Для купання відкрили річку, яку 70 років тому оголосили “мертвою” через забруднення

Відтепер на річці з’являються офіційно дозволені зони для плавання.

Зокрема, оголошено про відкриття ділянок Темзи для купання в локаціях Гемі та Кінгстон, які розташовані у південно-західній частині так званого Великого Лондона.

За твердженням місцевих посадовців, ця подія є індикатором суттєвого поліпшення чистоти водного потоку, який у 1950-х роках був визнаний біологічно нежиттєздатним через інтенсивне забруднення.

Отримання статусу річки, придатній для купання, передбачає систематичний контроль за якістю води у відповідних зонах, що забезпечить населення актуальною інформацією про безпеку занурень, веслування та інших водних розваг. Місцеві спільноти та природоохоронці сподіваються, що цей захід стимулюватиме подальші ініціативи з очищення водних артерій та узбережних територій Великої Британії.

«Водні потоки та узбережжя становлять основу для багатьох спільнот, де сім’ї можуть збиратися, а любителі плавання будь-якого віку насолоджуватися перевагами безпечного дозвілля на природі», – зауважила міністр водних справ Великої Британії Емма Гарді.

У 2025 році 87% офіційно призначених зон для купання на території Великої Британії були оцінені як «відмінні» або «добрі», а 93% відповідають принаймні базовим нормам. Однак, 7% таких локацій – загалом 32 пункти по всій Англії – не відповідали мінімальним вимогам щодо чистоти води.

Крім того, окрім Темзи, урядовці планують вивчити потенціал ще 12 локацій для можливого створення зон для купання:

• Літл-Шор, Амбл, Нортумберленд – піщана коса у формі півмісяця між річкою Кокет та Північним морем, що користується популярністю серед місцевого населення;
• Ньютон і Носс-Крікс, Девон – невелика припливна бухта поблизу річки Єлм у зоні виняткової природної привабливості Південного Девону;
• Набережна острова Канві, Ессекс – популярний піщаний берег, ідеальний для сімейного дозвілля;
• Пляж Сендгейт Гранвілл Парад, Кент – гальковий берег, що активно використовується любителями плавання та веслування на каяках;
• Сади королеви Єлизавети, Солсбері, Вілтшир – мальовнича ділянка, крізь яку протікає річка Ейвон, створена на початку 1960-х років на відзначення коронації королеви Єлизавети II;
• Іст-Біч у Вест-Бей, Брідпорт, Дорсет – локація, де відбувалися зйомки драматичного серіалу ITV «Бродчерч»;
• Луг Пенгборн, Беркшир – мальовнича галявина та річка в регіоні, що послужив джерелом натхнення для твору «Вітер у вербах»;
• Річка Фоуї в Лоствітілі, Корнуолл – припливний потік, що перетинає центральну частину міста;
• Річка Свейл у Річмонді, Північний Йоркшир – відома своїми величними водоспадами, які формуються вапняковими уступами;
• Соколине лугове, Бангей, Саффолк – публічний простір, розташований на узбережжі річки Вейвні.

Річка Темза: історія забруднення від бронзового віку

Протягом останніх двох століть з річкового дна Темзи в Англії піднято сотні людських кістяків, і сучасні наукові дослідження цих артефактів свідчать, що більшість з них належить до епох бронзи та заліза.

Фахівці досліджують виявлені у Темзі скелети ще з XIX століття. Початково існувала гіпотеза, що останки опинилися у річці після збройного зіткнення між кельтами та римлянами. Наприкінці XX століття науковці висунули припущення, що більшість тіл потрапили у воду через руйнування прибережних поховань та випадки утоплень.

Проте радіовуглецевий аналіз встановив, що знахідки з Темзи датуються періодом від 4000 року до нашої ери до 1800 року нашої ери, охоплюючи майже 6000 років. Переважна частина цих останків відноситься до бронзового віку (2300 – 800 рр. до н. е.) та залізного віку (800 р. до н. е. – 43 р. н. е.) і була виявлена у верхів’ях річки.

Конкретні мотиви того, яким чином людські тіла потрапляли у річку, залишаються нез’ясованими. Однак дослідники припускають, що це могло бути складовою загальноєвропейської практики на північному заході континенту, коли давні цивілізації свідомо розміщували ритуально значущі останки у водних джерелах. Це свідчить про обрядові поховання у річці.