Дівчина назвала 9 причин, чому вона втекла з Японії в Україну

При всій привабливості Країни Вранішнього Сонця, Україна все ж здобула перевагу.

Японія відома не лише як одна з провідних світових економік та держав з високим рівнем добробуту. Її суспільство вирізняється унікальною культурою, адаптація до якої може бути складною для європейців. 

Юлія, громадянка України, яка мала досвід проживання, навчання та професійної діяльності в Японії, у відеоподкасті під назвою “Повертаємось з Японії в Україну. Наші 5 причин” спільно з товаришками розкрила детальні мотиви свого повернення до рідної країни. З’ясувалося, що дівчата накопичили значно більше аргументів, аніж заявлені п’ять.

Значне погіршення стану здоров’я через особливості медичного обслуговування

Юлія ділиться, що впродовж її перебування в Японії стан її здоров’я систематично погіршувався, оскільки медичні фахівці не прагнули усувати першопричину проблем, а обмежувалися стандартними лікувальними протоколами. Інші учасниці відео підтверджують, що японська медична практика нерідко дотримується лише встановлених інструкцій, і пацієнтам доводиться самостійно домагатися розширеного лікування.

“Насамперед, йдеться про стан здоров’я. Він значно погіршився, оскільки мене жодного разу не змогли повністю вилікувати. Якщо ситуація виходить за рамки затвердженого протоколу, лікарі просто не володіють необхідними діями”, – зазначила Юля.

Особливості трудової культури, що не враховують фізичний стан співробітників

Юлія наголошує, що навіть значні хвороби не завжди слугують достатньою підставою для оформлення повноцінної відпустки через хворобу. Інші учасниці дискусії підтверджують, що в Японії є поширеною практика працювати навіть за наявності підвищеної температури, просто одягнувши захисну маску. Водночас, японці нерідко відчувають провину, беручи вимушений лікарняний.

“У ситуації, коли в мене температура наближалася до 39 градусів та розвивалося запалення легень, мені надали відпустку за хворобою лише на тиждень. Після цього було рекомендовано: просто надягніть маску і продовжуйте працювати”, – пригадує дівчина.

Прояви расизму та ксенофобії стосовно іноземних громадян

Як зазначають Юля та інші учасниці обговорення, це не поодинокі інциденти, а системне явище, що регулярно виникає у повсякденному спілкуванні, громадському транспорті, медичних закладах та державних установах. Зокрема, дівчата пригадують випадки, коли окремі японські “активісти” поширювали на вулицях образливі листівки серед іноземців.

“У [місті] Кобе іноземцям європейської зовнішності вручали записки, в яких стверджувалося, що українці існують за рахунок податків [японців] та є утриманцями. Правоохоронні органи лише висловили зауваження: “Ай-ай-ай, недобре поводиться японець”, і відпустили його додому”, – ділиться власним досвідом одна з дівчат.

Прояви сексизму та глибоко вкорінені гендерні ролі в культурі

Суворе розмежування гендерних функцій та дискримінаційні практики щодо жінок, як стверджують учасниці, глибоко інтегровані в японську культуру і навіть простежуються в мовних структурах.

Одна з дівчат продемонструвала приклад: термін “дешево” позначається ієрогліфом, який складається з двох компонентів, один з яких символізує “жінку”, а інший – “дах”, зображений над нею. Таким чином, “дешево” інтерпретується як “жінка під дахом”, що може означати її утримання або контроль. В іншому випадку, ієрогліф, що передає значення “шум” або “галасливий безлад”, записується за допомогою символів, що представляють трьох “жінок” під одним “дахом”.

“Мені вкрай неприємний сексизм, який інтегрований безпосередньо в кандзі (японське ієрогліфічне письмо – GT) та загалом у мову. Існує окрема граматика суто для жінок і суто для чоловіків. Мене надзвичайно дратувало, коли японки виправляли мене: “Тобі не личить так висловлюватися. Так спілкуються чоловіки”, – поділилася дівчина.

Психологічне навантаження та недостатня увага до ментального добробуту

Юлія стверджує, що концепція ментального здоров’я в Японії практично відсутня. Вона пояснює, що навіть явні прояви виснаження та депресії місцевими жителями сприймалися як особисті труднощі індивіда, а не як підстава для надання допомоги чи підтримки.

“Ментальний добробут у Японії – це щось нереальне. Тобі можуть зауважити: ти колись була бадьорою, а зараз ні – повернися до попереднього стану. Навіть у випадку хвороби”, – поділилася українка.

Відчуття самотності та суворо регламентовані соціальні взаємодії

Усі учасниці погоджуються, що громадське життя в Японії надзвичайно формалізоване. Імпровізовані зустрічі навіть із близькими друзями практично виключені, а будь-яка взаємодія вимагає попереднього планування, що підсилює почуття ізоляції.

“Я відчуваю себе самотньою, мешкаю сама. Тут, щоб навіть просто піти повечеряти [з подругою-японкою], необхідно домовлятися щонайменше за два тижні. У мене ніколи не відбувалося жодної незапланованої зустрічі з японцями”, – зауважує Юля.

Кліматичні умови та погодні явища, що спричиняють постійне виснаження

Юлія інформує, що підвищена вологість і високі температури в Японії зумовлюють безперервне відчуття задухи навіть у нічний час. За її твердженням, організм позбавлений можливості повноцінного відновлення, оскільки температурна різниця між днем і ніччю практично відсутня. Цей клімат вона визначає як один із ключових факторів постійної втоми та погіршення загального самопочуття.

“Коли до мене завітала сестра, у мене функціонував кондиціонер, який влітку працював безперервно, 24 години на добу, 7 днів на тиждень. І в нашій кімнаті було досить прохолодно. Сестра вирішила провітрити, оскільки вікна запотіли, відчинила його і миттєво зачинила, вигукнувши: “Юля, там справжня сауна!”. Ми вийшли на вулицю – і відчуття було аналогічним, наче з прохолодної кімнати потрапити до парної. І це відбувалося вночі. Я взагалі не уявляю, що таке прохолодна ніч у Японії”, – пригадує українка.

Релігійні культи та наполеглива “привітність”

Окремо у відеоматеріалі висвітлюється питання релігійних об’єднань. Учасниці пояснюють, що за фасадом зовнішньої чемності нерідко приховуються релігійні чи квазірелігійні структури, що активно прагнуть взаємодії з іноземними громадянами.

“Досить часто до вас звертаються надзвичайно привітні особистості, проте згодом з’ясовується, що це є релігійний культ, і вас просто намагаються втягнути у свої лави”, – поділилися учасниці.

Нав’язливе обговорення військових подій в Україні

Юлія та інші учасниці відеоматеріалу визнають, що їх втомлювали регулярні діалоги щодо війни. Японці постійно поверталися до цієї теми, ставили ідентичні запитання або висловлювали болючі зауваження.

“Мене виснажує, що під час кожної зустрічі мені нагадують: у вас триває війна, чи вона досі не завершилася? Я й без того це усвідомлюю!”, – висловила обурення дівчина.

Підсумовуючи, учасниці дійшли єдиного висновку: перебування в Японії надало їм новий досвід, проте позбавило відчуття безпеки, підтримки та внутрішньої гармонії. 

Додаткові свідчення про досвід українців за межами країни

Як повідомляв GT, громадянка України, яка тривалий період проживає в Іспанії, поділилася враженнями про особливості цієї країни. Для неї, зокрема, стало несподіванкою, що іспанці можуть цілувати незнайомців під час знайомства, не знімають вуличне взуття в приміщенні та нерідко вживають слово “завтра”, маючи на увазі, що заплановане ніколи не буде виконано.