Полтава

Відоме з літописів 12 століття поселення існувало, мабуть, з 8 століття. Назва походить від річки Лтава (нині не існує) на берегах якої і розташовувалося поселення («по Лтаві»). За часів часу це була прикордонна територія. 1240 року його повністю розорили монголо-татари. Аж до початку 15 століття відомостей про місто не було. До 1569 року Полтава належала литовським феодалам, пізніше – польським. З 1667 – у складі Росії. Північна війна (1700-21 роки) принесла популярність Полтаві на всю Російську імперію. Тут 1709 року Петро I переміг шведів Карла ХII, забезпечивши перелом у війні. Після цієї події Полтава активно забудовується та економічно розвивається. Місто стало культурним центром. Тут жив і працював фундатор української літератури Іван Котляревський, навчалися Микола Гоголь та математик Микола Остроградський, працювали лікар Микола Скліфосовський, вчений Володимир Вернадський, письменники Панас Мирний та Володимир Короленко. З 1920 року – у складі радянської Росії, з 1937 року – центр Полтавської області.

Іванова гора – унікальний комплекс пам’яток Полтави, центральну роль у якому відіграє відновлений у 2005 році Успенський собор. За ним – садиба-музей знаменитого письменника Івана Котляревського, де він створив свою «Енеїду» (вхід до музею – 3 гривні, екскурсія – 10 гривень). Тут збереглися комора, сарай, колодязь-журавель, будинок письменника — типове українське приміщення зі світлицею. У кабінеті — автентичні балки, на яких кирилицею висічено: «Створився цей дім в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Року 1705 місяця серпня 1».

Примітним є і архітектурний ансамбль Круглої площі — пам’ятник класицизму 19 століття, який виник за регулярним планом забудови Полтави 1804—1805 років. Найімовірніше саме тут Петро І та його армія зустрічалися з місцевим населенням після Полтавської битви 1709 року. Площа є коло діаметром 375 метрів з 8-ма радіально розбіжними вулицями. У центрі – Монумент Слави на честь перемоги, відкритий у 1811 році.

Пам’ятній даті 1709 року присвячено Музею історії Полтавської битви, який було відкрито 26 червня 1909 року. Крім того, варто побувати і у Ротонди дружби народів (або Білої альтанки) одного з символів міста.

Серед релігійної архітектури найбільший інтерес представляє Хрестовоздвиженський монастир, заснований на честь розгрому польських військ українцями. Також чарівні церкви Спаська та Свято-Миколаївська, Макаріївський собор і церква Віри, Надії, Любові. Нарешті, варто побувати в Полтавському краєзнавчому музеї та місцевих катакомбах — значній мережі підземель, яка поєднує різні частини старого міста.

Поблизу міста знаходиться село Диканька, відоме своїми старовинними дубами Кочубеївськими, оспіваними Пушкіним в поемі «Полтава». Ці дерева-гіганти відсвяткували вже 3-4 століття життя і сьогодні досягають заввишки 20-22 метри з діаметром ствола в 150—185 см. Дуби, за народними оповідями, садили полковник Іван Іскра та генеральний суддя Василь Кочубей ще задовго до Полтавської битви. Мальовнича алея з 68 прекрасних дерев до сьогодні збереглася у вигляді чотирьох дубів, три з яких ростуть у ряд, а один окремо, ближче до села Диканька. Легенда свідчить, що саме біля цих дубів юна Маруся Кочубей зустрічалася зі своїм коханим гетьманом Мазепою.