Унікальний кораловий острів, де ніхто не живе: чому Гендерсон не заселений людьми
Піднятий атол розташований у Тихому океані.
Острів Хендерсон у Тихому океані розташований недалеко від Піткерна – єдиної заморської території, що належить Великій Британії. З 1988 року острів входить до списку Світової Спадщини ЮНЕСКО, але тим не менш, досі люди там не живуть. Дізнайтеся, чим унікальний Хендерсон і чому він виявився покинутим.
Де розташований острів Гендерсон і що в ньому примітного
Першими, хто помітив кораловий атол, були португальці – 1606 року під час однієї з подорожей вони помітили плато, але висаджуватися не стали. На заваді став рельєф – можете собі уявити частину суші, яка розташована просто посеред океану, а береги з усіх боків за 15 метрів над водою. Пристати на судні можна тільки з північного і північно-східного боку, де є невелика смужка піску. І навіть якщо це вдасться зробити, далі шляху немає – углиб острова пробратися неможливо. На острові вже тоді були густі зарості пандана і сандала, і щоб пройти крізь них, довелося б докласти чималих зусиль, яких у тодішніх мандрівників не було.
Через 200 років, у 1819-му році капітан Хендерсон зі своєю командою зробив другу спробу дістатися до локації. Тримаючи курс на Філіппіни, моряк виявив кораловий атол, назвав його на свою честь і позначив острів Хендерсон на карті. Відтоді атол належить Великій Британії, але її частиною не вважається. Відкриття острова стало знаменною подією, тому що Гендерсон – це унікальний і останній у своєму роді атол, що піднімається, з незайманою дикою природою. Наприклад, за даними ЮНЕСКО, на острові живуть 4 види наземних птахів, 10 таксонів судинних рослин, безліч комах і равликів, яких немає більше ніде.
Чому острів Хендерсон був покинутий
Знову повертаємося до рельєфу – потрапити на берег з корабля дуже важко, але проблема не тільки в цьому. По-перше, на острові немає прісної води – там відсутні річки, озера та джерела. Збирати воду можна, тільки коли йде дощ, але її буде недостатньо для людей. По-друге, через те що цей острів – кораловий атол, ґрунт там неродючий. Його не можна обробляти і використовувати для сільського господарства. По-третє, на острові немає їжі – можна харчуватися крабами, птахами, кокосами та рибою, але прогодувати громаду в такий спосіб не вийде. Цікаво, що коли археологам усе-таки вдалося потрапити на Хендерсон, вони знайшли сліди полінезійців, які жили на острові приблизно в XII-XV століттях. Однак історики припускають, що саме відсутність води та їжі змусила мешканців піти в пошуках іншого притулку.
Попри те, що сучасні люди швидко визначили, якій країні належить острів Гендерсон, колонізувати його вони не змогли, хоча намагалися весь час. У 80-х роках XX століття один з американських бізнесменів пропонував британському уряду продати або здати Гендерсон в оренду, щоб мільйонер міг організувати на ньому невелике поселення і злітно-посадкову смугу. Пропозицію відхилило Міністерство закордонних справ Великої Британії через бажання зберегти природу – зараз острів Гендерсон охороняється ЮНЕСКО.
Потрапити на острів можна, але шлях цей важкий – літаком до Таїті, звідти до островів Гамб’є, а далі вантажним судном або яхтою до Гендерсона. Складність полягає у відсутності регулярних рейсів та інфраструктури для туристів, тож науковці та туристи, які відвідують острів, завжди готові до труднощів у дорозі та перебування там. Місцеві жителі з Піткерна, наприклад, раз на рік відвідують Хендерсон, щоб заготовити певні рідкісні види дерев. Вони використовують їх для виготовлення виробів, потім продають і живуть на виручені гроші.
Для того щоб до кінця розуміти, чи можна жити на острові Хендерсон, варто звернути увагу на ще одну деталь. Річ у тім, що атол – найбрудніший, наразі, острів у світі. У 2015-му році вчені підрахували, що на атолі міститься 18 тонн пластику – більше, ніж будь-де. У 2019-му році екоактивісти провели експедицію, намагаючись очистити Хендерсон і вивезли 6 тонн сміття. У 2024-му вивезли ще стільки ж, а зібраний пластик подрібнили і передали на переробку. З нього, за словами активістів, робитимуть меблі для жителів Піткерна.
