Переїзд до Італії для британки виявився фатальною помилкою: що пішло не так за пів року

Є кілька причин, які змусили її знову спакувати валізи, незважаючи на ідеальну погоду та привітних сусідів.

Британка переїхала до Умбрії – мальовничого регіону з пологими пагорбами в центральній Італії, який має чимало чого запропонувати. Щороку до цієї країни приїжджають мільйони туристів, яких приваблюють залиті сонцем пагорби, казкові гірські селища, соковиті помідори та кобальтово-синє узбережжя.

Але вже через півроку жінка визнала переїзд до Італії фатальною помилкою, пише Onet. Хоча водночас багато хто взагалі не хоче звідти виїжджати.

Британка може працювати з будь-якої точки світу. Її чоловік – пілот вертольота, що дозволяло йому обирати місце для життя практично де завгодно. Тож перед родиною відкривалася вся Європа.

Кухня та культура взяли гору

Їхнє перебування в Ісландії – красивій, але занадто суворій кліматично та з надто складною мовою – навчило сім’ю одного: їм потрібно тепло. Вони розглядали Португалію, Францію та Іспанію, але зрештою обрали Італію – переконані кухнею та культурою, яким важко протистояти.

І сім’я переїхала. Вони орендували невеликий сільський будинок із ділянкою землі на околиці крихітного умбрійського селища біля кордону з Тосканою. Удача: 750 євро на місяць. Чоловік, сама жінка (вагітна другою дитиною), їхній трирічний син і тваринна компанія (собака, дві кішки, 10 курей) живуть тут уже майже шість місяців – і в багатьох відношеннях це було ідилічно й добре.

Кожен місцевий житель, якого вона зустрічала, був чарівним, темпераментним і сердечним. До місцевого дитячого садка вісім хвилин пішки під гору, і він абсолютно безкоштовний. Їжа свіжа й незмінно божественна. Погода: ідеальна. Влітку спекотно, але ніколи не задушливо, навесні й восени помірна й приємна.

Глава уряду Джордж Мелоні вдихнула в цю країну трохи оптимізму та національної гордості. Більшість місцевих жителів, здається, нею задоволені.

Коротше кажучи, Італія здається повною протилежністю Великій Британії, яку в останньому звіті “Психічний стан світу” (Mental State of the World), підготовленому Global Mind Project, визнали найстресовішою країною з найвищим відсотком людей, які борються з психічними проблемами, та другою “найнещаснішою” країною світу – після Узбекистану.

Нерухомість – контраст між країнами

Ситуація з нерухомістю у Великій Британії пригнічує. У жінки є однокімнатна квартира в Лондоні, і на початку цього року іпотечні платежі за неї подвоїлися.

Позбутися мешканця виявилося справжнім випробуванням, що розтягнулося на вісім місяців: договір оренди давно закінчився, орендну плату він сплачував лише частково, але все одно відмовлявся виселятися – причому, за порадою місцевої влади, спираючись на правила, які з кожним місяцем стають дедалі менш вигідними для власників житла за часів екс-прем’єра Стармера.

У підсумку жінці доведеться продати квартиру набагато дешевше, ніж вона заплатила за неї п’ять років тому.

В Італії все виглядає інакше. Програма “будинків за один євро”, нехай багато в чому й рекламний трюк, дозволяє реально купити будинок-“проект” із ділянкою землі менше півгектара менш ніж за 80 тисяч євро. Дитячий садок безкоштовний, а люди здебільшого перебувають у гарному настрої.

То чому ж сім’я пакує валізи?

Бюрократія, за словами жінки, – це те, що довело б до відчаю навіть святого. Вона зізнається: можливо, колись, коли все це стане лише далеким спогадом, вона з посмішкою згадуватиме про те, як важко їй давалося надіслати листа поштою або записатися на прийом до лікаря в Італії. Але поки що ця злість надто свіжа.

Їй також не вистачало терпіння до суворого католицизму: за її словами, їхньому синові доводилося щосереди в дитячому садку по дві години терпіти релігійне повчання, яке їй здавалося надто завзятим. І хоча, на її думку, країна дуже доброзичлива до дітей, молодим людям після ліцею вона, як вона вважає, пропонує небагато перспектив.

Остання причина стосується особисто британки, а не Італії: вона визнає, що зазнала поразки перед мовним бар’єром. Вона записалася на інтенсивні курси італійської, які дещо допомагають їй давати раду, але, за її словами, правда в тому, що вона просто погано володіє іноземними мовами.

Навіть англійською вона, за власним зізнанням, досить сором’язлива з незнайомцями. А тут ще й говорити італійською? Вона вважає це важким, незручним, ізолюючим і деморалізуючим – і не вірить, що навіть через роки, проведені в цій країні, вона набула б такої впевненості в собі, яка дала б їй відчуття, що вона справді сюди дісталася.

З цього вона робить для себе один висновок: неважливо, наскільки гарний пейзаж і наскільки щирі люди, – ніде в Європі вона, на її відчуття, по-справжньому не розквітне. Тому наступна зупинка для родини – США, і вона сподівається, що вже назавжди.

Раніше GT повідомляв, що туристичну мекку Азії оголосили зоною стихійного лиха через повені.