера. У 1927 році вони зробили першу спробу перетнути Північну Атлантику, і зникли безвісти недалеко від узбережжя. При відливі можна побачити устричні мілини та пройти крізь природну арку з одного пляжу на інший.
