Льодовик Періто-Морено

Патагонське крижане поле покриває більшу частину Національного льодовикового парку Лос-Гласіарес. Поступаючись у розмірах лише крижаної поверхні Антарктиди, Патагонське крижане поле займає площу близько 4459 кв. км, 350 км у довжину та 50 км у поперечнику у найширшій частині. Воно зароджується в північній частині Національного парку, на схилах нагір’я Фіцрой, що всього на 1500 м піднімається над рівнем моря. Три головні притоки первинних крижаних полів: Періто-Морено, Упсала та В’єдма – всі закінчуються на висоті 1300 м над рівнем моря. Їхні талі води наповнюють величезні озера з водою неймовірно яскравого синього відтінку, з яких подібно до величних айсбергів здіймаються краї льодовиків. Ці гострі зазубрені урвища та уступи піднімаються над водою на 60 м. Як і належить справжнім айсбергам, основна маса льоду товщиною до 130 м криється під поверхнею води.

Періто-Морено – найбільший із льодовиків, що знаходяться у Національному парку Лос-Гласіарес. Цей крижаний гігант має довжину 60 км та ширину 5 км. Усюди у світі льодовики зменшуються у розмірах через повільне (або швидке) танення льоду. Навпаки, Періто-Морено – єдиний льодовик у світі, який старанно збільшує свою вагу. Щодня важкий сніг, що злежався, на крижаних полях, що породили його, створює по 1 м нового льоду, просуваючись на 450 м вперед кожен рік.

Метр за метром льодовик настає на найближчі схили. Досягши Лаго-Аргентино, він вже досягає ширини 2 км і піднімається над поверхнею води не менше ніж на 60 м. За десятиліття такого настання льодовик встиг розділити озеро на дві частини. Північна частина озера має постійний стік, тоді як південна залишається забрудненою нарослою масою льоду. Різниця в рівні води мелсду північною та південною частинами в інші роки досягає 30 м! Настає такий момент, коли лід не може втримати всю цю масу води, яка з первісною силою проривається на волю. Цей унікальний природний феномен називають у Аргентині la ruptura, прорив.

Коли це трапляється, брили льоду розміром з багатоповерховий будинок разом рухаються з місця. Громада льодовика буквально злітає в повітря, щоб зі страшним гуркотом обрушитися в бурхливі води звільненого потоку Лаго-Аргентино. Вода затято вгризається в товщу льоду, поки в ньому не з’явиться досить великий канал, щоб надлишок води з південної половини озера міг потрапити у північну половину. Звідси маса води прямує далі, до Атлантичного океану. Ця «вистава» la ruptura повторюється кожні чотири роки – і щоразу приголомшує своєю несподіванкою.

Прямуючи сюди Бразо Ріко, туристи пройдуть понад 356 великих льодовиків з найрізноманітнішими айсбергами всіх форм і розмірів.

По крижаній воді озера курсують туристичні судна, що перевозять туристів, які бажають спостерігати за одночасним створенням та руйнуванням континенту внаслідок абсолютно природних процесів. Мандрівники зазвичай відвозять із собою чисту воду та п’ють її на святковій церемонії, коли разом із супутниками вони обговорюватимуть приголомшливі пригоди у доісторичному арктичному пейзажі.