Нойшванштайн – втілення духу романтизму ХІХ століття. Замок розташований високо і дістатися до нього можна лише звивистою дорогою з долини внизу. Тут безліч середньовічних деталей – вузькі гвинтові сходи, безліч веж і веж – об’єднано з передовими інженерними досягненнями: підігрівом повітря, водопроводом на всіх поверхах і туалетами з автоматичним спуском води.
У довжину ділянка, де стоїть замок Нойшванштайн, становить 130 м, загальна площа всіх приміщень майже 60 тис. кв. м. Висота головної вежі – 80 м, квадратної вежі – 48 м, головної будівлі – 57 м. Будівництво коштувало 6 млн 180 тис. марок золота.
Після 17 років будівництва з 360 кімнат перед смертю короля Людвіга було закінчено лише 14, але й заради них варто відвідати замок.
На першому поверсі Нойшванштайна знаходяться кімнати слуг та палацова кухня. Королівські сходи ведуть на четвертий поверх палацу, де навпроти один одного розташовані тронний зал та королівські покої (спальня, їдальня, домашня каплиця, кабінет, вітальня). Між ними камердинерська та ад’ютантська кімнати. В оформленні тронного залу проглядаються елементи візантійського храму Святої Софії. Зал нагадує православний храм з небозводом купола та ликами святих. Його стеля усипана золотистими зірками на зеленому тлі. Величезна люстра із позолоченої бронзи у формі царської корони важить понад 1,5 т і розрахована на 96 свічок. Дев’ять сходів з каррарського мармуру ведуть до помосту, де мав стояти королівський трон. Його так і не виготовили, оскільки король пішов із життя. Над помостом у золотистому куполі — Ісус Христос, Діва Марія та Іоанн Хреститель в оточенні ангелів. Під ними, між зеленими пальмами, розташовані зображення шести канонізованих європейських монархів. Королівська влада йде від Бога – головний мотив композиції.
Вітальня – найбільша кімната у королівських покоях. Чотири колони виділяють у ній Лебединий куточок, де король любив почитати на самоті. Барвисті панно зображують сцени із саги про Лоенгрін. Теплим світлом сповнена картина на тему про Святого Граала.
Тронний зал замку Нойшванштайн оздоблений у вишуканому візантійському стилі, навіяному виглядом собору Айя-Софія у Стамбулі. Архітектори передбачили двоярусну тронну залу з колонами, виготовленими з імітації порфіру та ляпис-лазурі.
Стіни робочого кабінету оздоблені мореним дубом з майстерним різьбленням і тонким карбуванням. Чотирнадцять найкращих майстрів Німеччини понад чотири роки займалися роботами по дереву під час обробки королівської спальні. З вікна відкривається чудовий краєвид на ущелину Пеллат та водоспад. Тут 11 червня 1886 р. Людвігу II було оголошено про скинення.
Королівську каплицю витримано у витонченому неоготичному стилі. У центрі тристулкового вівтаря зображено Людовіка IX Святого, канонізованого в 1297 р. У дубові панелі королівської вбиральні вмонтовані картини з життя німецьких трубадурів Вальтера фон дер Фогельвейде та Ганса Сакса.
У Співочому залі Нойшванштайна така ж масивна трапецієподібна стеля темного дерева, як у Святковій залі Вартбурзького замку. Але замість застиглих зображень німецьких королів, у покриті золотистим орнаментом міжвіконні дерев’яні панелі вмонтовані барвисті картини на мотиви легенди про Парсифала та оповіді про Тангейзера. Співочий зал найбільший у замку.
Приміщення королівської їдальні замку Нойшванштайн невелике. Людвіг вважав за краще обідати поодинці. Замовлення писали на столику, він опускався за допомогою ручного ліфта трьома поверхами на кухню нижче і піднімався вже відповідно з накритими стравами.
В горах через ущелину перекинутий підвісний міст. Під ним знаходиться 45-метровий водоспад. Звідси відкривається найкращий вид на гори, що оточують замок.