Високо в горах Кавказу живе народ, мову якого більше ніхто у світі не розуміє

Місцеві мешканці вважають себе нащадками біблійного Ноя, стверджуючи, що саме в цій місцевості пристав його ковчег.

Азербайджанське поселення Хиналиг, що розкинулося на висоті 2180 метрів над рівнем моря, за свідченнями авторів блогу The Third Culture Travels, є одним з найдавніших безперервно заселених пунктів планети. Це унікальне село включено до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Мешканці Хиналигу зберегли свою автентичну мову, відзначаються оригінальною архітектурою та підтримують напівкочовий спосіб життя.

Віддалене розташування серед величних Кавказьких гір сприяло самобутньому розвитку Хиналигу впродовж багатьох тисячоліть. Цю місцевість населяють хиналуги, котрі ідентифікують себе як кеттиди та послуговуються неповторною кетшською, або хиналугською, мовою. Вона вирізняється серед інших регіональних мов своєю складною граматичною структурою та унікальним фонетичним ладом. Варто зазначити, що ця мова не має власної абетки та письмової форми.

Представники етносу хиналугів є прямими спадкоємцями кавказьких албанців, котрі зуміли зберегти свою самобутню культуру та традиції. Крім того, місцеві мешканці переконані у своєму походженні від Ноя, і, за їхніми повір’ями, саме тут знайшов притулок його ковчег. Давні перекази цих місць оповідають, що частина людства врятувалася від біблійного потопу на верхівці одного з азербайджанських пагорбів.

Чисельність громади нараховує декілька сотень жителів, проте вона коливається через сезонні переміщення пастухів та їхніх стад давніми міграційними маршрутами.

Архітектурний стиль поселення вирізняється особливою унікальністю. Кам’яні споруди, що мають по дві або три стіни, розташовані ярусами одна над одною на стрімких схилах, причому покрівля нижнього будинку слугує патіо для верхнього. Таке укладення забезпечує ефективну економію простору та сприяє збереженню тепла, так само як і застосування місцевого природного каменю та автентичних будівельних матеріалів.

Водопостачання до помешкань здійснювалося через гірські трубопроводи, а накопичували воду у спеціальних металевих резервуарах. Опалення забезпечується дровами у традиційних печах, де як паливо використовується висушений гній. На сьогодні поселення оснащене електрикою, супутниковими антенами, телефонним зв’язком, а також має функціонуючі поштове відділення та освітній заклад.

Стародавні печери

Варто відзначити, що під пісками Саудівської Аравії, конкретно в місцевості Умм-Джирсан, було виявлено унікальні лавові печери, що містять свідчення людської присутності, які простежуються на тисячоліття в глибину історії. Дослідники виявили докази багаторазового проживання у цих печерах, починаючи з епохи неоліту і до бронзової доби.

Зокрема, науковці встановили, що Умм-Джирсан — масштабна лавова труба, що знаходиться приблизно за 125 км на північ від міста Медина — слугувала прихистком для давніх скотарів протягом близько семи тисяч років. Знайдені артефакти вказують на те, що люди неодноразово поверталися до цієї локації упродовж багатьох тисячоліть.