Успенський собор у Харкові

Перша документальна згадка, що збереглася, про будівництво дерев’яної церкви на честь Успіння Богородиці відноситься до 1658 року у зв’язку зі звітом про завершення її будівництва.

Збудований на швидку руку храм незабаром став непридатним. Місту знадобилася нова більш простора будівля соборної церкви, яку було вирішено зводити з каменю за п’ятдесят метрів від попередньої. Освячена новозбудована церква Успіння Пресвятої Богородиці була у рік 1688 від Різдва Христового, при цьому на місці старого храму ще більше століття стояла дерев’яна каплиця на згадку про першу оплоту християнства на харківській землі.

1733 року велика пожежа, що розгорілася в Харкові, пошкодила собор. Все внутрішнє оздоблення та дах згоріли. Вогонь не торкнувся лише стін. Проте зусиллями протоірея Григорія Александрова вже через рік Успенський собор вдалося повністю відновити.

У другій половині XVIII століття стало ясно, що пожежа і час не пройшли безвісти для кам’яних стін храму — дім Божий почав руйнуватися, не дивлячись на всі старання його зберегти. Тому було ухвалено рішення про спорудження нового Успенського собору на колишньому місці, і в 1771 14 травня при закладці першого каменю будівництво було освячено. Гроші на богоугодну справу збирали всім світом — тут і жертвування парафіян, і милостині, і церковні засоби.

Будівництво було завершено в 1777 році, але освячено перший престол в ім’я казанської ікони Божої Матері лише навесні наступного року. Освячення ж головного церковного престолу відбулося лише 1780 року, присвячене заснуванню Харківської губернії. Внутрішні роботи в храмі велися ще три роки.

Дорога будівництва найвищої дзвіниці Російської імперії на честь перемоги у війні 1812 року завдовжки двадцять сім років почалася в 1821 році після рішення зборів харківської парафії. Ім’я ж їй вирішено було дати на честь царя-переможця — Олександрівська, а проектування та нагляд за веденням будівельних робіт – доручено професору архітектури Харківського університету Євгену Олексійовичу Васильєву (1778 — 1833), справу якого продовжив професор того ж університету, а пізніше перший Харків. – 1858).

Головний престол дзвіниці Успенського собору на честь Богоявлення був освячений 5 листопада 1833 року, трохи пізніше того ж року — приділ на честь Святої Параскеви-П’ятниці. Після хресного ходу від соборним Покровського храму до Успенського, що був на той час, було скоєно окроплення і підняття вінця дзвіниці — п’ятиметрового хреста вагою чотириста кілограмів.

На задоволення клопотання архієпископа Херсонського та Таврійського Інокентія (1800 – 1857) від 1846 Священний синод прийняв рішення про повернення статусу кафедрального православного храму Харкова Успенському собору.

Влітку 1862 року найвища архітектурна домінанта міста — успенська дзвіниця — отримала нову прикрасу — чотири циферблати французького виробництва. А роком пізніше місце найбільшого дзвона на ній зайняв шістнадцятитонний гігант — подарунок заводу братів Рижових.

Наприкінці XIX століття харківський Успенський собор обзаводиться каплицею, присвяченою спадкоємцю престолу та освяченою на честь Святого Миколая, з іконостасом та срібним дзвоном вагою триста кілограмів.

У двадцяті роки минулого століття храми повсюдно закривали. З Успенського собору радянська влада вивезла найцінніші реліквії, включаючи іконостас із дерева XVIII століття. Усі куполи та декор фасаду зруйновано у 1929 році.

Ремонт у храмі розпочали наприкінці п’ятдесятих років. Дах перекрили, фасад оштукатурили, пофарбували, частково відновили Олександрівську дзвіницю, зміцнили фундамент, а всі куполи звели заново. Вже 1990 року в Успенському храмі було проведено перше богослужіння.

Собор є пам’яткою пізнього (катерининського) бароко. За своїм архітектурним виглядом та внутрішнім устроєм харківський Успенський собор близький до створеної на початку XVII століття церкви Климента Папи Римського в Москві (1769). Однак вважати його «копією» собору Святого Климента не можна через значні відмінності в плані, силуеті та декорі (заміна колон на пілястри, зменшення барабанів малих куполів, різна пластика главок тощо)

Внутрішнє оздоблення, звільнене від пізніших нашарувань, постає у всій красі оздоблення зі штучного мармуру та розпису напівциркульних склепінь.

Витриманий у стилі бароко зовнішній декор підкреслено характерними елементами оздоблення: кріплення фасадів, пілястрове членування, арочні вікна з лучковим на першому та трикутному — на другому поверхах сандриком, використання лиштви в обрамлення віконних об’ємів, міжярусні карнизи, сукня.

Дерев’яна огорожа, якою був спочатку храмовий комплекс при будівництві, була замінена на ковану на високому цегляному постаменті, членовану стовпчиками з капітелями коринфського ордера, в 1791 році.

Загальна висота дзвіниці Успенського собору разом із хрестом становить 89,9 м. Тут знаходиться 12 дзвонів із вагою кожного від 8 кг. до 16 тонн. У 1862 році вгорі був встановлений годинник з боєм від Паризької фірми «Борель». Дзвіниця стала фактично домінуючим будинком історичного центру Харкова і до теперішнього часу найвищою будівлею в Харкові.