Антіб

В адміністративному відношенні Антібом належить назвати всю територію Гарупа, включаючи мис Кап Д’Антиб і район Жуан-ле-Пен, хоча у цих двох місць окремі курортні біографії, не прив’язані до минулого комуни. Що стосується безпосередньо Антіба, цей «провансалець» теж цілком самодостатній і незалежний. Підтвердження тому – наявність у місті найбільшого в регіоні яхтового порту, який приносить місцевому бюджету солідний дохід.

Повиті виноградом будиночки з пісковика, петляючі вулички з кав’ярнями, що тісняться по обидва боки, і брасері, блошині ринки з горами олдскульних дрібниць – саме за глянсово-листівковою атмосферою старого Провансу в Антіб продовжують тягтися туристичні каравани. Причому, якщо вийти за межі історичного центру міста і податись у бік порту або мису Кап Д’Антиб, картина вимальовується інакша. Причали марини, забиті яхтами, фешенебельні готелі, за ночівлю в яких потрібно віддати середню зарплату, «помічені» мішленівськими зірками ресторани – пов’язати такий ярмарок марнославства з чарівним, але оманливо провінційним іміджем комуни спочатку б.

На додаток до традиційного курортного набору Лазурного берега, тобто теплого моря, сонячної погоди та симпатичних піщаних пляжів, Антіб може запропонувати непогану розважальну програму. В результаті для одних відпочиваючих місто надовго перетворюється на місце нестримної тусовки та стихійного шопінгу; для інших – у фешенебельний курорт із зведеними у культ простими задоволеннями; ну а для третіх – у самобутній куточок Французької Рів’єри, чиє минуле так цікаво «читати» старовинними вулицями та залишками стародавніх бастіонів.

Як і всі курорти Французької Рів’єри, Антіб ідеальний для літнього відпочинку. На початок сезону вода в місцевих бухтах прогрівається до +21 °С, досягаючи максимальної позначки +24 °С вже до липня. Грозові хмари заглядають в Антіб двічі на рік – у жовтні та березні, причому до середини літа кількість похмурих днів на узбережжі скорочується до одного-двох на місяць.

Високий сезон на курорті триває з червня до вересня, часто прихоплюючи кілька жовтневих днів. Тож якщо через наплив туристів забронювати номер влітку не вийшло, перенесіть відпочинок на початок осені – вереснева засмага в Антибі лягає не гірше за серпневу, до того ж пляжної метушні буде на порядок менше.

Зими в Антібі м’які, тому якщо ваша мета – повільні екскурсії, прилітайте на Лазурний берег у грудні-лютому. У травні в комуну знову повертаються суєта і багатолюддя – весна на середземноморському узбережжі тепла, що сприяє пляжному відпочинку. Єдине, від чого доведеться відмовитися під час травневої відпустки, – це купання. Вода в морі ще не прогріта, і якщо ви не прихильник моржування, отримати задоволення від борсання в холодних хвилях навряд чи вдасться.

Початкова назва комуни – Антиполіс. Цим ім’ям стародавні греки охрестили поселення, розташоване на протилежному від Ніцци березі бухти. Формально місто було частиною колонії Массалія (Марсель) і мало важливий стратегічний статус: через нього пролягав шлях з Риму до Галії. Згодом завдяки вдалому географічному положенню Антиполіс розрісся, перетворившись на найбільший населений пункт регіону.

Не останню роль формуванні іміджу найбільшого і неприступного порту узбережжя зіграли фортифікаційні споруди, що залишилися в Антиполісі з часів грецької колонізації. Надалі фортеці та бастіони неодноразово захищали порт від посягань ворожих армій. У ІІ столітті нашої ери у місті з’явилася власна єпископська кафедра, а сам він отримав назву Антигуль. У Середні віки колишня грецька колонія увійшла до складу Савойського графства і вийшла з нього тільки в XV столітті, відразу приєднавшись до Франції. На той момент комуна вже іменувала себе Антибом.

Курортна історія колишнього Антиполіса почалася в середині XIX століття, після того, як у його межах був розбитий ботанічний сад. Місцеві комерсанти швидко зрозуміли, що на «зеленій пам’ятці» можна підняти непогані гроші та кинулися забудовувати мис літніми віллами. Зрештою хлюпатися в море і гуляти вузькими вуличками Антіба стали не тільки нікому не відомі відпускники, а й світові знаменитості. Зокрема, тут безуспішно «вимучував» сценічну версію «20 тисяч льє під водою» Жюль Верн і жартував з готельного персоналу Чарлі Чаплін.

У «ревучі 20-ті» в комуну попрямував американський бомонд, який привіз із собою джазові ритми та розгульну атмосферу західних вечірок. Це в Антібі відходив від передозування коктейлями і кубинською румбою Хемінгуей, а вигорілий від шлюбу з Зельдою Фіцджеральд, що шизофренує, дописував роман «Ніч ніжна».

Впоратися з екскурсійною програмою по основним must-see курорту можна до обіду – цілком непоганий спосіб нагуляти апетит. Стартовою точкою маршруту краще зробити замок Грімальді – похмура споруда, що мала статус єпископської резиденції. Якщо запитати будь-якого жителя Антиба про біографію замку, є шанс почути цікаву історію про римські укріплення, на місці яких у XII столітті виріс палац, який неодноразово перебудовувався і змінював архітектурні стилі.

