Люксембурзький сад

Зелена зона прекрасна будь-якої пори дня. Відвідувачі гуляють Люксембурзьким садом і вранці, і опівдні, і у вечірніх сутінках. Багато хто приходить сюди, щоб приємно провести час із друзями, насолодитися видовищем розкішних квітучих клумб і помилуватися старовинними пам’ятниками та фонтанами. Більшість зелених галявин не має огорож, а біля прокладених під каштанами пішохідних доріжок встановлені лавки для відпочинку. Поблизу працює багато невеликих відкритих кафе, в яких можна випити кави, з’їсти морозиво чи пообідати.

У Люксембурзькому саду створені чудові умови для занять спортом та дитячих ігор. У західній частині обладнані баскетбольні майданчики, тенісні корти, ділянка для їзди на поні та майданчик для гри в же де-пом. Є крита площадка, де збираються шанувальники шахів, а також місце, де завжди буває багато любителів пограти в боччі.

Неподалік входу в сад знаходиться музичний павільйон. На відкритій сцені цілий рік можна побачити професійних артистів та акторів-аматорів. Тут проводять концерти та невеликі шоу, а на зовнішніх ґратах павільйону влаштовують тимчасові фотовиставки. Крім того, для дітей у парковій зоні працює ляльковий театр та старовинна карусель.

На початку 17 століття далеко поза Парижа почали будувати замок для вдови французького короля Генріха IV Марії Медічі. Дитячі та юнацькі роки французька королева провела у Флоренції. Вона виросла в найбільшому палаці цього міста – красивому палаці Пітті і багато гуляла в зелених садах Боболі. Тому заміський палац і навколишній сад під Парижем були облаштовані на кшталт італійського палаццо.

Щоб дерева та чагарники могли нормально рости, а клумби Люксембурзького саду завжди потопали у квітах, до території провели спеціальний акведук. Зведення цієї інженерної споруди зайняло час, і систему водопроводу добудували лише 1624 року. Мармурові скульптури теж встановили не одразу. Вони прикрасили зелений парк лише в XIX столітті.

Практично з самого початку новий сад став популярним у парижан. У XVIII столітті тут любили гуляти французькі літератори. На тінистих алеях можна було побачити Дені Дідро та Жана-Жака Руссо.

Територія парку постійно змінювалася. Спочатку її збільшили за рахунок земель картезіанського абатства. Пізніше під час реставрації палацу від саду відрізали приблизно 6 га. За правління Наполеона через парк проклали вулицю, яка сьогодні носить ім’я французького філософа Осюста Конта.

Попри кілька масштабних реконструкцій, Люксембурзький сад зберіг риси італійської легкості. Тим, хто гуляє по ньому в наші дні, неважко уявити, яким він був за часів Марії Медічі.

На півночі саду, перед вулицею Вожирар, стоїть Люксембурзький палац. Він був збудований для Марії Медічі відомим французьким архітектором Саломоном Дебросом. Палац виник у перехідний період, у його архітектурі вгадуються риси ренесансу і бароко.

Під час Другої світової війни Париж окупували німцями. Палац у Люксембурзькому саду займав штаб Люфтваффе, і сюди часто приїжджав Герман Герінг. Сьогодні у будівлі Малого палацу проводить свої засідання верхня палата парламенту країни – Сенат Франції. Тут розташований музей.

Потрапити в середину Люксембурзького палацу не так просто. Для звичайних туристів його відкривають лише у Дні Культурної Спадщини. Екскурсії архітектурною пам’яткою проводять і в інший час, але строго за записом і з передоплатою. Палацові інтер’єри вражають своєю пишністю. На підлозі покладені червоні килимові доріжки, навколо багато позолоти, статуй, бюстів, а стіни прикрашені мальовничими розписами.

Перед палацом розташований великий фонтан, біля якого завжди багато людей. Вони приходять, щоб запустити в круглому ставку невеликі, витончено зроблені вітрильники та яхти. Батьки з дітьми беруть кораблики у прокат, щоб їхні чада могли вдосталь награтися.

Інший фонтан, де також буває багато туристів, носить ім’я Марії Медічі. Він розташований у північно-східному кутку Люксембурзького саду та оточений старими платанами. Цей фонтан збудували у XVII столітті, за життя французької королеви. З одного боку він декорований скульптурами, що зображають міф про Поліфем, нереїд Галатей і юнака Акіда. З протилежного боку старовинного фонтану можна побачити витончений барельєф Леди та лебедя. Обидва сюжети були надзвичайно популярними у художників епохи Відродження.