Черкаси

Архітектура міста спланована у 1820-х роках шотландським архітектором Вільямом Гесті за принципом «шахової дошки». Зручні прямокутні квартали потопають у зелені парків та скверів.

З Черкасами пов’язані імена таких видатних людей, як українських поетів Т. Г. Шевченка, П. Тичини, письменника К. Паустовського, актриси М. Заньковецької, драматурга І. Карпенка-Карого, композитора К. Стеценка та багатьох інших.

Історія нинішніх Черкас сповнена героїчних подій і розпочалася 40 000 років тому із заселення території скіфами. Декілька скіфських курганів збереглися до наших днів і розташовані в Золотоніському районі. Пізніше на родючих землях заселилися слов’янські племена і згодом край став частиною Київської Русі. Городище входило до оборонної системи від навали кочівників. У 1386 році місто Черкаси стало резиденцією Російського гетьмана – королівського намісника та воєначальника.

Упродовж XIV-XVII століть Черкаські землі страждали від навали Кримського ханства. За цей час місто кілька разів зазнавало розрухи і знову відбудовувалося. Народ вів війну проти литовських феодалів та польських шляхтичів під керівництвом відомого полководця Богдана Хмельницького та інших лідерів визвольного руху.

Реформа 1861 дала поштовх процвітанню міста. Будівництво залізниці та розвиток пароплавства сприяли розвитку промисловості та торгівлі. 1932 року Черкаси стали одним із райцентрів Київської області.

Страшні роки революції та Великої Вітчизняної війни не оминули Черкаси стороною. За 834 дні німецько-фашистської окупації було зруйновано понад 3000 будівель та майже всі промислові підприємства. Але місто швидко відновилося після розрухи і вже до 1949 досяг довоєнного рівня, а в 1954 став обласним центром.

1960 року була введена в дію Кременчуцька гідроелектростанція. При цьому на дні водоймища опинилася вся низова частина міста разом із розвиненою промисловою інфраструктурою.