Не міг пройти повз такий помітний об’єкт і Пабло Пікассо, який у 1946 році приїхав до Антіба за творчим натхненням. Близько півроку старий метр писав свої полотна у стінах замку, а потім зник так само раптово, як і з’явився, щоправда, презентувавши місту 25 картин. Сьогодні в Гримальді діє Художній музей (відкритий з вівторка по неділю), де експонуються ті самі праці Пікассо впереміш з ексцентричними творами Модільяні, Пікабіа, Сезара та Леже.

Другий архітектурний «полюс» курорту – форт Карре, він квадратний форт. Неприступна фортеця була побудована в XVI столітті і відома тим, що колись у її казематах сидів молодий Бонапарт, якого в Антібі навіть подумували стратити. З розправою майбутнього імператора справа не залагодилася, а в XIX столітті фортифікацію взагалі перестали використовувати за прямим призначенням, так що сьогодні Карре – пересічний історичний об’єкт, нудний у плані цікавих експонатів, але приваблює власною величчю і міццю.

Ще один монументальний взірець прованської архітектури – бастіон Сен-Андре. Пам’ятка є «шматочок» фортифікаційних укріплень, за допомогою яких у XVII столітті Антіб намагався відгородитися від домагань Ніцци. При форті відкрито Археологічний музей, який забезпечили експонатами антибські нирці, так що заходьте подивитися на античні амфори та монетки. Від бастіону відходить широкий променад Адміраль-де-Грас. Дорога оперізує берегову частину комуни, тому види на захід сонця звідси романтичніші нікуди.

У лабіринтоподібних вуличках старої частини Антіба теж ховається кілька цікавих місць, наприклад, музей Пейне, що перебрався в будівлю колишньої школи і майже непомітний, якщо не вдивлятися у блякло-сині літери на вивісці. Відвідування цієї експозиції – чудовий спосіб відпочити від претензійності колекцій Ґрімальді. Майже всі малюнки Пейне відрізняються позитивними та світлими сюжетами, що піднімають настрій. Ретро-атмосфера старого Провансу, будиночки з різнокольоровими віконницями та битком набиті антикваріатом лавочки чекають на всіх, хто не полінується відшукати на міській карті квартали Сафраньє та Ревлі, – місця, де робляться найсоковитіші курортні фото.

Ще кілька років тому до списку антибських визначних пам’яток можна було включити Морський музей епохи Наполеона, розташований у стінах вежі Дю Грайон. Але на жаль, останніми роками об’єкт перестав приймати відвідувачів. Відповідно, єдине, що можна рекомендувати мандрівникам, що забралися в цей район, – піднятися на вежу і окинути лінію горизонту.

Цікавим храмовою архітектурою Провансу буде цікаво відвідати курортні каплиці та церкви – церкву Непорочного зачаття (Іммакуле-Консепсьйон) та каплицю Нотр-Дам-де-Гаруп. Остання примітна тим, що в її вівтар приносять дари навколишні моряки – серед «презентів» є навіть церковне начиння, вивезене з царської Росії.

Зачитуються романами Фіцджеральда можуть скласти власний маршрут слідами улюбленого письменника. Наприклад, побродити навколо вілли Сен-Луї (сьогодні готель Belle Rives), де класик написав свій культовий роман, і перекинути пару стаканчиків у готельному барі Fitzgerald. Або розслабитися в легендарному Du Cap-Eden-Roc, чиї сліпучі інтер’єри так яскраво представлені у «Великому Гетсбі». Кажуть, консьєрж готелю запам’ятовує в обличчя кожного гостя, хоч би скільки років тому той приїжджав. Втім, легко відточувати фотографічну пам’ять у місці, де більша половина постояльців – зірки світової величини на кшталт Шерон Стоун чи старовини Трієра.

Якщо в межах міста та курортної зони всі локації досліджені, можна пересунутись у бік мису Кап Д’Антиб, де височить маяк Гаруп. До речі, це одна з найяскравіших споруд подібного штибу на всьому Середземномор’ї. Потужність світлового променя, що випускається маяком, – 2,3 млн кандел. Змінити фон і трохи помріяти під покровом пальм та кипарисів можна в Саду Тюре – тому самому, з якого починалася курортна біографія Антіба. У цьому імпровізованому парку росте майже 3000 екзотичних рослин, частина з яких посаджена самим Густавом Тюре – французьким ботаніком та першим власником саду.

Якщо відпочиваєте на курорті з дітьми, зводьте їх у «Марінеленд» – гібрид дельфінарію та зоопарку. На феєричні шоу не розраховуйте, але зайняти дитину на годину-півтори тут цілком реально. Ще одне мальовниче місце – територія марини Вобан. Не вірте, що найкрасивіші та найдорожчі яхти швартуються в Ніцці та Сен-Тропі – вони тут, в Антібі.

• Знайти в замку Гримальді полотно «Концерт», яке французький абстракціоніст та наш співвітчизник Нікола де Сталь написав перед тим, як викинутися з вікна своєї антибської майстерні.
• Сфотографуватись на тлі скульптури Le Nomade – знаходиться в районі бастіону Жауме. Фігура зібрана з тисячі металевих букв і виглядає вкрай неординарно.
• Зайти на посиденьки в Absinthe Bar, пригоститися «отруйною музою богеми» та вивчити колекцію капелюхів, залишених закладу на згадку вдячними відвідувачами.
• Пройти «стежкою контрабандистів» до Бухти мільярдерів, щоб особисто переконатися, що займатися підпільним ввезенням товарів на Блакитному березі могли лише дуже завзяті та витривалі люди.
• Купити будь-яку симпатичну, але абсолютно марну дрібницю на одній із курортних барахолок і всю відпустку думати, куди б її прилаштувати.